Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Дорога до криївки

   Під ногами шарудить листя. Ліс угорі шумить вже майже голий – розгорнув свої багаті золотаві шати. Стежку повністю накрило листом, потопаєш по котики у невагомому килимі. І так солодко тобі від того, що аж запирає дух. А ще теплом застилає груди, бо йдеш по тій листяній дорозі не сам. Кольорова вервичка дитячих постатей розтягнулася аж ген-ген попереду і позаду. То клубовецькі учні квапляться, аби віддати шану пам’яті загиблих воїнів-повстанців. Справа у тому, що тутешній ліс ховає у своїх обіймах криївку УПА.

 

   

   Тільки на початку 90-х років минулого століття стало відомо про неї. А зараз, через 25 літ, це місце є священним не тільки для жителів села, але й для всіх, хто хоча б раз торкався скривавленої землі. Бо не оминула гірка участь хлопців, що ховалися в лоні криївки, коли прийшли по них радянські карателі. Куля в скроню – і вже піднімають нелюди на поверхню бездиханні тіла…

Сумна історія. Багато таких сумних історій береже у своїй пам’яті Україна.

На жаль, нелегкі випробування для нас ще не скінчилися й зараз.

Але неймовірно тішить усвідомлене зацікавлення молоді історією рідного краю. Тішить їхнє бажання вклонятися пам’яті тих, хто колись віддав життя за рідну землю.

Учні клубовецької школи самі зоргінівзували пам’ятну зустріч біля криївки. Самі запропонували ідею, самі опрацювали сценарій і продумали чи не всі нюанси. А ще запалили (вкотре!) серця своїх наставників і душі гостей, котрі були запрошені на захід.

Несподіване осіннє сонце пробивається крізь густі крони лісових хащ. Хрест, що височіє біля криївки, наче викупується у тому промінні. А казали, буде дощ… Та Божа рука сильна і Його провидіння незбагненне і неосяжне. Отож летить молитва до Нього, як щира подяка і за погідний день цей, і за ласку зустрічі, і за щастя, що були на землі ТАКІ хлопці.

Криївка причаїлася під купою золотого листя. На мить видається, ніби посміхається…

Йосип Дмитрович, місцевий краєзнавець, розповідає про далекі 40-ві. Про страшні 40-ві! Про мудрість і відвагу, а поряд про підлість і зрадництво, про надію і любов, а поряд про бездухість і ненависть.

Діти притихли, слухають, ловлять жадно кожне слово. Навіть лист ані шелесне.

А тим часом гранітна стела виголошує імена загиблих...

І як пам’ятний дар для них, як сповнення надій про те, за що боролися, з дитячих уст злітають слова вдячності, віршовані рядки патріотичної лірики, ноти повстанських пісень, слова, сповнені безмежної любові до Батьківщини…

Слава Україні!

Героям слава!

Вічна, невмируща, світла слава!

   Поміж дерев розливаються священні краплі Державного Гімну…

«Ще не вмерла України

Ні слава ні воля…»

Останні слова подяки. Знимкування на згадку. Може й для історії. Прийдешньої. Нової. І хочеться вірити, що щасливої. Для цих прекрасних дітей, для гідних дочок і синів України.

А далі дорога назад, до села. Видалось на мить, що зблудили, повернулися не тим путем, що зайшли сюди. Вгадували: може то дух вояків повів своїми стежками? Бо не широка була ця дорога, а вузенька, вигиналася між рядочками березового і букового молодняка. Мабуть, цей молодняк – така ж надія… для майбутнього лісу.

Несемо  серцях світло. Бо запалилися від дитячих душ. Бо не можна не запалитися…

І розростається віра – все у нас буде добре. Мусить бути! 

Олександра Туєшин, поетеса, 

очільник Міжрегіонального клубу "Об"єднані словом"

 12 листопада 2015 року

Щиро дякую юним організаторам сьогоднішнього дійства - осіннього патріотичного читання біля історично важливого, і без перебільшення святого для істинного українця місця - криївки, де у далеких п'ятдесятих, пролилася юна кров наших борців за волю України. Світла пам'ять тим сміливим і жертовним хлопцям, що поклали голови за волю свого краю! А тобі, наша прекрасна молоде, слава і щира вдячність за уклін пам'яті про героїв! 

Олександра Федорів (поетеса Адель Станіславська)

Чудова була зустріч. Море вражень, що навіть не передати словами. Шкодую, що в силу обставин не можу написати відгук на сайті клубовецької школи, та цілком і повністю погоджуюся з кожним написаним тобою, Лесенько, словом. Дякую, дорогі діти, за сонце ваших душ, за небайдужі серденька.

Віталія Савченко, казкарка

 Молодці! Скільки тепла і світла у цих фото!.. Шкодую, що не мала змоги долучитися до вашого товариства...

Наталія Данилюк, поетеса

 

6529018
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
2176
7020
15164
6475464
143238
177030
6529018

Ваш IP: 34.226.244.70
Server Time: 2020-02-26 09:15:31
Счетчик joomla