Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Бажаю досягати своїх цілей і любити нашу Україну

     У нашому селі є дуже багато цікавих людей та особистостей. У кожного свій талант, життєвий успіх та життєва мудрість, якісь улюблені заняття, відкриття, роздуми, мрії... Одним словом, цілий світ, про який ми не знаємо і, навіть не здогадуємося. А вони ходять поряд тими ж самими стежками, вчилися в тій самій школі, ходять у ту ж саму церкву. Одним із таких людей є Марцінко Ярослав Олексійович. Ми всі його добре знаємо як старшого брата церкви Святої Покрови Божої Матері села Клубівці. А ще господарі його знають, як пічника - доброго майстра, що вміє класти печі, каміни та робить багато добрих справ для села. Тому я із своєю подругою Надією Бабій (онукою Ярослава Марцінка) вирішили взяти інтерв'ю. Вважаю, що читачам нашої газети буде корисно дізнатися більше про свого односечанина.

  

– Ярославе Олексійовичу, де Ви народилися, навчалися? Яким було Ваше дитинство? Чим займалися? Які ігри грали? Ким В мріяли бути у дитинстві. Чи здійснилися Ваші мрії?

— Народився у селі Клубівці, навчався теж у ньому. Моє дитинство було таке як у всіх дітей. У школі моїм улюбленим предметом була фізика. Я любив все, що було зв'язане з електротехнікою. У школі я крутив фільми, теж любив робити міні електростанції. Мій вчитель Микола Степанович Мельниченко (вчитель математики) часто показував дітям мої роботи. У дитинстві я мріяв стати пічником і моя мрія здійснилася.

– Хто Ви за фахом? Чому обрали саме її? Де Ви працювали?

—За фахом я муляр. Я працював на фабриці в дубільному цеху, був крановщиком та працював по своїй професії, тобто білив та малював будинки. Також будував печі. Я люблю приносити людям тепло та затишок до хати, тому обрав ці професії.

– Мурування печі є досить складною справою, де ви навчилися цьому? Можливо хтось допомагав вам в цьому?

— Навчався я на роботі. У мене було 17 колег, які займалися муруванням печей. От я і вирішив дати життя своїй дитячій мрії.

– Недавно був Ваш ювілей. Ми Вас вітали у нашій газеті. Скажіть, 70 - це багато? Що найголовніше у житті?

— Для мене 70 років - це не багато і не мало. Для мене це – середній вік. На мою думку, у житті найголовніше здоров'я, чесність та повага до інших людей.

– Чи працюєте Ви  ще на роботі? Де?

— Так, я працюю. І буду працювати поки здоров'я буде працювати. Досі кладу печі.

– Ви є старшим братом у церкві. Вам подобається це служіння? Що воно означає для Вас? Що входить у обов'язки старшого брата?

– Мені подобається,це служіння тому, що Церква навчає мене доброти, поваги та любові до Бога, а це є важливим,адже як кажуть: "Без Бога не до йдеш до порога". У обов'язки старшого брата входить: піклування про церкву, допомога священнику та палямареві, придбання церковного інвентаря та ряд організаційних питань.

 – Чи є у Вас якесь улюблене заняття?

—Улюбленим заняттям є моя робота. Ще люблю робити добро та допомагати людям.

– Що таке щастя? Ви вважаєте себе щасливою людиною?

— Щастя - це коли тебе поважають і коли ти відчуваєш, що потрібен людям. А також, коли рідні тобі люди здорові та живуть у радості. Так, я вважаю себе щасливою людиною, бо маю прекрасну дружину з якою прожив вже 51 рік , маю прекрасних синів, дочку, внуків та правнуків.

– У чому секрет довгого, щасливого сімейного життя?

— Насправді секретів ніяких немає, просто треба любити, піклуватись, підтримувати і поважати один одного.

– Чи хотіли б ви поміняти щось у своєму житті?

— Ні. Я вважаю, що немає потреби щось міняти та і не має часу на це.

– Що є найважливішим у вашому житті?

— У моєму житті є найважливішим сім'я та родина. Це моє все. Також любов до ближніх. Я дуже хочу миру в Україні та щоб усі люди були щасливими, жили в любові та затишку.

– Побажайте щось нашим учням.

— Бажаю гарно вчитися, бути здоровими, прислухатися до батьків, бути наполегливим, досягати своїх цілей і любити нашу Україну.

— Дуже дякую вам, Ярославе Олексійовичу за це спілкування. Нам було цікаво послухати про ваше дитинство, молодість, про улюблену справу. У Вас можна багато чого навчитися. Я думаю, що багато учнів з нашої школи стануть більш наполегливими та цілеспрямованими і будуть досягати своїх мрій, як це зробили Ви.

Ангеліна ВОВК, Надія БАБІЙ, 9 клас