Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Розмова з прадідом Іваном

   Мій прадід Мисик Іван Семенович – музикант. Він грає на акардеоні, любить співати. Колись він грав на весіллях, виступав на концертах, навіть, був завклубом у нашому селі. Народився він 25 вересня 1935 року в селі Клубівці. Прадід Іван розповів мені багато цікавого про себе, про наше село, школу. 

 – Дідусю, де Ви вчилися? Скільки класів закінчили? Чи пам’ятаєте своїх вчителів? Розкажіть мені про них.

– Я вчився в Клубовецькій школі. Пішов в перший клас ще за німців. Я пам'ятаю директора школи, його прізвище було Золотницький, прізвище першої вчительки Вакунка. Пізніше за Радянського Союзу директором був Григорій Савович. Пам'ятаю вчительок Катерину Яківну, Віру Леонтівну. У нас були зошити, підручники. З уроків були історія, математика, географія.

  

 – Яким було Ваше дитинство? Що робили, які ігри грали?

– Дитинство було різним: і веселим, і сумним. Тому, що була війна. Пам'ятаю малими грали в футбол.

– Дідусю, чи пам'ятаєте Ви війну? Скільки Вам було років? Як тоді було у нашому селі? Розкажіть, що пам’ятаєте.

– Війну пам'ятаю. Під час війни наша хата в селі згоріла сама перша, її підпалили німці. Мама, тато, я і брат пішли до села Надорожна, до родичів. Мені було 6-7 років. Пізніше ми повернулися до свого села Клубівців, жили у родини, поки не збудували свою хату. Після війни люди займались землеробством: сіяли, орали, збирали урожай.

– Кажуть, тут де ми живемо, колись була колія, їздили поїзди.

Так, біля нас, коли я був малим їздили поїзди. Це було ще до війни. Я любив дивитись, коли їде поїзд (його свист). Ще біля нас на колії була будка, там збирались робочі, працівники колії. Після війни все було зруйновано.

–Розкажіть яку професію Ви мали, де працювали?

– Я був музикантом, також робив охоронцем, і в автобусному парку був інструментальщиком. Працював у селі завклубом. Це було у 1967 році. Та змушений був розрахуватися, бо мені давали томи читати та казали йти в комуністичну партію, але я відмовився і пішов геть з роботи.

 – Хто Вас навчив грати на акордеоні?

– На акордеоні навчився грати сам. Грав на весіллях, на концертах, коли був завклубом. У нас був хор, сівали Ганька (дмитра Бойчишиного), Мирослава Турик (Берладин), Марія Федорак (Йосифа Михайлишиного жінка). Ми ставили п'єсу «Любов і ревнощі». Матвій Тарас та Ольга Петрівна (вчителька початкових класів з Підпечар) грали головні ролі в виставі.Також в п'єсі грали Іван Пронюк (Музичишин), Зенка Качурак (Козак) Цю п'єсу ми ставили в с. Милування, в м. Тисмениці (в клубі на Слободі), в с. Хом'яківка і два рази в Клубівцях (молодь хотіла бачити). Збиралися в клубі переважно на вихідних (субота, неділя). Грали різні ігри (натягували нитку, на нитку чіпали зеркало, гребінь та ін.). Вже добре не пам'ятаю все.

– Які пісні любите?

– Пісні люблю українські, дуже люблю співати, грати на акардеоні.

 – Ви любите своє село?

 – Я уже люблю своє село і його мальовничу природу.

 –Що найголовніше у житті?

–Найголовніше у житті – це здоров’я.

– Ваша наука для дітей.

– Я дуже хочу, щоб наші діти були творчими, співучими, розум ними, веселими, щоб у них в житті все вдавалося. Я бажаю нашим діточкам успіху у всьому.

– Дякую Вам, дідусю Іване!

Юлія МЕЛЬНИЧЕНКО, 3 клас

5243278
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
903
1840
4654
5203710
90263
164047
5243278

Ваш IP: 3.87.147.184
Server Time: 2019-05-22 13:57:34
Счетчик joomla