Print
Category: Самоврядування
Hits: 1928

   Цього року у нашій школі було досить незвичайне свято вчителя. Ми, учні 7-11 класів, помінялися місцями з нашими наставниками, на один день стали вчителями. Нам дали можливість самостійно провести уроки. Після цього маленького «експерименту», я з точністю можу сказати, що робота вчителя є однією з найважчих професій в світі. Це надзвичайно важка праця, адже до кожного свого уроку вчитель повинен готуватися так як і кожен учень.  А потім ще й хвилювання перед уроком, адже зайшовши в клас на тебе з пильністю дивитимуться кілька пар оченят, які ще нічого не знають і чекають першого уроку, або ж старшокласники, яких не так легко зацікавити.

 


   Діти зараз пішли сучасніші, активніші та розумніші. Їх вже не зацікавиш новими технологіями і не налякаєш зауваженням в щоденнику через далеко непохвальну поведінку. Гірко це казати, проте є такі діти які зовсім не бажають вчитися, це звичайно ж вибір самої людини, адже тільки сама людина створює свою долю, але коли незацікавлені навчанням діти, своєю поведінкою не заважають іншим дітям черпати знання з кожного уроку - ось це вже біда. Діти, поважайте цю нелегку працю вчителя!
   Я дуже рада, що нам надали можливість стати справжніми вчителями хоча б на один день, адже для мене це не маленький досвід, бо в майбутньому, я мрію обрати професію вчителя англійської мови. Я хочу обрати саме цю професію, хоча вона і не є легкою, мені подобається передавати свої знання іншим, мені задається, що це дуже цікаво допомагати знаходити та розкривати талант дітям та дорослим. Мені хочеться щоб якомога більше дітей заговорили англійською, адже англійська – це мова спілкування та бізнесу. Мені подобається спостерігати за тим, з яким інтересом люди відкривають для себе зовсім невідомі світи, дізнаються більше, розширують свій світогляд та сприймають навколишнє середовище зовсім по-іншому після того як дізнаються щось нове.

   Не важливо дорослий ти чи малий, ми завжди прибігали та прибігатимемо, до тих, хто вклав в нас зернинку мудрості, та плекаючи виростив її навіть під час душевних зли,в які ледь не зламали це маленьке деревце знань, ми завжди пам’ятатимемо наших наставників та згадуватимемо їх при кожній нашій перемозі та поразці.

   Всі вчителі різні, у всіх різні методи навчання та виховання, про те кожен з них прагне навчити нас чомусь новому. Можливо хтось із нас в майбутньому стане видатним письменником, біологом чи археологом, і це буде заслуга Вас, наших вчителів.
   Проте бувають і такі моменти коли у вчителів на душі важко та сумно, це коли твої учні покидають школу, а ти пам’ятаєш їх ще такими маленькими, та цікавими, а зараз вони стоять на порозі дорослого життя. Ти пам’ятаєш їх перше прочитане слово, перший приклад, перше зауваження, першу двійку. Ти пам’ятаЄш все. А зараз вони вже зовсім великі. Сльоза появляється і на очах вчителя.
   Хочеться подякувати всім вчителям за те, що терпите нас, за те що попри всі наші слова та вибрики вас не покидає бажання навчити нас чогось нового. Ми знаємо що з нами вам дуже важко, адже для кожного учні потрібен свій метод викладання, адже всі ми різні, ви виховуєте в нас силу характеру, неповторність, любов до навколишніх. Ми знаємо, що інколи ми буваємо нестерпними, але ми все ще любимо і поважаємо вас. Ви завжди були, є і будете для нас прикладом того, до чого варто йти, працювати не покладаючи рук.   

Вероніка КОХМАН, 10 клас

Світлини Ірини ЖДАНЮК