Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Криївка

#klubivtsi500

 

 

 

 

 

 

 

   Вірш "КРИЇВКА". Читає: Юстина САМБОРСЬКА, учениця 10 класу, Клубовецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Автор: Оксана ПРОНЮК. Відеозапис та аранжування: Роман СЕРЕДЮК. Листопад,2020. 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Це не просто вірш... Це крик душі України та народу

   Недавно я переглянула кліп до вірша на слова Оксани Ярославівни Пронюк "Криївка". Він був створений в рамках святкування 500-річчя села Клубівці. Це вірш не просто вірш... Це крик душі України та народу. 

   Прослуховуючи цей вірш, я задавала собі питання: - Скільки ще страждань має перенести наша країна, щоб наступило мирне та щасливе майбутнє? Скільки ще вояків має загинути? Скільки часу має пройти, щоб наступила біла лінія у житті українського народу. Невже ворогу не достатньо тієї крові яка була пролита?!   Жаль ,що на це питання відповіді незнає ніхто. 

Коли я почула ці рядки: 

"Їх везли на підводі мертвих, 

Щоб залякати приміром живих, 

Так вели у Донецьку полонених, 

Паради нам влаштовують кати. 

А я щороку ходжу до криївки,

 Лише тепер відчула, що пече, 

Болить мене ця правда аж до злості, 

Болить мене теперішня війна..."

   Я побачила себе у них. Кожного року ми із учнями нашої школи ходимо на криївку і, навіть, не уявляє ,як багато  молодих хлопців та чоловіків поклало своє життя заради нас,заради нашого майбутнього ,заради миру в країні. А ми часом ігноруємо похід до криївки ,бо в нас на наш погляд є важливіші справи. Невже у тих людей які загинули не було сім'ї? Чи не було в них теж планів ,мрій? Були, як і було бажання жити. Цей вірш спонукає нас задуматися над нашими вчинками. Я зрозуміла ,що цим віршем Оксана Ярославівна хотіла донести до нас, що потрібно згадувати минуле, молитися за всіх цих людей які не побоялися віддати своє життя заради нас та дякувати хлопцям які зараз на фронті, щоб забезпечити нам хороше майбутнє та мир в країні.

   Я хочу сказати велике дякую Оксані Пронюк, Юстині Самбоській та Роману Середюку за те, що вони зробили. Це велика праця та великий внесок для нашого села. Тепер я впевнена, що кожен з нас буде пам'ятати про минуле, шанувати теперішнє і будувати майбутнє.

Ангеліна ВОВК, 9 клас 

Відгук на вірш 

   Ще Україна не оплакала тих молодих воїнів УПА, які загинули у минулу війну, а вже плаче над молодими загиблими в цій війні. Скільки полеглих, скільки крові української на руках росії відколи вона існує. А тепер це вже взагалі окуповує території, робить що хоче. Тут вчора сказали, що річниця Нюрнбергу, я думаю що це клієнт для Нюрнбергу ідеальний і вона там буде. Не може бути, щоб творити зло і не розплатитися за нього.

   Звичайно, зачіпає за живе цей вірш. І вже плачеться. Душа плаче за новими молодими загиблими воїнами. І ніколи-ніколи не відійдуть в минуле ці криївки. Тому що р нам добавляє нових і нових. На жаль. І кінця цьому не видно.  Але я хочу сказати, що Україна завжди воювала росією, тому що Росія нападала на Україну. Ніколи Україна не перемогла Росію, але ніколи на протязі історії Україна не здавалася Росії. росія повинна це зрозуміти, що вона ніколи не захопить Україну. Поки живий останній українець, росія на Україні творити що хоче не буде. Хоча є багато присіпак на Україні, які думають що вдасться їм допомогти Росії окупувати Україну і знищити націю українську. Але це не так. Українців все одно більше, дух український набагато сильніший, якщо не переможе в цій війні, то по крайній мірі не програє. Це однозначно.

   Рада, що молоді люди вчать ці вірші, що молодь знає про це, що це все на її очах, що не треба буде вчити з підручника. Все бачить на свої очі і робить висновки. Перемога таки буде!

Лариса СИЧ, Італія