Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

"Ярко", "Арсен", "Нестор" - Івасюк Іван Миколайович

   Івасюк Іван Миколайович народився 1916 році, в селі Клубівці Тисменицького району Івано-Франківської області. Тут здобув початкову освіту, 6 класів, після чого вступив в Тлумацьку гімназію, яку закінчив в 1934 році. Оженився з Івасюк Катериною. В 1937 році, в них народжується син Михайло, а через два роки, 1939 донька Ганна. З приходом Радянської України до листопада 1940 року Івасюк Іван працює секретарем сільської ради в селі Клубівці. Опісля переходить на роботу в Тисменицький «РайПотребСоюз», де працює бухгалтером аж  до початку війни між Німеччиною і Радянським Союзом. 4-5 липня 1941 року німці зайняли Клубівці,  відтоді аж до грудня того ж року Івасюк залишався без роботи, перебував вдома. В грудні німецька влада почала вивозити людей, котрі раніше працювали в Радянських установах на роботи в Германію, в це число попадав і Іван Івасюк. Він змушений був переховуватися два тижні в своїх родичів в селі Надорожна. В той час в Клубівцях заарештовано двох працівників сільської ради Антошківа Якима та Палагіцьку Анну.

 

      У цей же час в Клубівці повертається Іванів брат Івасюк-Рекетчук Федір Олексійович 1919 р. н., який працював у Львові начальником комісаріату української поліції. Федір зустрічається з братом і розповідає про свою роботу в поліції та про намір іти на навчання в офіцерську школу. Тоді ж брат пропонує Івану стати на службу в українську кримінальну поліцію та їхати з ним у місто Львів. В грудні 1941 року Іван прислуховується до брата та їде до Львова, щоб уникнути вивозу та репресій. Жив у Федора біля 2 тижнів. Дізнався  про те, що німецька влада проводить набір на курси слідчого складу кримінальної поліції. Івасюк Іван відправляється в дирекцію кримінальної поліції міста Льовова і проявляє своє бажання вчитися. Його бажання задовільнили і практично в той же день, 5 січня його з командою 50 чоловік відправлено на курси в місто Рапка Краківської області. Там з 150-ма чоловіками вивчає такі дисципліни:

Польський кримінальний кодекс –  викладач – полковник Стано (поляк, з Кракова)

Криміналістика –  викладач – підполковник Піднесінський (поляк, з Варшави)

Процесуальний кодекс – викладач – капітан Климович (поляк, з Варшави)

Інструкція поліції – викладач – поручник Ручинський (поляк, з Варшави)

Графологія – викладач – професор Попелецький (поляк, з Варшави)

Дактилоскопія – викладач – Одер (німець)

А також стройова та фізична підготова – викладач – цюкфюрер Рот (німець)

  Курси проходили 3 місяці, кожного дня 9 годин. В школі української поліції нараховувалась стипендія, Іван отримував 240 злотих в місяць, а також безплатне харчування. Тут Івасюк отримує своє перше обмундирування: форма з французького сукна зразка німецького рядового солдата. Після закінчення школи Івасюку присвоєно звання капрала і 1 квітня направлено в Львів на роботу. Тут він працює в третьому комісаріаті міської поліції міста Львова. Іван, як ще молодий працівник, був закріплений до старшого слідчого Чорника Юзефа,  літ 57 (поляк, з Самбора). Веде малі слідства: підробка грошей, махінації, присвоювання і т. д. За півтора місяця з Юзефом розслідує біля 10 справ, які передає в суд.

   20 травня 1942 року Івасюк Іван дирекцією міської поліції  міста Львова переведений на роботу в Тернопіль, де також працював в розшуку міської кримінальної поліції. Перші два місяці працює разом з старшим слідчим, а потім приблизно з 20 липня починає працювати самостійно.

   У Тернополі Іван стикається з страшними речами: масові єврейські погроми, «Гетто», вивіз молоді на роботи в Німеччину.

 Тут у Тернополі він здружується з комендантом пошукового відділу поліції Бойко Володимиром псевдо «Чорник», 32 років, уродженець села Чорнихівці Збаражського району Тернопільської області. У бесідах зводили розмови на політичні теми, висловлювали невдоволення на знущання німців та їх політику, як окупантів. Володимир сказав, що німці обіцяли ОУН надати допомогу в створенні Самостійної України і обманули, що ОУН повинна боротися за самостійність України, і що в цій боротьбі всі чесні українці повинні допомагати ОУН. Це єдина організація, яка спроможна врятувати український народ.

   У вересні 1942 року Бойко сказав Івану, що з ним хоче зустрітися одна людина. На третій день по цій розмові Володимир привів  до Івана в гуртожиток члена ОУН псевдо «Максим», який розпитує Івана про його освіту та політичні погляди, говорить про те, що ОУН зараз розширює свій вплив і ставить собі за задачу об’єднати весь український народ для боротьби за Самостійну Україну. По цім пропонує Івану вступити в Організацію Українських Націоналістів. Іван не довго думаючи відповідає згодою. «Максим» дає Івану перше псевдо – «Ярко».

   З  вересня 1942 року Івасюк Іван став членом ОУН і працює в гестапо ,як розвідник СБ ОУН. Основна задача як розвідника - встановлювати і попереджати керівництво ОУН  про заплановані німцями наміри репресій на учасників ОУН і облавах по насильній мобілізації на каторжні роботи в Германію. Для здобуття інформації використовує різні методи. Часто використовував випивку в столові, коли гестаповці п’яні, сідав поближче і вислуховував розповіді.

  Був один характерний випадок: якось вечором напились двоє гестапівців, і в цей же вечір приїхали в Тернопіль працівники гестапо з Львова.  На питання навіщо приїхали гестапівці з Львова, оп’янілі гестапівці розказали, що завтра буде велика облава в селі Отрусів Тернопільської області, для цієї цілі і приїхали до нас в Тернопіль. Про це Іван негайно проінформував «Максима», але все ж в результаті  проведеної облави німці розстріляли 3-х націоналістів і 9 цивільних людей.

   У березні 1943 року Іван їде в Львів, де проходить 3-ох тижневі курси по вивченню дактилоскоп-фотографії, повертається до Тернополя де працює за тією ж спеціальністю в поліції. Так Іван працював розвідником до лютого 1944 року. Німці під натиском Червоної Армії відступали. За розпорядженням «Максима» залишає службу в кримінальній поліції і направляється на Волинь.

   Вночі з Тернополя «Максим» відводить Івана в село Русалінка, потім передає Івана з пакетом зв’язковому. Таким чином через зв’язок зв’язкових по станицях 2-4 лютого 1944 року він прибуває в містечко Костопіль (зараз Рівненська обл., Рівненський р-н), в розташування школи пропаганди ОУН, яка знаходилась в лісі недалеко від цього ж містечка.

Там проходить півторамісячний вишкіл. На вишколі вивчали такі дисципліни:

  1. Структура ОУН
  2. Методи пропаганди
  3. Історія України та історія ОУН
  4. Фізкультура

   Керівник цих курсів був «Тополя» а також два інструктора – «Швидкий» та «Шпак».

 Після закінченню навчальної програми всі учасники, а це 180 чоловік залишались в цьому ж лісі до березня. В квітні випускників школи розділено на групи по 18-20 чол. та поставлено їм задачі. «Ярко» від керівника школи «Тополі» получає під своє командування 18 озброєних чоловік та задачу пробратися в східні області України, де проводити пропагандну роботу серед цивільного населення та створювати Організації Українських Націоналістів на місцях. По короткому виступі члена центрального проводу ОУН «Максима Рубана» Групи відправляються в рейд, в ході якого Івасюк Іван змінює своє псевдо на «Арсен».

  Спочатку Вінницька область, в районі міста Шепетівка група зустрічає одного з провідників ОУН Вінницької області – «Лютого», який водив групу по всій області, забезпечував групі харчування і квартирування. Він добре знав всі села, знав в кожному селі, всіх націоналістів, і сам з ними зв’язувався.

   Агітація проходила в такій формі:

   Вночі група заходила в село, скликали людей до однієї з хати і тоді один із групи виступав перед населенням. Основна ідея виступу: боротьба за створення Української Самостійної Держави. По селах кожен виступав по черзі. Так особисто Івасюк Іван провів біля 30-ти виступів.

   У Вінницькій області група пробула 4 місяця, до серпня 1944 року. В зв’язку з насиченістю військами Червоної Армії довелось піти в підпілля і зупинити діяльність протягом одного місяця. В серпні «Лютий» передав групі доручення прибути Київську область, район Білої Церкви, де мають зібратися всі групи. В кінці серпня група прибуває на місце призначення. Там хлопців зустрічає «Рубан» з групами, які проводи агітацію в Житомирській та Кам’янець-Подільській області. Там Іван через хворобу просить відпустки в «Рубана». «Рубан» дає згоду і завдання, по дорозі зустрічаючись з провідником ОУН не нижче повітового, усно передати наказ, щоб всіх учасників ОУН та УПА зі східних областей України, які знаходяться на території західних областей, відправляти в східні області України. Окрім того, «Арсен» має доручення від «Рубана» переходячи Тернопільщину, передати написане «Рубаном» письмо будь-кому з обласних провідників ОУН. Іван зі зв’язковим «Шрамом» відправляється в дорогу.

   У вересні Іван прибуває в Тернопільську область, заходить в село Козівка, де за допомогою зв’язкової виходить на окружного провідника ОУН «Богдана» і передає йому усне розпорядження та повідомлення від «Рубана».

   25-26 вересня 1944 року Іван прибув в рідне село Клубівці, до свого дому, де знову міняє псевдо. Від цього дня він «Нестор».

   Прибувши додому, через декілька днів зв’язується зі станичною села Бойко Катериною  - псевдо «Зірка». Через неї контактує з районним провідником «Бажаном», якому вказує хто він є. «Бажан» у відповідь обіцяє, що узгодить питання і як тільки буде вільне місце візьме його для роботи в районному проводі ОУН. Івасюк Іван перебував в себе вдома до кінця жовтня 1944 року, після чого в селі дізнались про Іванове повернення і молодь почала збиратися в нього. В селі організовує кущ ОУН з 15-20 чол. який він же очолює.

   Перед зимою викопує з хлопцями криївку в «Вербовому провалі», яка вміщує до 15 чоловік. Поширює націоналістичну літературу: журнал Станіславського повітового проводу ОУН «Гомін волі», вітання обласного проводу ОУН, вісті української інформаційної служби, книга «Історія України» Львівського видання, яку купив за Польщі в 1939 році та інше.

  На озброєнні мали: 1 мадярський кулемет і 1250 бойових патронів до нього, 9  гвинтівок, на кожну по 50-60 бойових патронів,         три автомата, біля 20 гранат. Зброю збирали на полі битв Радянсько-Німецької війни.  Іван носив з собою пістолет «Вальтер», який отримав у поліції, та автомат, який йому видали на курсах ОУН. Продуктами займалася жіноча станиця ОУН с. Клубівці.

    20 січня 1945 року криївку було викрито військами НКВД (про це окрема стаття). Після відмови вийти з криївки в середину закинуто гранату, від якої Іван получив поранення. Хлопців витягнули наверх. За переказами, хлопців сильно побили, Івану відрізали вуха, хлопців босоніж повели до Тлумача, вся дорога була в червоному снігу. З Тлумача повезли до Станіславова, там довгі допити, катування. Від Станіславова Івана повези в Львів, де продовжували допити, з Львова на Київ. Там суд та вирок від Радянської влади – розстріл.

З  а іншими даними вирок замінено на 25 років Таборів ГУЛАГу. Іван під час повстань в таборах підірвав себе на гранаті, цим затримав війська МГБ та дав змогу втекти ув'язненим, серед яких був клубівчанин Йосиф Бойко.

  Підполковник УПА Яків Бусел в одному з листів до генерал-хорунжого УПА Василя Кука згадував Івасюка Івана, «Арсена»:

24 червня 1945 р.

 Друже пров.!

[…] 2. Нове доручення приймаю до відома. 3. Черговий удар для нас це, як мене інформує Р. – смерть сл. п. Арсена й Карповича! 4. Частину літератури, що привіз Р., розділив між Москвою і […]

 Радянська влада ще довго переслідувала та тероризувала родичів Івана (про це окрема стаття). Жінка Катерина вивезена в Казахстан, звідки втікла додому. Переховувалась з дітьми до 1955 року, до поки не вийшов закон про амністію для засуджених за зв’язок з повстанським рухом.

 У Клубівцях проживають нащадки Івасюка Івана, зокрема донька Ганна Пронюк. Син Іван, Михайло помер в Івано-Франківську, в 2015 році. Хоч з тих лиховісних літ минуло більше 75 років внуки, правнуки та праправнуки пам’ятають та бережуть пам’ять, про свого славного дідуся, борця за волю України.

   Фото Івасюка Івана досі не вдалося знайти. Можна скласти тільки словесний портрет: ріст – 165-170 см., фігура – середня, плечі – горизонтальні, шия – довга, волосся – темно русе, сірі очі, кругле лице, низький лоб, круглі брови, великий ніс, малий рот, тонкі губи, скошений підбородок, малі вуха, лиса голова.

 Балан – “Бажан” (? – ?). Член ОУН. Провідник Тисменицького
районного проводу ОУН (1945). Захоплений у полон військовими НКВС 4 лютого 1945р. в с. Рошнів Тисменицького р-ну.
Подальша доля невідома. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 54. –
Арк. 79-81.]

Євген ПРОНЮК, 11 клас 

У статті використані матеріали та розповіді: 

Державний архів Служби Безпеки України /справа №8235/ 

Літопис УПА Нова серія, том 16 / Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА 1944 – 1954 рр./ 

Клубівці (Нариси з історії села) – Й. Д . Карпів 

Спогади та перекази: Пронюк Ганна Іванівна. 

На світлинах: 

  1. Передня сторінка журналу «Гомін волі», вилучений в Івасюка Івана слідством.