Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Про криївку

   13 березня 1951 року снігу вже не було. Вранці група енкаведистів на краю села від Тисмениці пішла в ліс. Машина з іншими чекістами поїхала через село в напрямі до церкви. Зупинилася кого великого моста. Чекісти взяли з собою Дмитра Монюка й Івана Пронюка. Коли підійшли до місця події (туди доїхати машиною неможливо), з-поміж них один у плащ-палатці показав вхід до криївки. Це був замаскований ящик із землею, з якого росли три грабки, один був стятий на певній висоті. Чекісти примусили Дмитра Монюка й Івана Пронюка під загорозою смерті розкопувати вхід, а самі стояли на сторожі з автоматами. Коли відкривався вхід до криівки, енкаведисти запропонували бандерівцям здатися, на що не одержали відповіді. Тоді почали силою запихати туди цивільних хлопців, аби вмовляли повстанців скласти зброю. Пострілів не було.

 


    Коли енкаведисти через вхід почали кидати ґранати, напускати задушливого диму, з криївки почулися глухі постріли. Сім, потім ще один. Чекісти витягнули наверх уже неживих 8 осіб. Прізвищ загиблих ніхто не знав. Усередині знищено документи, гроші, одяг, друкарську машинку, радіоприймач. Під вартою енкаведистів два колгоспні фірмани відвезли загиблих до Тисмениці під будинок НКВС для упізнання. Чекісти стерегли, може хтось заплаче. Люди цього боялися, бо всю родину чекала депортація в далекі Сибіри. Через три дні повстанців кудись відвезли, і невідомо, де поховані. Ця криівка існувала протягом 1948-1951 років. Про неї в селі ніхто не знав, її викопали повстанці з інших сіл. За рішенням зверхників, вони прийшли активізувати боротьбу проти московської окупації на цьому терені, адже попередня клубовецька криївка була розбита 20 січня 11945 року під час облави. У зимовий період тут перебувало 10-11 людей. Тої березневої ночі їх було 8. З розповідей відомо, що тут була машиністка, яка друкувала листівки. Їх поширювали серед населення, закликали не вступати до колгоспу. Партизани вбили керівників ястребків у Клубівцях і Липівці, а решту обеззброїли й розігнали, спалили колгоспи в Клубівцях і Слобідці, вночі нападали на будинки НКВС у Тисмениці, Тлумачі, Отинії, визволяли заарештованих. Вони мали зв’язкових. Харчі їм постачали мешканці Клубівців, зокрема Бабій (Рекетчук) Настя Федорівна. Її довго розшукували московські завойовники. Вона роками переховувалися й уникла виселення в Сибір. Дожила до української незалежності.

   14 жовня 1992 р., в день 50-річчя УПА, з ініціативи клубовецького осередку НРУ (голова Микола Семанюк) біля криївки встановлено й освячено хрест і червоно-чорний прапор. 

   Наступного року сільський осередок НРУ прийняв рішення зробити розкопи і відновити криївку для огляду. Тут було дві кімнати, склад для продуктів, криничка з проточною водою. Упівці користувалися запасним входом з потоку. Навіть узимку вони ніде не залишали слідів. 

   В результаті пошукової роботи встановлено прізвища, імена, псевда відомих повстанців, роки і місця їх народження. Вони викарбувані на меморіальній плиті.

   12 березня 2000 року посвячено меморіальну плиту і відновлену криївку вояків УПА. Щороку тут 13 березня і 14 жовтня відправляють панахиду і згадують загиблих героїв. 

   13 березня 1951 року у криївці загинули

1) Бардюк Володимир Іванович (псевдо Владзьо, Сагайдачний, Кудлатий), 1920 р.н., с. Пшеничники, охоронець Тлумацького надрайонного проводу ОУН. 

2) Волощук Григорій Васильович (псевдо Грицько), 1929 р.н., м.Тисмениця, керівник кущового проводу ОУН. 

3) Рев’юк Теодор Михайлович (псевдо Дорошенко), 1931 р.н., м.Тисмениця, охоронець кущового проводу ОУН. 

4) Самуляк Євген Петрович (псевдо Данко), 1930 р.н. з м. Тисмениці, охоронець районного проводу ОУН. 

5) Сисак Василь Дмитрович (псевдо Рідний), 1933 р.н., с. Липівка, стрілець кущової боївки ОУН;

 6) Соколовський Олексій Якович (псевдо Недобийко), 1925 р.н., с. Липівка, керівник кущової ОУН. 

7) Каратницький Михайло Юрійович (псевдо Маяк), 1923 р.н., с. Лесівка Богородчанського району, керівник Тлумацького надрайонного проводу ОУН. 

8) Шешурак Йосиф Михайлович (псевдо Крук), 1931 р.н. з Хом’яківки, охоронець рйонного проводу ОУН. 

Вічна пам'ять їм!

   У березні 2011 року на громадську панахиду біля криївки прибув учасник УПА Юрій Тимчук, родом із Лесівки Богородчанського району, він добре знав Михайла Каратницького (маяка), який тут загинув. Ю. Тимчук свідчив, що до криївки привів червоних завойовників зрадник Козакевич Михайло (всевдо Байденко), керівник пропаганди Станіславського окружного проводу ОУН, уроженець Ганнусівки. Він потрапив на засідку чекістів і здався. Після серйозних погроз він згодився на співпрацю з ними. Повернувся до друзів уже ворожим агентом, винюхував розташування криївок, місця зв’язку, служби безпеки. Енкаведисти переодягалися на повстанців і разом з Байденком виловлювали справжніх патріотів. Через Байденка 150 повстанців опинилися в Станіславській тюрмі, упало 8 криївок у Тисменицькому, Тлумацькому, Галицькому районах, більше сотні людей загинуло. Ліквідовано реферантуру Станіславського окружного проводу ОУН. До катівень попало 38 осіб керівного складу.

   Так через 60 років стало відомо, хто надрізав грабок на замаскованому вході до повстанської криївки. Через два роки зрадницької діяльності Байденко загинув.

   2014 року криївку обладнано як музей. Сюди здалека і зблизька, навіть із діаспори, приходять і приїздять туристи, краєзнавці, студенти і школярі..

Йосип КАРПІВ