Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Хотіла сама добре вчитися, а мої батьки були цьому раді

   Напередодні Дня вчителя я завітав до випускниці Клубовецької восьмирічної школи Парадної (Турик) Стефанії Василівни, 1956 року народження.  Наша розмова була про школу та вчителів, тим більше, що школа назавжди прийшла у їхню родину. Донька Стефанії Василівни обрала професію учителя української мови та літератури, працює у нашій школі.  З короткого інтерв’ю я зрозумів, що у Стефанії Турик було велике бажання вчитися, вона була відмінницею у школі і дуже старанною ученицею.  Знання цінувалися у родині, відмінницею була донька Наталія, а тепер онука Божена.   

– Стефаніє Василівно, як Вам давалося навчання у школі?

-  Навчання мені давалося по-різному, українську мову і літературу я дуже добре знала і любила ці предмети, а математика давалася важче, а ще на той час ми вивчали три мови: українську, російську та німецьку. Але я дуже старалася.

 

–  Вам подобалося вчитися чи наполягали батьки?

-   Хотіла сама добре вчитися, а мої батьки були цьому раді. 

– Ким Ви мріяли бути у дитинстві? 

 – Я мріяла бути вчителем, але моя доля склалася так, що моєю професією стала справа бухгалтера. 

– Ваша донька вчителька. Ви одобрюєте її вибір, цікавитеся життям школи? 

– Так одобрюю, тому що сама хотіла вибрати цю професію. Я цікавлюся життям школи, подіями, заходами, бо хочу знати, що відбувається у моїй рідній школі. 

– Хто з Ваших учителів став прикладом для Вас у житті? 

Мій класний керівник, вчитель російської мови та літератури Панчишин Іван Ілліч. Він був моїм улюбленим учителем і став для мене прикладом у житті. 

–     Як склалося ваше життя після закінчення Клубовецької школи і де ви навчалися?

-    Після закінчення Клубовецької восьмирічної школи, я пішла вчитись в Тисменицьку середню школу. Опісля поступила в Івано-Франківську бухгалтерську школу, після закінчення якої прожовжила навчання у Тлумацькому сільськогосподарському технікумі.

–  Після навчання де Ви працювали?

-   Я працювала бухгалтером у Тисменицькому підприємстві "Сільгосптехніка".

– Чи спілкуєтесь із шкільними друзями, чи робили зустрічі випускників?

- Так, час-від-часу спілкуюся зі своїми друзями і однокласниками. Приблизно десять років тому ми організовували зустріч випускників. Зібралися майже цілим класом. Тоді в нас був дуже веселий день спогадів про шкільні роки.

 Часто згадуєте свої шкільні роки, своїх учителів?

- Так згадую своїх вчителів і шкільне життя. Це дуже дорогі спомини. 

– Стефаніє Василівно, що, на Вашу думку, найголовніше у житті? 

– Для мене найголовніше здоров'я і щастя, а також мир у нашій рідній Україні. 

– Що би Ви побажали нашим учням?

- Саме головне я бажаю учням здоров’я, щастя, звичайно, ж добре вчитися та поступити у вищі навчальні заклади.

- Дякую Вам, Стефаніє Василівно!

Ільницький Ігор, 8 клас