Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Історія нашої криївки. Клубовецький кущ ОУН-УПА

   Історія села

   20 січня 1945 року на велике свято Івана Хреститителя в Клубовецькому лісі (урочище «Вербовий провал») сталася трагедія. За наводкою сексота з села Надорожної було викрито та ліквідовано кущову криївку ОУН-УПА села Клубівці, в якій, в той час було 10 повстанців. Точна дата побудови криївки невідома, можна припустити, що вона була постала у червні-липні 1944 року, коли Червона армія повернулася в Клубівці, як сховок для людей та збіжжя, або осінню того ж року, аби відбути зиму.

    

   З історичних документів та свідчень односнльчан відомо, що бункер був укріплений дерев’яними колодами, зверху накритий листям. Вода з потічка затікала в середину і витікала. Тут було кілька кімнат, де можна було зварити їсти, помитися. Кухню мали залізну. Палили вночі лише в похмурий день, коли не було видно диму. В криївці були книги – історичні, релігійні, художні. Світили лампою. Бункер також виконував роль складу для їжі, одягу, підпільної літератури, медикаментів та зброї. Зокрема -  35 гранат, 12 рушниць, 1 кулемет. Тут був «штаб» куща, сюди сходилися довірені зв’язкові та харчовики.

Командиром Клубовецького куща був «Нестор» Івасюк Іван Миколайович. Кадрова структура ОУН-УПА села Клубівці станом на січень 1945 року мала такі розгалуження: СКБ (Самооборонна Кущова Боївка) у складі 20 повстанців, зв’язкові, харчовики, інформатор, швей, медик (див. табл. 1).

18 січня 1945 року на другий Святий вечір, наші вояки востаннє вечеряли в селі, в рідних хатах. Вже тоді вони знали, що по них є наводка. Місце знаходження криївки видав чоловік з Надорожної (прізвище невідоме), його по взятті криївки розстріляли НКВДисти.

У ніч з 19 на 20 січня з Товмача до бункеру підступив більшовицький загін в кількості біля 300 чоловік. Така велика кількістьпов’язана з тим, що місто Тлумач за листопад та грудень 1944 року двічі атакували підрозділи УПА.

17 листопада 1944 року вночі невеличка група українських повстанців блискуче виконала наскок на місто Товмач. Діставшись непомітно до міста, групка розділилася: одна частина окружила енкаведистів у їх будинку вогнем крісів, кулеметів і гарматки, а менша частина зліквідувала без пострілу тюремну сторожу, визволила біля 150 ув'язнених громадян, а тюрму підмінувала та висадила в повітря. Енкаведисти відборонювалися кулеметами і гранатами, намагаючись вирватися з будинку, але втратили кількох убитими. Вони ракетами алярмували допомогу для себе. За дві з половиною години наші сміливці покінчили свою роботу і, маючи між собою тільки одного легко пораненого, відійшли непомітно. А над містом ще довго торохкотіли ворожі кулемети і темряву ночі прорізували червоні ракети.

А вже 20 грудня того ж року сотня УПА "Змії" знову вдарила на районний осередок Товмач, звільнила з тюрми 45 в'язнів, знищила тюрму й будинок міліції, у вуличних боях вбила біля 60 більшовиків, забрала зброю і вийшла з міста без ніяких власних втрат. (Літопис УПА Нова серія, том 22: Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали 1945-1951)

Ці події заставили більшовиків розставити в місті чисельніший гарнізон. Натомість в криївці тієї ночі було 10 повстанців, усі мешканці села Клубівці: Баб’як Микола Дмитрович, Бойко Йосип Дмитрович, Івасюк Іван Миколайович, Івасюк Михайло Миколайович, Ковальчук Василь Михайлович, Молощак Василь Дмитрович, Ручкан Микола Миколайович, Старчук Олекса Васильович, Федорак Дмитро Йосифович, Шіляк Іван. Друга частина куща була в селі.В ніч нападу на криївку,впав сніг. Слідів не було. Більшовики залягли. А ранесенько почали підходити до  криївки (вірогідно більшовики чекали на ранок, щоб не дати повстанцям відступити в темноті). Підійшовши ближче, більшовики відкрили вогонь по вартовим.В той день на варті був Василь Молощак та Іван Шіляк. Від стрілів Василь помер а Івану вдалося втекти. Тоді Василя мертвого поклали у воду, щоб замерз, і обложили полінами. Більшовики обступили криївку тапочали обстрілювати двері до криївки. Затим закидати в середину гранати.Ті гранати Йосиф Бойко кидав під піч між дрова, і вони там вибухали, до поки дрова не почали горіти.

   Тоді Івасюк Михайло взяв гранату аби підірватись разом з хлопцями але йому не дозволив того зробити його брат Іван. По цім Йосиф Бойко крикнув «здаємся!». (з розповіді Івасюка Михайла).

Хлопці вийшли з криївки. Їх сильно побили, за тим голих та босих гнали до Тлумача. З Тлумача на другий день перевезли до Станіславова. Проводили допити, мучили холодом, голодом. На дізнаннях били до смерті. Потім відливали водою і знову били, притискали пальці між дверей.

Через чотири місяці повстанців засудили і повезли в табори ГУЛАГу на Сибір та Казахстан.

Івасюк Іван Миколайович 1916 р. н. – Засуджений на 25 років таборів ГУЛАГу.Вивезений в Сибір. Підчас повстань в таборах ГУЛАГу 1952-53 рр. підірвав себе на гранаті, затримавши війська МВС. Цим дав змогу утекти Бойку Йосипу та іншим ув’язненим.

Баб’як Микола Дмитрович 1916 р. н. – Засуджений на 15 років таборів ГУЛАГу. Вивезений в Сибір. Відбувши покарання повернувся додому. Не погодився стати агентом КДБ.

Івасюк Михайло Миколайович 1918 р. н. - Засуджений на 15 років таборів ГУЛАГу. Вдбував покарання в Воркуті. Звільнений 1955 р. Повернувся з родиною додому 1975 р. Не погодився стати агентом КДБ.

Бойко Йосип Дмитрович 1924 р. н. - Засуджений на 15 років таборів ГУЛАГу. Вивезений в Сибір. Учасник повстання в таборі ГУЛАГу. Втік та повернувся додому.

Ковальчук Василь Михайлович 1922 р. н. - Засуджений на 15 років таборів ГУЛАГу. Вивезений в Сибір. Відбув покарання та повернувся в Клубівці 1967 р.

Ручкан Микола Миколайович 1914 р. н. - Засуджений на 15 років таборів ГУЛАГу. Його сліди загубилися в Львові.

Старчук Олекса Васильович 1915 р. н. - Засуджений на 15 років таборів ГУЛАГу. Вивезений в Воркуту (Казахстан).

Федорак Дмитро Йосифович 1922 р. н. - Засуджений на 15 років таборів ГУЛАГу. Відбув покарання. Повернувся додому.

Попри фатальний удар клубовецьким повстанцям вистачило сил оговтатися та продовжити боротьбу. Кущ було переформатовано, проведено мобілізацію, новим станичним став Пронюк Микола Васильович – «Прут». Тактику активних збройних виступів змінено на підпілля, тактику вичікування, розгорнутопропагандистську роботу. Хлопці, як і всі люди, щиро вірили, що Америка та Англія спільно вдарять по СРСР і постане Вільна Україна.Наш кущ проіснував до 19 грудня 1946 року, ще майже два роки до смерті «Прута» в селі Стриганці 19 грудня 1946 року. По смерті керівника кущовики влились в станиці ближніх сіл або в сотні «Чорного Лісу».

Ще більше як половину десятиліття групи УПА вели запеклу боротьбу проти більшовиків  в селі Клубівці.

Нехай героїчна боротьба наших предків стане прикладом для нас, прикладом мужності,стійкості, відданості ідеї та любові до рідного краю.

    У статті використані матеріали та розповіді:

  1. Літопис УПА. Нова серія, том 22
  2. Клубівці (Нариси з історії села) Й. Д . Карпів
  3. Спогади та перекази: Пронюк Ганна Іванівна, Старчук Дмитро Олексійович, Касюк Ганна Корнилівна, Івасюк Микола Михайлович, Карпів Йосип Дмитрович, Михайлишин Ольга (Олена) Федорівна.

Євген ПРОНЮК, 11 клас

На світлинах: 1. Євген Пронюк на місці, де була криївка клубовецьких повстанців в урочищі «Вербовий провал"; 2.  Івасюк Михайло Миколайович (фото 1954 року.); 3.  Старчук Олекса Васильович (1955 р.); 4.  Баб'як Микола Дмитрович (1955 р.); 5.  зліва Івасюк Михайло Миколайович з жінкою Івасюк Ганна Михайлівна, з права Ковальчук Василь Михайлович з жінкою Ганною. (Фото кінця 60-х).

Таблиця 1. Кадрова структура ОУН-УПА села Клубіві Тисменицького району Станіславівської (нині Івано-Франківської) області станом на січень 1945 року