Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Любов не зникає з роками

   Вони вже 59 років разом, у травні річниця їхнього весілля. Це клубовецька пара Касюк Василь Семенович (1935 р.н.) та Касюк Ганна Корніївна (1930 р.н.), вони мешкають на вулиці Федченка. Це одне з найстрашних подружь у Клубівцях. Мені подобається брати інтерв'ю у пар, які прожили разом багато років. Тоді ти розумієш, що існує любов, яка не зникає з роками. З таких сімей треба брати приклад. Вони  долають негоди разом, попри все люблять і поважають один одного. Мені було дуже цікаво слухати їх відповіді на запитання, які ми підготували. Здавалося, вони розуміли один одного з півслова. Подружжя Касюків кажуть, що майже весь час проводять разом і з кожним роком вони тільки сильніше люблять один одного. Коли вони відповідали на питання, було помітно як вони знову поверталися в ті часи, коли були молодими.

Read more...

Сім'я - найцінніший скарб на землі

   Сім'я – найцінніший скарб на землі. А тримається вона лишень на любові та повазі один до одного. Нічого кращого та дорожчого на землі людина не видумала, крім сім'ї і родини, які дає нам Бог. Ми колись будемо створювати свої сім'ї і нам дуже цікаво поспілкуватися з людьми, які прожили разом багато років, створили великі родини, зберегли почуття та можуть дати поради молодим людям. Сьогодні ми завітали до сім'ї Баб'яків, які живуть у нашому селі по вулиці Молодіжна. Це одна із найстарших пар у нашому селі -  Ганна Олексіївна (10.06.1936 р.н., дівоче прізвище Лесюк) та  Роман Петрович (28.02.1937 р.н.) Баб'яки, вони 62 роки живуть у шлюбі, виховали п'ятеро дітей, мають вже дев'ять онуків та дванадцять правнуків.  Це велика родина, яка передає з роду в рід талант до співу. У селі старші люди пам'ятають, як співали Ганна і Роман Баб'яки, а сьогодні на сцені вже їхні правнуки.

Read more...

Єдина моя мрія була – це піти до школи

    Кожна старша людина у селі для нас, як підручник історії. У них так багато пережитого, багато побаченого і багато мудрості, яку радо передають молодим. Сьогодні ми завітали до Беладин Євгенії Стахівни, яка народилася 8 сервня 1935 року у селі  Костяшино Сокальського району Львівської області. Тепер це село на території Польщі – у Грубешівському повіті Люблінського воєводства. 1946 року з Костяшино була переселена у Клубівці. Сум за батьківщиною живе у її серці.

– Євгеніє Стахівно, ми знаємо, що Ваша родина була переселена у наше село. Скажіть, будь ласка, коли це було? 

– Мене виселили з Польщі. Я дуже добре пам’ятаю. Це було у червні 1946 року. Тоді мені було 11 років. Там нам було дуже погано, нас змусили переїхати сюди.

 – Де Ви поселилися, коли приїхали у Клубівці?

Read more...

Розмова з прадідом Іваном

   Мій прадід Мисик Іван Семенович – музикант. Він грає на акардеоні, любить співати. Колись він грав на весіллях, виступав на концертах, навіть, був завклубом у нашому селі. Народився він 25 вересня 1935 року в селі Клубівці. Прадід Іван розповів мені багато цікавого про себе, про наше село, школу. 

 – Дідусю, де Ви вчилися? Скільки класів закінчили? Чи пам’ятаєте своїх вчителів? Розкажіть мені про них.

– Я вчився в Клубовецькій школі. Пішов в перший клас ще за німців. Я пам'ятаю директора школи, його прізвище було Золотницький, прізвище першої вчительки Вакунка. Пізніше за Радянського Союзу директором був Григорій Савович. Пам'ятаю вчительок Катерину Яківну, Віру Леонтівну. У нас були зошити, підручники. З уроків були історія, математика, географія.

Read more...

Тримайтеся своєї віри, ходіть до церкви

   Нашій односельчанці Турик (дівоче прізвище Старчук) Марії Федорівні цього року виповнюється 85 років, вона з 1934 року. Її добре знають у селі, як хористку, яка має гарний голос і знає дуже багато пісень та мелодій до них. Вона співала у сільському хорі “Клубівчанка”, в церковному хорі, видала збірник народних пісень. З Марією Федорівною цікаво спілкуватися, вона повчає, вчить віри в Бога. Ми завітали до Турик Марії на весняних канікулах, гарно поспілкувалися і записали інтерв’ю з нею. 

– Маріє Федорівно, де Ви вчилися? Яку освіту здобули?

- Я навчалася в селі три класи, потім школа згоріла. І коли я вже мала своїх дітей, я ще ходила у вечірню школу. Завдяки цьому я отримала середню освіту.

Read more...

Я дуже швидко стала дорослою

   На нашому шкільному сайті є розділи "Клубівчани" та "Історія села". Тут ми вміщуємо розповіді та інтерв'ю з цікавими людьми села. Здебільшого з старшим поколінням. Кожна зустріч та спілкування з такими людьми нас збагачує. Ми довідуємося про людей, про село, яким воно було того часу. Олійник (Турик) Анастасія Василівна, 1940 року народження, найдовше (26 років) пропрацювала секретарем Клубовецької сільської ради. Вона добре знає село, клубовецькі родини. З Анастасією Василівною цікаво говорити на всі теми. Ми поцікавилися, яку освіту має п. Анастасія, яким було її дитинство, чи здійснилися її дитячі мрії.

Read more...

Раджу працювати і отримувати від цього задоволення

     Ганна Федорак народилася на Спаса 1945 року, мріяла стати вчителем, та не судилося. Хотіла знайти таку справу, щоб любила. І знайшла. Ганна Миколаївна усе життя вирощує квіти. Ця професія називається квітникар. Про її ремесло всі знають у селі. Народна мудрість каже: «Хто вирощує квіти, той приносить радість собі і людям». Важко перелічити всі назви квітів, що з'являються у квітнику Ганни Миколаївни з ранньої весни аж до осені. Тут весь кольоровий та пахучий дивосвіт. Усю любов, все сердечне добро квітникарка вкладає у свої квіти. Доглядає, підживлює, обрізає, захищає від шкідників, готує квіти до зими, щоб перезимували, одні потрібно викопувати, інші утепляти тощо. Із квітами тісно пов'язаний духовний світ людини: вони зустрічають нас при народженні, з ними йдемо до школи, відвідуємо друзів, відзначаємо іменини, пам'ятні дати. Отож ми сьогодні поспілкуємося із професіоналом у справі квітникарства – Ганною Миколаївною Федорак (дівоче прізвище Бойко).

Read more...

У дитинстві я грав у хокей

   Мого прадіда звати Петро, йому 84 роки. Від добрий, завжди розпитує мене про школу. Любить слухали радіо «Дзвони», церковні пісні, молити. Дідусь любить багато читати. Завжди ходить до церкви, читає Біблію і розказує мені про Бога. Одного разу я попросила прадідуся Петра розказати про себе. Було дуже цікаво. Дідусь згадував дитинство, школу, своїх батьків, вчителів і війну. Прадід Пронюк Петро Дмитрович народився 15 жовтня 1935 року у селі Клубівці, вчився у Клубовецькій школі. Його тато був експедитором, а мама була домогосподарка. У дідуся була велика родина семеро дітей: п'ять братів і дві сестри. 

–       Дідусю Петре, де Ви  вчилися? Ким мріяли бути?

–       Я ходив до школи у війну, тоді були польські вчителі. Моя перша вчителька Емілія Лакун. Дитиною я мріяв бути водієм і моя мрія здійснилася. Після школи вчився у торговельній школі по спеціальності продавець.

Read more...

Йосип Карпів подивував читачів оповідками

   «Ромашкам заквітчана пам'ять» – нова книжка Йосипа Карпіва, яка вийшла цьогоріч в івано-франківському видавництві «Ярина» під редагуванням Василя Лесіва.  Автор трьох поетичних збірок − «Осене, застань мене в саду»(2011), «У зими на святі» (2013), «Близьке і далеке» (2016) − розширив свої жанрові обрії і подивував читача оповідками. Це короткі оповідання, записані з живих уст. Ці твори мають композиційні елементи і психологічні деталі, роздуми, діалоги, пейзажні замальовки рідного довкілля. І в цьому їхня привабливість. В основі змісту першого (однойменного з книжкою) оповідання – приїзд у село арґентинського туриста, українця Василя Бойка, тоді, коли в'їзд до Івано-Франківської області іноземним туристам було заборонено окупаційною владою.

Read more...

Математику потрібно вчити, вона знадобиться у житті

   Кожна зустріч та спілкування (інтерв'ювання) з мешканцями нашого села залишає великі враження та роздуми для нас. Виявляється, у кожній людині живуть мрії. Всі дорослі колись були дітьми, вчилися в школі і намріювали своє майбутнє. А зараз, обертаючись назад у прожиті роки, люди згадують та аналізують своє життя. Найбільшим і найціннішим своїм набутком вважають – родину, діти, онуки. Тепло згадують школу, вчителів, дитинство. У перший день осінніх канікул ми завітали в гості до односельчанки Мінтяник (дівоче прізвище Солонична) Ганни Михайлівни, 1957 року народження. Це бабуся нашої однокласниці Вікторії Савик.  Вчилася Ганна Михайлівна у Клубовецькій восьмирічній школі, середню освіту здобула у Тисменицькій середній школі.

Read more...

Сільські ювіляри

   Брати інтерв'ю у мешканців села дуже цікаво, ми довідуємося багато нового про наше село, родини, школу. Однак, ми щоразу хвилюємося, чи захочуть з нами спілкуватися люди, чи будуть відкриті, балакучі. З минулорічного досвіду знаємо, що завжди цікаво розповідає про своє життя Михайлишин (дівоче прізвище Пронюк) Ольга Федорівна. У Ольги Федорівни можна вчитися, як брати інтерв'ю, вона вміє розговорити людину, вміє розпитати, пожартувати, зацікавити. При цьому згадає щось смішне із свого життя. Цього року у Ольги Федорівни ювілей – 80 років. Охрещена вона і в паспорті записана Ольгою, та у селі всі кличуть Оленою. А народилася якраз на святої Ольги 24 липня 1938 року. Закінчила сім класів Клубовецької семирічної школи.

Read more...

Осінь, осінь, лист жовтіє...

   Молодість - найкраща пора року. До неї думками повертається Марія Григорівна Лесюк (дівоче прізвище Берладин), яка зустріла цього року свій 95-річний ювілей.  Життя було важким: війна голод, виснажлива праця, переселення. А згадує і шкодує за вечорницями та музиками у клубі, за своїм дівоцтвом. Бо то були милі серцю роки, цвіли вишні і дівоча врода. Війна обірвала всі мрії, забрала чоловіка. А мріяла бути вчителькою. У нашій школі, у третьому класі, вчиться маленька родичка Адріана, може вона здійснить мрію Марії Григорівни. Ця розмова з бабусею Марією, яку ви зараз прочитаєте,  дуже важива у її житті.   

   Народилася Лесюк (Берладин) Марія Григорівна у селі Клубівці 13 січня 1923 року (якраз на Маланку, пере святом святого Василія, Старим Новим роком). Закінчила чотири класи у сільській початковій школі. Тато Берладин Григорій Миколайович був лісником, мама Бойко Марія Йосипівна домогосподаркою.

Read more...

Я знаю, що таке війна, голод

   90 років життя це багато чи мало? Рідко кому вдається досягнути до такої вікової позначки.  А недавно мешканка села Клубівці Турик (дівоче прізвище Пронюк) Софія Ільківна  відсвяткувала свої дев'яносто. Вона жвава, активна у свої роки. Ми завітали до пані Софії, щоб спитати, чи це багато? Софія Ільківна була на городі, ламала кукурудзу. Трохи здивувалася нашому приходу, розпитувала хто ми, де буде друковано інтерв'ю, але радо відповідала на наші запитання. Ми розмовляли на городі. Видно, що вона любить спілкуватися з людьми і любить працювати. Бо на запитання «Чи Вам не важко робити?», відповіла: «В любу погоду люблю бути на городі. Як зігнуся, то не розгинаюся до тих пір, поки не зроблю роботу, не звертаю уваги ні на кого».

Read more...

Мою мрію здійснила онука

  Ми вже сформували  редколегію учнівської газети «Шкільна правда» і приступили до роботи. Я відповідаю за рубрику «Життя села», розповідаю про важливі події села, цікаві факти з життя та історії села, знайомлю з мешканцями села.  Цю рубрику веду третій рік, за цей час набула певного досвіду і зрозуміла, що ми дуже мало знаємо про своє село, особливо про односельчан. У нас багато цікавих, обдарованих, працьовитих  і  талановитих людей. Сьогодні я з своїми однокласниками завітали до Старчук Софії Петрівни, 1946 року народження, яка проживає неподалік школи на вулиці Миру. Софія Петрівна активна учасниця всіх мистецьких заходів у селі, вона співає у церковному та сільському хорах. Недавно пані Стефа брала участь у ІХ Обласному  відкритому покутському  фестивалі аматорського мистецтва «Покутські джерела», який проходив у Тисмениці, представляла клубовецький двір.

Read more...

Бажання є початком успіху

   Ми запросили на розмову мешканку села Клубівці, майстриню вишиття, підприємця Олесю Миколаївну Гвоздецьку, 1981 року народження. У школі неодноразово відбувалися виставки вишиття юної майстрині. Зараз багато змінилося у творчій біографії майстрині, вона оволоділа технікою машинного вишиття, вишиття на тканині, шкірі. В Олесі Миколаївни багато творчих розробок, цікавих сучасних (модних) проектів. Недавно майстриня завершила незвичну роботу - вишитий альбом спільноти "Матері у молитві" нашої єпархії. Робота громіздка і унікальна. Про це та багато іншого читайте у нашому інтерв'ю.

Read more...

З тобою ми – немовби два крила...

   З тобою ми – немовби два крила,

Ідемо по житті у парі,

Та дні ідуть, роки пливуть,

Немов по небі хмари...

Ярослав Федорак "Коханій дружині"

   Над подвір'ям кружляли журавлі, їхнє гніздо неподалік обійстя Федораків. І пригадався вірш дяка Ярослава Федорака, який він присвятив своїй дружині Стефанії (збірка "Вдивляюсь у небо безкрає"). А у теплій родинній хаті смуток, діти, родина прощалися з берегинею роду, з мамою і бабусею, яка відлітала до Бога.

Read more...

Михайлині Слубській - 90!

   Свою дев'яносту весну зустріла мешканка села Клубівці, багаторічна старша сестриця церкви Святої Покрови Божої Матері Михайлина Тимківна Слубська (за паспортними даними 12.09.1938 р.н.) У неділю 06 травня парохіяльна громада села вітала ювілярку, а церковний хор дарував щедре в Бога Многая Літа. Велика подяка Михайлині Слупській за старанне служіння при вівтарі, за  працелюбність та вболівання за рідну церкву. 

Read more...

Життя як життя

   Йосип Карпів видав збірку оповідок про земляків-покутян.   В івано-франківському видавництві «Ярина» побачила світ книжка оповідок «Ромашками заквітчана пам'ять » знаного на Прикарпатті педагога, краєзнавця, фольклориста і поета Йосипа Карпіва із села Клубівці на Тисмениччині. До збірки, яку редагував Василь Лесів, увійшли сім взірців малої прози, які автор формально називає «оповідками» і які написані на основі  реальних подій, розповідей односельців-покутян, авторських пейзажних замальовок, вражень, роздумів тощо. Тож в основі книжки – життя як воно є, краплинка  матеріалу, свого часу зібраного, пережитого і записаного автором під час багаторічного спілкування з людьми на покутських теренах. Часові межі написання – від 1967 року до 2011-го.

Read more...

Кожна людина має бути щасливою

   Цього року свій вісімдесятирічний ювілей зустрічає мешканка села Клубівці Михайлишин (дівоче прізвище Пронюк) Ольга (Олена) Федорівна, 1938 року народження. Олена Федорівна дуже цікава жінка, вона багато пам'ятає, уміє гарно розказати, пожартувати. Ми вирішили взяти у неї інтерв'ю і впевнені, щоб вам буде теж цікаво.

1) Олено Федорівно, де вчилися, яку освіту здобули? Які вчителі Вас вчили?

- Вчилася я в Клубовецькій семирічній школі. Мене вчили такі вчителі як: Гаврилюк Степан Васильович, Теодозія Іванівна Насалик, Надія Тимофіївна Кудрай, Ілля Михайлович Малишівський і ще багато інших. Після школи вчитися не мала змоги і пішла працювати у колгосп. Спочатку допомагала мамі, а потім сама.

Read more...

Дідусь - велике щастя у родині

   Дідусь – велике щастя у родині. Він багато знає, усе уміє зробити, дуже працьовитий і дуже любить нас, онуків. Мій дідусь Карпів Михайло Іванович народився 21 листопада 1950 року в день Архистратига Михаїла. Дідусь для нас і казка, і ласка, і мудра порада та допомога. Дідусь Михайло знає, що я займаюся у гуртку журналістики, тому він не здивувався, коли я вирішила взяти у нього інтерв’ю Я радію з того, що дідусь знайшов час поспілкуватись зі мною. З цього інтерв’ю я дізналася більше про дідусеву біографію. Він дуже працелюбний, завжди готовий допомогти і просто  - добра людина. А ще він дуже начитаний, не раз допомагав нам твори писати. Все життя багато працював і зараз, на пенсії, дідусь не знайде вільної хвилинки для себе. Він багато чого мене навчив,  я запам’ятаю це на все життя. Я дуже люблю і ціную дудуся за його науку.

Read more...

Інтерв'ю з Ольгою Іванівною Карпів

   Наше інтерв'ю з Ольгою Іванівною Карпів, кандидатом хімічних наук. Ольга Іванівнівна народилася у селі Клубівці у 1943 році, закінчила місцеву сільську школу у 1957 році, здобула вищу освіту, працювала і проживала у Києві, зараз повернулася у село. Ми вирішили ближче познайомитися з Ольгою Іванівною, у неї багата трудова та життєва біографія.

− Ольго Іванівно, скажіть, будь ласка, де Ви навчалися? Яку освіту здобули? 

− 1960 року я закінчила 10 клас в Тисменицькій школі. Потім працювала на Тисменицькій хутровій фабриці «Швейний цех». У 1960 році пробувала поступати в Львівський університет на фізичний факультет, нажаль не поступила, а в 1961 році пробувала поступати в Київський університет  геологічно-географічний факультет, знову не поступила. Але в 1962 році я поступила в Чернівецький хімічний факультет і вчилася там 5 років.

Read more...

Експериментуйте, будьте активними!

   Продовжучи рубрику "По-сусідськи...", я завітав до Оксани Петрівни Проценко, донедавна вихователя групи продовженої дня у нашій школі, а нині керуючим справами апарату Тисменицької районної ради.

– Оксано Петрівно, насамперед вітаю вас із новою роботою, хоч і шкода, що ви залишили нашу школу. Розкажіть, будь ласка, нашим учням де і ким ви зараз працюєте?

-   Дякую за привітання приємно чути, що ви про мене пам’ятаєте  і  цікавитесь  моєю трудовою діяльністю. На даний момент я працюю у Тисменицькій районній раді керуючи справами виконавчого апарату районної ради.

Read more...

Чужина - це і є чужина...

   Багато наших людей змушені їхати на заробітки у різні держави. Така доля спіткала мою бабусю. Михайлишин ( Федорак) Марія Олексіївна народилася 10 жовтня 1948 року у селі Клубівці. Навчалася у Клубовецькій школі 7-8 років. А 10 і 11 клас закінчила в Криму. У школі займалася спортом. Поступила в Чернівецький технікум на товарознавця. Дівчиною грала п'єси. Перша п'єса в мене була "Родина щіткарів" грала головну роль. Ще грала в таких п'єсах як: "Назар Стодоля", "Весілля в Малинівці", "За двома зайцями" і ще багато інших. Була зівідуючою клубу. Потім співала у хорі. Працювала в автобусному парку до пенсії.

Read more...

Дарунок району для трійнят

6 березня 2018 року голова Тисменицької районної державної адміністрації Іван Семанюк, голова Тисменицької районної ради Тетяна Градюк та сільський голова с. Клубівці Богдан Рекетчук завітали в гості до молодої сім’ї із села Клубівці Тисменицького району, у яких народилася трійня. Очільники Тисмениччини привітали Василя та Оксану Шкурат із поповненням, побажали міцного здоров’я і доброї долі діткам, витримки і наснаги – батькам та родичам, подарували квіти й іменний сертифікат на суму 100 000 гривень.

Read more...

Літа мої молоді пройшли дуже швидко...

   Колись у нашому селі було багато  родин, у яких було шестеро, восьмеро, а то й десятеро дітей. Часи були важкі, але старші діти допомагали батькам виховувати менших. Так у гурті виростали діти, ділили разом радість і смуток. Не всі змогли здобути добру освіту, але всі були роботящі, бо праця годувала і вдягала їх. Анастасія Федорівна Герман (дівоче прізвище Пронюк) жителька села Клубівці, 1943 року народження, виросла у багатодітній сім'ї, працювала у сільському відділенні поштового зв'язку. 

Read more...

90-річний ювілей зустріла Софія Ільківна Турик

  20 січня 2018 року свій 90-річний ювілей зустріла мешканка села Клубівці Турик (дівоче прізвище Пронюк) Софія Ільківна з вулиці Ярослави Євчук. Клубівчани добре знають та шанують жваву, трудолюбиву, жартівливу, непосидющу жінку. Роки не присмирили мандрівну вдачу пані Софії. Жінка любить рух, активність, працю, торгівлю і всім своїм життям стверджує: "Хто рано встає, тому Бог дає". Бог дав файні роки, діти, онуки, правнука і в скриню, і в комору... Хай Бог ще щедро обдаровує Вас, Софіє Ільківно, на Многії Благії Літа. Біографічні віршовані рядки про паню Софію написала її троюрідна сестра Стефанія Турик (Карпів) у вірші "Привітання", який увійшов у збірку "Про все, шо на душі". 

Read more...

По сусідськи... Інтерв’ю з Юрієм Проценком

   Хочу продовжити серію статей під рубрикою “По сусідськи”. Сьогоднішня розмова про чудового та чуйного сусіда, який  зробив вагомий внесок у розвиток нашого села, церкви та школи, депутата Тисменицької районної ради Проценка Юрія Володимировича.

– Юрію Володимировичу, насамперед вітаємо Вас з новим призначенням по роботі! І хочемо більше довідатися про вас.  Розкажіть, будь ласка,  де ви навчались, яку освіту здобули? 

Read more...

Дідусь хоч мовчить, та багато вчить

   Це моє перше інтерв'ю. Я вирішила його взяти у свого дідуся Федорака Івана Івановича, 1952 року народження. Мене надихнув семінар (відкритий урок), а ще більше подруги. Більшість дітей мають інтерв'ю зі своїми дідусями, от і я подумала, що мені теж потрібно. Тим більше, що цей рік значущий для дідуся, йому виповнилося 65 років і він став прадідом. Мені було нелегко, бо мого дідуся розговорити непросто. Але коли я прийшла і почала розпитувати його, він розговорився. Мені сподобалось таке спілкування, я дізналась багато про свого дідуся. Я так мало знала про його роботу, друзів, дитинство, а сьогодні мені це вдалося.  

− Дідусю Іване, а де вчилися? Розкажіть про свою вчительку, свій клас. Що найбільше запам’яталося з шкільного життя?

Read more...

Солодкі ноти листопаду

 24 листопада у Народному домі міста Тисмениця відбувся концерт вокального ансамлю "Нонаккорд", до складу якого входить п'ятеро молодих талановитих краян: Діана Шатарська (м. Тисмениця), Роман Середюк, Іван Палагіцький, Тарас Пронюк та Олег Антошків (с. Клубівці). У переповненому залі, під шквал аплодисментів шанувальників творчості "Нонаккорд" презентував нову концертну програму "Солодкі ноти листопаду".  Ведучою концертої програми була відома артистка Світлана Данчук. Зі сцени щедро лилася українська пісня - лірична, різноквітна, знайома і незнайома. І, звісно, прем'єра - пісня про листопад.

Read more...

По-сусідськи… Інтерв'ю з Марією Молощак

   Я проживаю на вулиці Ярослави Євчук Хоч вуличка маленька, зате на ній живуть дуже добрі, чуйні, успішні та відомі люди. Однією із таких людей є Молощак Марія Іванівна – директор КП Телерадіоорганізація “Тисмениця“, випускниця Клубовецької школи. Я по- сусідськи завітав до сім’ї Молощаків, щоб взяти інтерв’ю. От що з цього вийшло.

– Маріє Іванівно, перш за все, хочу привітати Вас із професійним святом (16 листопада - День працівників телерадіозв’язку), побажати Вам натхнення, терпіння та творчого успіху. Скажіть, будь ласка, журналістика була вашою мрією з дитинства, чи Ви визначились уже по закінченні школи?

Read more...

Наша випускниця стала директором КП "Телерадіоорганізації "Тисмениця"

   10 листопада 2017 року рішенням ХIІI позачергової сесії 7 демократичного скликання Молощак Марію Іванівну призначено директором КП “ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЯ “ТИСМЕНИЦЯ”.

Молощак Марія Іванівна народилася 28 серпня 1996 року в селі Клубівці. Освіта вища. У 2017 році закінчила Національний університет “Львівська політехніка” за напрямом “Журналістика”.

Трудова діяльність: вересень 2016 р. - серпень 2017 р. – журналіст КП «ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЯ «ТИСМЕНИЦЯ»; вересень – листопад 2017 р. – головний редактор КП «ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЯ «ТИСМЕНИЦЯ».

Read more...

6015971
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
977
2176
6699
5993253
29820
112709
6015971

Ваш IP: 3.95.131.97
Server Time: 2019-11-14 12:55:49
Счетчик joomla