Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Закон про середню освіту: «плюси» і «знаки запитання»

    Закон про середню освіту: «плюси» і «знаки запитання». Висловити свій погляд на Закон про освіту 2017-го, а особливо на цьогорічний Закон про повну загальну середню освіту ми запросили директора однієї зі шкіл Тисменицького району, Клубовецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, ВОЛОДИМИРА ПРОНЮКА. Отже про «плюси» й «мінуси» цих законів і їх практичне втілення у нашій розмові. (Подається у скороченні. Повний текст у № 19 за 5 червня 2020 р. газети "Вперед").

- …У старшій школі відбулася суттєва зміна, найперше терміну – ми знову повертаємося до 12 років навчання. Повна середня освіта, отже, здобуватиметься після базової протягом трьох років. Третій ступінь має бути винятково профільним, здобуватиметься на базі академічних або професійних ліцеїв (теперішніх ПТУ).

- […] Якщо, до прикладу, говорити про наш район, чи достатньо буде в ньому ліцеїв, щоб усі бажаючі учні могли здобути власне повну середню освіту?


- От у цій частині закону й виникають запитання. Найперше, щодо рівного доступу й доступності таких закладів освіти. Адже щоб організувати заклад третього ступеня (ліцей), треба, аби він готував не менше 300 старшокласників. А за такої умови ми можемо залишитися без жодного ліцею в районі. Але тоді про який такий рівний доступ ми говоримо? Ми не повинні цього допустити. Дане питання зараз активно обговорюється і в контексті адміністративної реформи. Виникає питання доступності. Має бути налагоджена складна транспортна логістика. До-речі, у новому законі задекларовано, що не лише школярі, але й педагогічні працівники мають забезпечуватись безкоштовним підвезенням до закладу освіти і назад.
Як діти з віддалених сіл району будуть діставатися до цих ліцеїв? Який спектр освітніх послуг зможе надати один ліцей? Чи зможе він на профільному, тобто близькому до вишів рівні, забезпечити викладання всіх базових предметів – і природничих, і технічних, і гуманітарних? Дуже сумнівно. Тобто мали б бути в районі декілька ліцеїв чи опорних шкіл з різною спеціалізацією, щоб забезпечувати дійсно якісне навчання […]
- Торкається закон і кадрових питань, особливо що стосується педагогів пенсійного віку. Яке Ваше ставлення до цього?
- Закон передбачає переведення їх на контракт терміном на рік, але дозволяє продовжувати угоду протягом трьох років. У нас справді педагогів пенсійного віку близько 20% від загальної кількості. Але часом людина старшого віку активніша, більш творча і забезпечує якіснішу підготовку учня, ніж молодий вчитель. Очевидно, норма спрямована на те, щоб звільняти місця для молодих спеціалістів. Однак, як на мене, не в той спосіб вартує вирішувати проблему з їх працевлаштуванням. Перспективного вчителя варто заохочувати зарплатою, додатковими соціальними гарантіями. Якщо вчитель, котрий пропрацював понад 15 років, отримує суттєво більше за рахунок вищої категорії і відповідної надбавки, то для молодих, навіть і творчих, повних бажання, подібного стимулу нема […]
- Чи змінюється принцип фінансування закладів освіти?
- Задекларовано принцип, що гроші йдуть за дитиною. Якщо б заклади пішли на повну автономію, тобто, простіше кажучи, якби субвенцію не «зливали» у спільний районний «казан» і тоді не розподіляли на всі школи, то багато шкіл за повної автономії просто би перестали існувати або животіли на межі виживання. Бо мова йде, що заклад може бути цілком самодостатнім, якщо середня наповнюваність класів становить 17 учнів і більше. Але в районі чи в ОТГ більшість сільських шкіл є з меншою наповнюваністю. Найперше виникають питання до формули, за якою вираховується розмір освітньої субвенції. Бо, скажімо, у Швеції якщо високо в горах на хуторі народилася дитина, то під неї створюють школу… Адже коли дитина виросте і здобуде якісні знання, вона в дорослому віці поверне вкладені кошти. У нас же, боюся, при цій адмінреформі вектор виглядає інакше. Але я переконаний – економія коштів шляхом закриття шкіл – це хибний шлях. Бо закрити просто, створити заново – дуже складно. І тут мене також хвилює питання збереження мережі позашкільної освіти: школи мистецтв, спортивної школи, будинку дитячої творчості, навчально-виробничих комбінатів тощо. Чи не піде керівництво майбутніх ОТГ шляхом економії бюджету за їхній рахунок? Бо тоді про яке покращення якості освіти, про яку реформу узагалі може йти мова?

Районна газета "Вперед"

Розмову з директором школи Володимиром Пронюком вела журналіст Вероніка Заник