Шкільна правда. Як все починалося

Перший редактор газети “Шкільна правда” Ірина Дмитрівна Жданюк, учитель художньої культури:

   Насамперед вітаю маленьку ювілярку з десятиріччям! Газета тільки тоді жива, коли переливається цікавою інформацією через край. Коли кожен шукає свій допис, своє фото, свій тріумф на сторінках газети. Коли учні-дописувачі конкурують між собою за кращі статті, за кращі фото! Коли радісно несуться коридорами школи з газетою в руках. Так виглядає "Шкільна правда" зараз. Щиро вітаю її і всіх, хто бере участь у її творенні!

 

   

    Цього року свято у газети і я почала пригадувати як все починалося. Пишу і щораз виринають нові спогади. І аж посмішка сама по собі з'являється. Завжди приємно стояти у витоках чогось цікавого і потрібного. В той час я була молодим працівником, який тільки набував досвіду роботи. Вчилася, брала приклад з старших освічених педагогів, приглядалася до учнів, шукала до них підхід. Все нове, все на етапі становлення. Тому запропоновану директором школи ініціативу почати випускати шкільну газету охоче підтримала.

Програма у якій почались перші випуски і продовжуються дотепер залишилась та сама - Publisher. Маючи навики працювати у різних графічних програмах цю нескладну програму опанувала досить швидко. А от з журналістикою у мене досвіду не було жодного. І немає й досі .Готову до випуску газету вичитував колишній директор школи Йосип Дмитрович Карпів. Перевірену і виправлену пускали у друк.

Чесно, не пам'ятаю процесу вибору назви газети. Можливо хтось із колег пригадає. Я вже по факту отримала назву "Шкільна правда", яка так міцно прижилася, що зараз важко і уявити іншу можливу. Обов'язковим атрибутом біля назви був логотип школи - який попередньо теж розробили разом з Володимиром Ярославовичем. І який, як і газета, прижився! З випуском газети, як і зі всіма новими починаннями, спочатку виникали труднощі. Важко було зібрати матеріал. Це зараз налагоджена робота з учнями і працівниками школи, висвітлюється кожна подія, кожне свято. Через газету багато батьків дізнаються про насичене життя школярів. А тоді, 10 років тому, так не було. Часто приходилося просити написати статтю і багато хто, звісно не маючи досвіду у роботі журналістами, відмовлявся. Основними дописувачами були вчителі. Багато підтримувала і допомагала із статтями Галина Тарасівна, вчитель зарубіжної літератури. Мало хто повірить, але газета за цілий місяць могла мати інформацію тільки на однин аркуш (!) у кращому випадку на два. Не порівняти з сьогоденням, правда?

Спочатку Шкільна правда випускалась тільки чорно-білими примірниками і лежала на столі. Хто бажав міг взяти екземпляр і почитати. 10 років тому бажаючих було небагато… Але нічого не стоїть на місці, часи змінювалися, газета розвивалася. Головними рубриками були дні народження учнів школи, вітання з святами, висвітлення шкільних свят. Я вела гурток вивчення графічних програм і писала про роботи учнів,
прикріплюючи поряд зображення. Робила перші спроби залучати до оформлення газети учнів. Думаю десь у архіві, на самому дні і завалявся один результат перших спроб. Паралельно з газетою вела і літопис школи. Ще не було сайту, де можна переглянути всю інформацію. Над цим тільки працювали.

Добре пам'ятаю введення шкільних таборів. Перший - найяскравіший. Всі класи виготовляли стінгазети. Такого напливу ідей, кольорів, подій наша газета досі не бачила. Той рік то свято інформації, газета почала дихати. Тоді вона напевне й стала справжньою висвітлювачкою подій

Перша дошка з кишеньками для вкладання сторінок появилася теж за сприяння Володимира Ярославовича. Висіла вона там де і сучасна. В ній були три кишеньки. Два - на дві сторони газети. Третя - для друкованих екземплярів, які могли брати бажаючі почитати. Коли приходив наступного разу на роботі і бачив, що примірників на розбір нема, то аж серце тішилося. І вже на другий місяць друкував на пару екземплярів більше!

Ірина ЖДАНЮК