Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Мій дідусь – кухар

   19 жовтня – Всесвітній день кухаря, а мій дідусь 10 років працює кухарем у шкільній їдальні. Я хочу розповісти про нього. Дідусь Кучар Іван Романович, 1962 року, народження народився і проживає в Клубівцях. Він музикант, служив у повітряних військах, багато років працював на пошті і ніколи не думав, що буде кухарем. У школі його люблять всі діти. У дідуся весела вдача, він привітний, уважний, любить жартувати і вміє смачно готувати. Дідусь встає дуже рано. Ми ще всі спимо, а в їдальні вже світиться, дідусь варить нам щось смачненьке. Ще дідусь добра і чуйна людина, яка завжди прийде на допомогу у будь-яку хвилину.  

  

- Дідусю Іване, Ви жили найближче біля школи. Чи любили ходити до школи? Хто Ваша перша вчителька? Класний керівник? Та чому ви так полюбили математику, порадьте як її полюбити?

- У мене була прекрасна Перша  вчителька Насалик Теодозія Іванівна, класним керівником була Бойко Марія Іванівна. А уроки математики я полюбив завдяки сильному педагогу, якого вже немає в живих, це Мельниченко Микола Степанович. А щоб полюбити один із предметів, потрібно уважно слухати вчителя та займатися вдома.

– Чи збувалася Ваша шкільна мрія? Про що Ви мріяли?

– Моя шкільна мрія була музика. І вона збулася.

- Дідусю,  знаю що Ви колись ходили в музичну школу. На якому інструменті Ви грали? Який музичний інструмент є Вашим улюбленим?

- У шкільні роки я вчився в  Тисменицькій музичній школі по класу народні інструменти – баян, моїм додатковим інструментом був духовий, що називався альт. А подобаються мені багато інструментів: баян, гітара, саксофон. Мій вчитель музики Іван іванович Дутка.

– Як проходило Ваше дитинство?

– Дитинство пробігло дуже швидко, зранку – школа, а після обіду музична школа, а ввечері виконував домашні завдання та заняття музикою.

– Згадайте якісь дитячі витівки?

– Їх багато. В дитинстві я дуже боявся уколів. Одного разу коли в школу прийшов фельдшер робити щеплення, я встав і втік з класу.

– Яке Ваше хобі?

– Я захоплювався музикою та футболом.

- В якому класі Ви вже почали грати на весіллях?

- У восьмому класі ми з друзями по музичній школі проводжали в армію одного товариша,  старшого від нас, і вперше відіграли в нього проводи в армію. А потім нас запросили в Тисменицю, ми грали на весіллі. Так почав грати на весіллях. Грав з Миколою Досюком (нині дяк в церкві) та Федораком Ярославом (вже покійний).

– В яких військах Ви служили в Армії?

- Служив у повітряно-ракетних військах.

– Яка Ваша улюблена пісня?

– Моя улюблене пісня «Час рікою пливе».

– Коли Ви почали працювати?

– Працювати я почав після повернення з Армії. Спочатку працював на пошті в Тисмениці, а потім начальником Клубовецького відділення зв’язку.

– Як Ви вирішили стати кухарем та чи не шкодуєте Ви про свій вибір? Скільки років працюєте в школі?

– У шкільній їдальні я з’явився випадково. Просто їдальня була зачинена і ніхто не хотів нею займатися. Тому все було запущено. Я просто спочатку вирішив допомогти школі, щоб діточки могли харчуватися, а так все затягнулося, аж до сьогоднішнього дня. Працюю рівно десять років в шкільній їдальні.

 – Що для вас найголовніше в житті?

– Найголовніше в житті думаю не тільки в мене а й у всіх українців, щоб був мир ,щоб люди жили в щасті та розумінні.

– Чи цікавитеся Ви історією нашого села?

– Звичайно. Щоб добре знати історію села, треба  більше спілкуватися з директором краєзнавчого музею Карпівим Йосипом Дмитровичем і все стане дуже інтересним і цікавим.

– У житті є складні моменти. Хто ваш порадник у житті?

– Найкращий порадник в житті це - Господь Бог. Якщо щось сталося, не виходить, чи сумно на душі  треба заспокоїтися, помолитися  і все стане добре.

– Чи є у вас друзі з шкільних років?

– Так, у мене є багато друзів. Ми з ними спілкуємося і бувало часом зустрічаємося.

– Що найчастіше згадується, коли батьки були живі?

– Найчастіше згадується, що коли б не прийшов до батьків, вони постійно дякували, і були дуже раді. І постійно переживали за нас.

– Які Ваші побажання учням нашої школи?

– Я бажаю кожному учневі, щоб в школу йшли з радістю та задоволенням. Наші прекрасні педагоги учили їх ласки ,доброти та різних наук.

– Дякую, дідусю Іване. Це моє перше інтерв'ю для газети "Шкільна правда". Я дуже щаслива, що взяла його у Вас. Я думала, що знаю про Вас все. А виявляється, що ні. Я багато довідалася. І хочу сказати, що Ви - найкращий кухар в світі! І я розкрила секрет, чому Ви так смачно готуєте. Бо Ви все робите з любов'ю. Бачите, ця професія на Вас так довго чекала і дочекалася! Бажаю Вам здоров'я і ще багато-багато смачних страв. А найбільше мені подобається, коли учні хором кажуть Вам: - Дякуємо!

Діана ЛЕСЮК, 5 клас