Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

У лісі на дубочку зозуля кувала, мою душу звеселяла...

    Яке то щастя мати бабусю. Біля неї завжди тепло і затишно, вона пригорне, зігріє і щось цікаве розкаже. Якось я довідалася, що бабуся пише вірші, і вирішила її про це добре розпитати. Моя бабуся Федорак (дівоче прізвище Секрета) Стефанія Миколаївна, 1954 року. Між нами 55 років (бабусі 66, а мені 11), про які я дуже мало знаю. Але у нас обох є спільне – це шкільні роки, уроки, вчителі.

–  Бабусю Стефаніє, розкажіть про свої шкільні роки.

– Я дуже любила школу і не пропускала ніколи уроків, хіба що була хвора. Навчання було дуже легким. Ніхто з батьків не допомагав, тому що моя бабуся була неграмотна, а мама працювала на роботі. В першому класі у нас був урок каліграфії, він мені дуже подобався. Я любила виводити каліграфічно букви. Вмокнувши перо в чорнило, треба було притиснути і відпустити, так щоб буква  виходила каліграфічно.

   Моєю найкращою подругою була Мирослава. Ми з нею робили ляльки з болота і ставили сушити на кукурудзи. Вона дуже хотіла ходити зі мною до школи, але вона була молодша від мене, і її мама йшла просити в директора щоб її взяли на рік скоріше. Мою першу вчительку звали Теодозія Іванівна Насалик, вона була строгою і доброю. Тоді не було світла. Без світла було дуже тяжко. Я клала гасову лампу на стіл і так писала уроки.

– Що Вам найбільше запам’яталося?

– Найбільше мені запам'яталося, як я на Великдень нас заставили садити картоплю, а я дуже хотіла до церкви. В той час (за радянського союзу) не можна було ходити до церкви. Але я після обіду все одно пішла під церкву.

– Яким було Ваше дитинство?

– Моє дитинство було добрим, тому що моя мама працювала на державній роботі. А чиї матері працювала в колгоспі,  то діти бідували. З дитинства пам’ятаю, як бабуся у неділю завжди готувала пшоняну кашу і пироги.

– Де ви вчилися після школи? Де працювали?

– Після школи я вчилася у Львівському обліково-кредитному технікумі. Потім працювала в Ощадбанку м. Івано-Франківська бухгалтером. Тоді не було великої заробітної плати, 85 рублів за місяць.

– А як Ви познайомилися з дідусем?

– Познайомилися по дорозі до клубу. Тоді ще в селі було весілля. Зустрічалися два місяці, а потім його взяли в Армію. Я чекала його два роки. Через місяць після повернення з Армії ми одружилися, це було 12 лютого 1977 року. Разом виховали троє дітей, маємо четверо онуків.

– А коли Ви написали свій перший вірш?

– Свій перший вірш вірш «Ой у лісі на дубочку зозуля кувала» я написала у зрілому віці, мені було 50. Він про самотність, тугу. В мене є дванадцять віршів на різні теми. Цей перший:

У лісі на дубочку зозуля кувала,

Мою душу звеселяла.

Ой, душе моя, душенько невтішна,

Сиджу я під тим дубочком

Молю Бога благаю

Візьми мою душу до раю.

– Скажіть, що найважливіше у житті?

– Для мене найважливіше здоров'я і повага від дітей та внуків.

До бабусі в хату онуки приїжджають ,

Тільки двері відкривають ,

З бабусею розмовляють.

– Бабусю наша  люба, мила,

Яка ти добра і незрадлива.

Бабуся онуків леліє,

Нічого для них не жаліє.

– Бабусю Стефаніє, дякую Вам за інтерв’ю для нашої шкільної газети.

– Я бажаю, щоб всі були здорові, добре вчилися, слухали вчителів. І ніколи не здавались перед труднощами.

   Мені дуже сподобалося слухати бабусю. Я дізналася, як бабуся у шкільні роки робила уроки , якою була її молодість, які пісні любила співати ,як познайомилася з моїм дідусем. З задоволенням слухала її вірші.

З бабусею розмовляла Віталія Федорак, учениця 6 класу