Для нас, журналістів "Шкільної правди", Останній Дзвоник теж був неймовірно особливий. Ми  цілою командою вперше зібралися разом не для того, щоб провести підсумки роботи, а просто провести гарно час і пофотографуватися останній раз в такому складі.

 

 

 

 

 

 

 

 

     Час пролетів дуже швидко, здається, вчора ми всі зустрілися 1 вересня в школі і збирали команду. Було так багато задумів, планів, ідей. Я не можу сказати, що ми всі ідеальні і все зробили досконало, але ми старалися і робили це з задоволенням. Нам подобалося - це найголовніше! Я вдячна кожному, хто написав хоч одну статтю, казочку, повість, зробив якусь фотографію. Це неймовірно кропітка праця, кожен намагався вкласти у свою справу частину своєї душі.

 

   

 

 

 

 

 

 

    

Ми щиро хочемо подякувати всім людям, які нам в цьому допомагали, адже ми це робимо тільки для них, тільки для того, щоб ви посміхались. Адже усмішка - це мільйони, мільярди емоцій, які неспинно переливається у душі кожної людини, і ми дуже вдячні Богу, що саме ми стали тими людьми, які можуть дарувати вам цю усмішку. Дякуємо вам за те, що ви є і, що читаєте наші роботи і слідкуєте за життям школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

   Сьогодні хочеться казати - Дякую!  Дякую, "Шкільна правдо"! Ми творили шкільну журналістику, а вона творила нас. Ми стали активними, впевненими і відповідальними.   Багато добрих сторінок нами написано для історії села і школи.

   Велике ДЯКУЄМО  фотографу Людмилі Палагіцькій, ви зробили наше свято красивим і незабутнім! 

   Дякуємо Євгену, який організував нас на фотосесію. Ми славно працювали, а ще краще фотографувались!

Марія-Анна ТУРИК, 9 клас