Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Зустріч однокласників

   14 травня відбулася зустріч випускників 2007р. Які ми станемо через 10 років... Ким ми станемо... Ми колись і подумати не могли... Коротко про наш клас... В далекому 97-му році вперше переступили поріг старої школи двадцять два учні. В різні часи після третього, восьмого, дев'ятого класів дехто пішов зі школи в інші навчальні заклади, у одинадцятому випускному дипломи одержали шістандцятеро учнів.

 

   Наш клас був улюбленим класом директора Йосипа Дмитровича,тому що в нас були "творчі учні" ,які могли "щось сотворити". Саме такі творіння друкувалися в районних альманахах Україна молода. Кілька учнів нашого класу були в числі активу школи і без нас не обходилося жодне шкільне дійство. За поведінкою ми були унікальним винахідливим класом-писали записки "школа замінована",виливали воду з вікон 2 поверху,бо лінь зійти на вулицю,викидали сумки через вікна,щоб втекти на підсніжники. Тільки ми могли замкнутися в класі, зламавши замок, щоб сам директор нас відмикав і нам за це нічого не було. Або витягнути директора на природу чи до криївки замість звичного уроку. Тільки наші гарбузи на Святі Урожаю щорічно виборювали 1 місця.

   Чудові були часи. І от тепер ми вже дорослі люди знову стоїмо на порозі рідної школи... І тільки тепер починаємо розуміти цінність шкільних років. Без Бога ні до порога-кажуть в народі,так і наша зустріч почалася зі Служби Божої,де священник відправив за здоров'я всіх однокласників і вчителів. Віднесли квіти до могили нашого однокласника,нашого друга,запалили свічку,згадали. Далі ми пішли в школу,де зустрілися з нашими вчителями-директором Карпівим Йосипом Дмитровичем,першою вчителькою Татарин Світланою Василівною,класним керівником Стефінко Галиною Михайлівною. Йшовши рідними кородорами,піднімаючись сходами серце билося все частіше і зайшовши в свій клас ми проникнулись спогадами. Наша керівничка більшості з нас не впізнала. Ми так змінились. Всі були раді бачити один одного,вчителів. В кожного доросле життя склалося по-різному-сім'ї,діти,робота. Хтось залишився жити в рідному селі,а хтось знайшов своє щастя за його межами. Нажаль через різні обставини на зустріч змогли прийти лише 10 чоловік. Ми багато розказували про себе,говорили,переглянули ведіо з нашими шкільними фото,сміялися і плакали,згадували... Нас переповнювали емоції. Я,наша незмінна староста,підготувала для вчителів промову-спогад. Вчительки та директор також виступили перед нами з теплими словами. Потім ми вийшли на великі сходи і відпустили в небо 10 синьо-жовтих шариків-символ 10 років що минули. Ми дарували вчителям квіти,а так хотілося зробити для них щось більше... Бо їхня нелегка праця-то неоціненний труд,це життя вложене в школу і в своїх учнів. Ми стали справжньою шкільною сім'єю,а а шкільні стіни -рідними.

 Уляна ПРОНЮК

Автор світлини Людмила Палагіцька

      ДЯКУЄМО ЗА СВІТЛИНИ СТУДІЇ BLACKWHITE