Сценарій виховного заходу
«Від роду до роду
Несу горду славу…»
Діти вишикувані на сцені.
Ведуча:
Слава Ісусу Христу! Слава навіки Богу! (діти голосно відповідають)
Слава Україні! Героям слава! (діти голосно відповідають)
Так славлять Бога і Україну у нас, скидають шапку і низько вклоняються, бо велика і безмірна ціна цієї слави.
Задля нас - безцінна Христова жертва, задля нас, мужнє Укранське військо стоїть за державність, гідність і незалежність. Славою оповита наша працьовитість, мудрість, талант і врода. А природна краса – вічний чарунок: гори, ліси, бистринні ріки і озера, розлогі степи та ниви, чепурні хати, квітучі грядки, рясні вишні і горіхи, а ще вишиті образи і молитви, і оці ясноокі діточки – слава, надія і душа землі, що зветься Україна!
Пісня «Україно, ми твоя надія»
Ведуча:
Нас виховує слава...
З її глибоких криниць черпають силу та відвагу герої України, атамани - козаки, стрілецьке та повстанське військо і нинішні захисники.
1 хлопець
Сіло сонце за Карпати – треба землю захищати,
Гукнув сотник: – Вставай, брате! Україна – рідна мати!
2 хлопець
Встали браття, кріси в руки: – Годі вже нам тої муки!
Ач яка лиха година – похилися калина,
Москаль рветься в нашу хату, вставай, брате, треба гнати!
3 хлопець
І збентежилась зоря, а Шевченкові слова
Пропікають наскрізь душу: – Борітеся! Божі діти!
4 хлопець
Борітеся – поборете – Бог вам помагає
За вас правда, за вас сила і воля святая…
Пісня до УПА
«Ой у лузі червона калина»
Ведуча:
Нас вкорінює слава...
Ми вростаємо нею дубами у рідне, своє, родовите.
Ми краслатієм нею, розправляємо груди у врочистих узорах, намолених матерями, коханими, зорями, вишнями і світанковими росами.
Ми проростаємо нею щедрим хлібодарним колосом і вільнокрилим дитячим голосом.
Пісня «Ми за волю, ми за мир»
Вірш і танець " Вона прилітала щодня"
(Сценічне читання)
Вона прилітала щодня,
Сідала на присьбу старечу,
Товкла до одвірку крильми,
Просилась: − Пустіть мене в хату!
А в хаті розлігся рушник,
Заплетений дрібно узором,
А в хаті запах свіжо хліб
І борщ аж захлипав суботній.
А в креденсі блискув збанОк,
Бамбелеть розлігся в півхати,
Вона поскидала бинди
І всілася косу чесати.
Та раптом зірвався смичок
І в груди повіяло цвітом
Незчулася ноги самі
Уже танцювали із вітром.
За двері, за тин, за село
Нога за ногою у вальсі
Соколе-соколику мій,
Такою я була щасті!
Мені сповідались зірки,
Черемхи сплітали віночки,
Його дві кремезні руки
І очі, заквітчані сонцем.
Сміялись весні в пазухи,
А як цілувались, мій Боже!
Танцюй же, танцюй, бо летить
Прокляття з чиєїсь дороги...
Зашкірила зуби війна,
Роздерла заквітчані груди
- Я скоро вернусь, зачекай!
Тебе захищу, моя люба...
Вона прилітає щодня
Чекає, чекає, чекає....
І чує, що знову війна,
Що знову когось забирають...
І знову той вальс над селом
І чиїсь розплетені коси
Черемхи розсипали цвіт
Ніхто їх збирати не хоче...
- Постій, не лети, не лети
Скажи, там стрічаються люди???
Вона лиш змахнула крильми
...− Такого як тут там не буде...
...І зойкнув розстріляний крик,
А ноги кружляли без стримку...
Війна вибирала у вальс
Щокращих, щоближчих й рідніших...
або
Де ти?
Як бежалісно дико чекати.
Дощ полоще сліди,
Відганяю думки
І лечу стрімголов із хати.
Тиха ніч, повно зір
Із очима людськими очима навпроти.
А у мені кричить незагоєний біль,
неприкований крик і спротив.
Чом, скажи, ти пішов?
Може, славу знайшов?
Може, владу, а може гроші?
На подвір'ї лишив свої голі сліди
Й сиві жмутки в моїм волоссі?
Тріскотіла сосна.
Я була не одна,
Вітер гладив понурені плечі,
І здалося мені,
Світ принишк, як струна,
Котра хоче кружляти в вальсі.
І здалося мені, так це, Боже, не в сні,
Я вмістилась в твоїй долоні.
Щось шепоче зоря,
Я танцюю - ще й як!
А ти грієш, цілуєш скроні.
Націлована йду
У холодні вітри,
Обсмалені черемхи й отави...
Ти мене захищав
І кричать засвіти:
На війні не шукають слави...
Ведуча:
Зростають молоді герої - мужі новітньої доби,
Майдан, АТО, війна на Сході… Там наші соколи-сини!
Їх подвиг аж термосить душу, відвага аж іскрить в очах,
Вони - нам приклад, вічний поклик: Їм слава, слава у віках!
Сценка про Небесну Сотню
Пісня «Там біля тополі»
Дівчина 1
Стою й милуюся тобою,
Земелько моя дорога,
А м’ята пахне, під вербою
Сміється врода молода.
Чиєсь кохання сліпить очі,
І дзюркотять палкі слова,
А там між небом і землею
Зависла хмара дощова.
Чого так серцю мило, любо,
Аж переляк в душі закляк?
Бо я не хочу, щоб війною
Той дощ розлігся у сльозах.
Бо я не хочу, чуєш , Боже,
Щоб сни тривожив рев і страх…
…А м’ята пахне коло хати,
Колише мамині сліди,
Вона іде, іде стрічати
Сина, сокола із війни.
Дівчина 2
Гриміло під небом, термосило груди землі,
Куйовдили зорі непрохані хмари брунату,
Здавалось, змішались проклаття і сльози війни,
А зойки плювати у совість, у душу пернату.
Засіли землю квітучі вінки. Молоді.
Тьмяніли кольори жіночі, сестрині, вдовині,
А мама летіла в розхристані криком вітри,
Втікала, щоб очі не виїли змії ядючі...
Горіла трава, різноквіття барвисто-медове,
Мов хтось колотив гірке зілля в дитячих слідах.
А небо дивилось сльозами у совість ледачу,
І щось малювало на вицвілій болем траві.
або
Для тебе, Герою,
Малюю любов'ю
Троянди у ріднім вікні,
Скажи, що ти завтра
Вернешся із бою
І буде кінець війні.
Так хочу троянди
тобі дарувати
І сіяти мальви в вікні
Так хочу, щоб мами
Синів пригорнули
І був вже кінець війні.
Ти зараз далеко
В холодних окопах,
І свист відганяє вітри.
Та знай, що троянди
Тебе зачекались
І більше не буде війни...
Пісня «Дивна квітка»
Малюнок. (дівчинка малює на папері)
Ведуча:
Моя пишноквітко,
Віночку рожевий,
Тремка материнко
В роз’ятреній жмені.
Я так тебе люблю,
Косичу зіриці,
Свята моя земле,
Джерельна кринице.
Від роду до роду
Несу горду славу,
Як нести не скажу,
Скажу: - Богу слава!
Пісня «Україна»
Ведуча:
Як заясніє місць, обсядуть його зорі. І скаже дід старечо: та не сумуйте, діти! Ми славу здобували, аби ви панували у мирі, у любові, у щедрім ріднім слові. Аби ви віру мали і хліб святий до столу, родину і калину, і течію Дніпрову.
Пісня «Не сумуй моя Вкраїно»
Ведуча:
Нас висвячує слава ... І веде під святі образи.
Тож ходімо до слави, там зерно проростає,
І колиску гойдає журавель уночі...
ДІТИ РОЗКАЗУЮТЬ ВІРШІ
Ходімо, ходімо під виспілі зорі,
Під вишні рум'яні, горіховий град,
Там верби цимбали і бубен завдали,
Там дідо-прадідо коня напував.
Ходімо, панове, там слави багато,
Там купіль геройська і сни яворів,
Вітчизну любити звідсіль треба, браття,
Де зерна зростають на тілі віків.
Музичний етюд – гра на інструменті
Про славу треба говорити,
Сурмити на усіх шляхах,
Бо ми воїстину великі
Державотворці у віках
Могутня Київська держава
За Володимира і Ярослава,
Козацька Січ - доба велика
І лицарська і яснолика.
Державотворча УНР,
ОУН УПА аж до тепер
Термосить душу:
– Борони свій край
Від зайшлої орди!
Історія у письменах,
В славетних звершеннях і іменах
Своїм геройством промовляє,
Пробуджує і надихає:
У нас є княжа слава
Від Кия, Святослава
Від Ігоря, Олега
Данила, Ярослава
Від Ольги, Мономаха,
Й Хрестителя держави.
У нас гетьманська слава
Козацька горда справа
Хмельницький, Дорошенко,
Сірко і Вишневецький,
Мазепа, Сагайдачний
А Орлик, Полуботок....
У нас геройська слава
Стрільців, повстанців лава,
Нам гомонять криївки,
Шухевич і Бандера...
У нас Дмитро на фронті
Наш друг, відважний хлопець
У нас в АТО на сході
Найкращі із народу.
У нас найкраща мова,
Таланти землі родять
В нас генії-поети,
Митці усіх ремесел.
...Шевченко, Українка,
Франко, Куліш, Шашкевич,
Тичина, Драгоманов,
Сковорода, Грушевський,
Бортнянський, Котляревський
Стус, Симоненко, Ліна...
Кирило і Мефодій...
А Нестор Літописець...
Це слава – слава, Боже,
Великій Україні!
Це велети, вельможі
Таланту, сили, духу!
Їх родять наші землі,
Плекають наші вишні,
Ми незбагненні люди
Красиві і великі!.
У нас духовна слава Христової держави
У нас Покрова мама,
Юрій Побідоносець!
Всеславні патріахи, святителі держави
Кунцевич і Шептицький,
Й. Сліпий, Чарнецький, Гузар...
А ще є тиха слава,
Що скромність заховала
А ще є ласка в хаті,
І казка й колискова.
А ще батьківська мудрість
І мамин хліб, порада
А ще молитва спільна
Щодня під образами.
Про все не розказати -
Усе як намистини
На вервиці любові
У Пресвятій родині.
У нас найвища слава
То розум і булава,
То руки працьовиті,
Пісенність та гостинність...
І як не заспівати
Гукнути: – Богу, слава!
На грудях вишиванка
- Я- Українець, мамо!
За цюю нашу славу
заплачено віками
героям буйнокрилим
Навіки Слава! Слава!
Пісня «Десь по світу»
Виходять всі діти. Після виконання залишаються на місці
Ведуча:
Дай нам, Боже, в добрі жити,
Одне одним дорожити!
Говорити тільки правду
Про велику нашу славу.
В ній купати наші діти
Облітати гори, ріки
Кращої землі не має
Україна – Богом дана!
Пісня «Заспіваймо пісню за Україну»
Виконують усі діти
Ведуча:
Росте юна слава!
Слава України!
Тарасові діти,
Степанова зміна!
Будуть з них гетьмани!
Справжні Патріоти!
Будуть і Мойсеї,
Вчителі, пророки.
Ми народ обраних,
В нас – міцне коріння!
Слава вишніх Богу!
Що ми – УКРАЇНЦІ!
Слава Україні! Героям слава!
Діти тріпочуть прапорами.
Розробка сценарію: педагог-організатор Олеся Марцінко
Вірші Оксани Пронюк-Кузьми
Листопад, 2017