Сценарій виховного заходу

«Від роду до роду

                            Несу горду славу…»

 Діти вишикувані на сцені.

Ведуча:

Слава Ісусу Христу! Слава навіки Богу! (діти голосно відповідають)

Слава Україні! Героям слава! (діти голосно відповідають)

Так славлять Бога і Україну у нас, скидають шапку і низько вклоняються, бо велика і безмірна ціна цієї слави.

   Задля нас - безцінна Христова жертва, задля нас, мужнє Укранське військо стоїть за державність, гідність і незалежність. Славою оповита наша працьовитість, мудрість, талант і врода. А природна краса – вічний чарунок: гори, ліси, бистринні ріки і озера, розлогі степи та ниви, чепурні хати, квітучі грядки, рясні вишні і горіхи, а ще вишиті образи і молитви, і оці ясноокі діточки – слава, надія і душа землі, що зветься Україна! 

Пісня «Україно, ми твоя надія» 

Ведуча: 

Нас виховує слава...

З її глибоких криниць черпають силу та відвагу герої України, атамани - козаки, стрілецьке та повстанське військо і нинішні захисники.

 1 хлопець

Сіло сонце за Карпати – треба землю захищати,

Гукнув сотник: – Вставай, брате! Україна – рідна мати! 

2 хлопець

Встали браття, кріси в руки: – Годі вже нам тої муки!

Ач яка лиха година – похилися калина,

Москаль рветься в нашу хату, вставай, брате, треба гнати! 

3 хлопець

І збентежилась зоря, а Шевченкові слова

Пропікають наскрізь душу: – Борітеся! Божі діти! 

4 хлопець

Борітеся – поборете – Бог вам помагає

За вас правда, за вас сила і воля святая…

Пісня до УПА

«Ой у лузі червона калина»

Ведуча:

Нас вкорінює слава... 

Ми вростаємо нею дубами у рідне, своє, родовите.

Ми краслатієм нею, розправляємо груди у врочистих узорах, намолених матерями, коханими, зорями, вишнями і світанковими росами.

Ми проростаємо нею щедрим хлібодарним колосом і вільнокрилим дитячим голосом. 

Пісня «Ми за волю, ми за мир»

Вірш і танець " Вона прилітала щодня"

(Сценічне читання) 

Вона прилітала щодня, 

Сідала на присьбу старечу, 

Товкла до одвірку крильми, 

Просилась: − Пустіть мене в хату!  

 

А в хаті розлігся рушник, 

Заплетений дрібно узором, 

А в хаті запах свіжо хліб 

І борщ аж захлипав суботній. 

 

А в креденсі блискув збанОк,

Бамбелеть розлігся в півхати, 

Вона поскидала бинди 

І всілася косу чесати. 

 

Та раптом зірвався смичок 

І в груди повіяло цвітом 

Незчулася ноги самі 

Уже танцювали із вітром. 

 

За двері, за тин, за село 

Нога за ногою у вальсі 

Соколе-соколику мій, 

Такою я була щасті! 

 

Мені сповідались зірки, 

Черемхи сплітали віночки, 

Його дві кремезні руки 

І очі, заквітчані сонцем. 

 

Сміялись весні в пазухи, 

А як цілувались, мій Боже! 

Танцюй же, танцюй, бо летить 

Прокляття з чиєїсь дороги... 

 

Зашкірила зуби війна, 

Роздерла заквітчані груди 

- Я скоро вернусь, зачекай! 

Тебе захищу, моя люба... 

 

Вона прилітає щодня 

Чекає, чекає, чекає....

 І чує, що знову війна,

 Що знову когось забирають...

 

І знову той вальс над селом

І чиїсь розплетені коси

Черемхи розсипали цвіт

Ніхто їх збирати не хоче...

 

- Постій, не лети, не лети

Скажи, там стрічаються люди???

Вона лиш змахнула крильми

...− Такого як тут там не буде...

 

...І зойкнув розстріляний крик,

А ноги кружляли без стримку...

Війна вибирала у вальс

Щокращих, щоближчих й рідніших...

або 

Де ти? 

Як бежалісно дико чекати. 

Дощ полоще сліди, 

Відганяю думки 

І лечу стрімголов із хати. 

Тиха ніч, повно зір 

Із очима людськими очима навпроти. 

А у мені кричить незагоєний біль, 

неприкований крик і спротив. 

 

Чом, скажи, ти пішов? 

Може, славу знайшов? 

Може, владу, а може гроші? 

На подвір'ї лишив свої голі сліди 

Й сиві жмутки  в моїм волоссі? 

 

Тріскотіла сосна. 

Я була не одна, 

Вітер гладив понурені плечі, 

І здалося мені, 

Світ принишк, як струна, 

Котра хоче кружляти в вальсі. 

 

І здалося мені, так це, Боже, не в сні, 

Я вмістилась в твоїй долоні. 

Щось шепоче зоря, 

Я танцюю - ще й як! 

А ти грієш, цілуєш скроні. 

 

Націлована йду 

У холодні вітри, 

Обсмалені черемхи й отави... 

Ти мене захищав 

І кричать засвіти: 

На війні не шукають слави...

 

Ведуча: 

Зростають молоді герої - мужі новітньої доби,

Майдан, АТО, війна на Сході… Там наші соколи-сини!

Їх подвиг аж термосить душу, відвага аж іскрить в очах,

Вони - нам приклад, вічний поклик: Їм слава, слава у віках! 

Сценка про Небесну Сотню

Пісня «Там біля тополі» 

Дівчина 1

Стою й милуюся тобою,

Земелько моя дорога,

А м’ята пахне, під вербою

Сміється врода молода.

Чиєсь кохання сліпить очі,

І дзюркотять палкі слова,

А там між небом і землею

Зависла хмара дощова.

Чого так серцю мило, любо,

Аж переляк в душі закляк?

Бо я не хочу, щоб війною

Той дощ розлігся у сльозах.

Бо я не хочу, чуєш , Боже,

Щоб сни тривожив рев і страх…

…А м’ята пахне коло хати,

Колише мамині сліди,

Вона іде, іде стрічати

Сина, сокола із війни.

Дівчина 2

Гриміло під небом, термосило груди землі,

Куйовдили зорі непрохані хмари брунату,

Здавалось, змішались проклаття і сльози війни,

А зойки плювати у совість, у душу пернату.

Засіли землю квітучі вінки. Молоді.

Тьмяніли кольори жіночі, сестрині, вдовині,

А мама летіла в розхристані криком вітри,

Втікала, щоб очі не виїли змії  ядючі...

Горіла трава, різноквіття барвисто-медове,

Мов хтось колотив гірке зілля в дитячих слідах.

А небо дивилось сльозами у совість ледачу,

І щось малювало на вицвілій болем траві. 

або

Для тебе, Герою,

Малюю любов'ю

Троянди у ріднім вікні,

Скажи, що ти завтра

Вернешся із бою

І буде кінець війні.

Так хочу троянди

тобі дарувати

І сіяти мальви в вікні

Так хочу, щоб мами

Синів пригорнули

І був вже кінець війні.

Ти зараз далеко

В холодних окопах,

І свист відганяє вітри.

Та знай, що троянди

Тебе зачекались

І більше не буде війни...

Пісня «Дивна квітка» 

Малюнок. (дівчинка малює на папері)

Ведуча:

Моя пишноквітко,

Віночку рожевий,

Тремка материнко

В роз’ятреній жмені.

Я так тебе люблю,

Косичу зіриці,

Свята моя земле,

Джерельна кринице.

Від роду до роду

Несу горду славу,

Як нести не скажу,

Скажу: - Богу слава! 

Пісня «Україна» 

Ведуча:

   Як заясніє місць, обсядуть його зорі. І скаже дід старечо: та не сумуйте, діти! Ми славу здобували, аби ви панували у мирі, у любові, у щедрім ріднім слові. Аби ви віру мали і хліб святий до столу, родину і калину, і течію Дніпрову. 

Пісня «Не сумуй моя Вкраїно» 

Ведуча:

Нас висвячує слава ... І веде під святі образи.

Тож ходімо до слави, там зерно проростає,

І колиску гойдає журавель уночі...

ДІТИ  РОЗКАЗУЮТЬ ВІРШІ

 Ходімо, ходімо під виспілі зорі,

Під вишні рум'яні, горіховий град,

Там верби цимбали і бубен завдали,

Там дідо-прадідо коня напував.

 

Ходімо, панове, там слави багато,

Там купіль геройська і сни яворів,

Вітчизну любити звідсіль треба, браття,

Де зерна зростають на тілі віків. 

Музичний етюд – гра на інструменті 

Про славу треба говорити,

Сурмити на усіх шляхах,

Бо ми воїстину великі

Державотворці у віках

 

Могутня Київська держава

За Володимира і Ярослава,

Козацька Січ - доба велика

І лицарська і яснолика.

 

Державотворча УНР,

ОУН УПА аж до тепер

Термосить душу:

– Борони свій край

Від зайшлої орди!

 

Історія у письменах,

В славетних звершеннях і іменах

Своїм геройством промовляє,

Пробуджує і надихає:

 

У нас є княжа слава

Від Кия, Святослава

Від Ігоря, Олега

Данила, Ярослава

Від Ольги, Мономаха,

Й Хрестителя держави.

У нас гетьманська слава

Козацька горда справа

Хмельницький, Дорошенко,

Сірко і Вишневецький,

Мазепа, Сагайдачний

А Орлик, Полуботок....

У нас геройська слава

Стрільців, повстанців лава,

Нам гомонять криївки,

Шухевич і Бандера...

 

У нас Дмитро на фронті

Наш друг, відважний хлопець

У нас в АТО на сході

Найкращі із народу.

 

У нас найкраща мова,

Таланти землі родять

В нас генії-поети,

Митці усіх ремесел.

 

...Шевченко,  Українка,

Франко, Куліш, Шашкевич,

Тичина, Драгоманов,

Сковорода, Грушевський,

Бортнянський, Котляревський

Стус, Симоненко, Ліна...

Кирило і Мефодій...

А Нестор Літописець...

 

Це слава – слава, Боже,

Великій Україні!

Це велети, вельможі

Таланту, сили, духу!

 

Їх родять наші землі,

Плекають наші вишні,

Ми незбагненні люди

Красиві і великі!.

 

У нас духовна слава Христової держави

У нас Покрова мама,

Юрій Побідоносець!

Всеславні патріахи, святителі держави

Кунцевич і Шептицький,

Й. Сліпий, Чарнецький, Гузар...

 

 

А ще є тиха слава,

Що скромність заховала

А ще є ласка в хаті,

І казка й колискова.

 

А ще батьківська мудрість

І мамин хліб, порада

А ще молитва спільна

Щодня під образами.

 

Про все не розказати -

Усе як намистини

На вервиці любові

У Пресвятій родині.

 

У нас найвища слава

То розум і булава,

То руки працьовиті,

Пісенність та гостинність...

 

І як не заспівати

Гукнути: – Богу, слава!

На грудях вишиванка

-         Я- Українець, мамо!

 

За цюю нашу славу

заплачено віками

героям буйнокрилим

Навіки Слава! Слава! 

Пісня «Десь по світу»

Виходять всі діти. Після виконання залишаються на місці 

Ведуча: 

Дай нам, Боже, в добрі жити,

Одне одним дорожити!

Говорити тільки правду

Про велику нашу славу.

В ній купати наші діти

Облітати гори, ріки

Кращої землі не має

Україна – Богом дана! 

Пісня «Заспіваймо пісню за Україну»

Виконують усі діти 

Ведуча: 

Росте юна слава!

Слава України!

Тарасові діти,

Степанова зміна!

Будуть з них гетьмани!

Справжні Патріоти!

Будуть і Мойсеї,

Вчителі, пророки.

 

Ми народ обраних,

В нас – міцне коріння!

Слава вишніх Богу!

Що ми – УКРАЇНЦІ! 

Слава Україні! Героям слава!

Діти тріпочуть прапорами.