30 років фельдшерської праці у селі

   Сьогодні ми побували в Клубовецькому медичному пункті (ФАП) і спілкувалися з фельдшером Марією Ярославівною Івасюк не як пацієнти, а як журналісти учнівської газети «Шкільна правда». Щоправда дістатися до Марії Ярославівни було досить складно. Під медпунктом було багато дитячих колясок, приїхала з району дитячий педіатр, йшло обстеження малюків.

 

   Ми терпеливо вичекали у черзі, бо нам було цікаво спостерігати за роботою медиків та поведінкою наймолодших клубівчан. Нарешті черга прийшла до нас. 

   Марія Ярославівна зустріла нас здивовано і привітно. Рідко таке трапляється у її біографії, щоб роботою фельдшера цікавилися журналісти. Зазвичай всі потребують медичної допомоги, діагнозу, поради чи ліків.

  З учнівською пресою Марія Ярославівна добре знайома, підшивка газети «Шкільна правда» знаходиться на столику у коридорі медичного пункту і доступна для прочитання всім прихожих. А ще сільський фельдшер часто буває у школі, проводить профілактичні перевірки, провіряє голову, живіт, результати щеплення (реакції проб манти), роздає таблетки вітамінів чи прибігає на виклики тощо.

   Робота у фельдшера складна і дуже відповідальна. Тут помилятися не можна, бо помилка дуже дорого коштує. Ціна помилки – життя. Тому Марія Ярославівна завжди зосереджена, уважно обстежує і випитує хворого про його стан, симптоми, побічні впливи, харчування, спадкові хвороби, про хвороби перенесені у дитинстві тощо. Лікарка вміє заспокоїти і підбадьорити хворого. Кожен виклик для неї індивідуальний і підхід відповідно - індивідуальний. За роки роботи Марія Ярославівна добре вивчила клубівчан, вона як сімейний лікар у кожному домі, вміло діагностує, бо знає родову медичну «картку». При складний ситуаціях оперативно викликає швидку допомогу з району, передає історію хвороби пацієнта.

   А сьогодні у кабінеті фельдшера Марії Ярославівни галасливі малюки, їх обстежують, важать, розпитують мам про харчування, по перші зубчики тощо. Коли ряди колясок поріділи, Марія Ярославівна уділила нам час. Ми оперативно розпитали найнеобхідніше.

- Маріє Ярославівно, скажіть, будь ласка, скільки років Ви працюєте фельдшером у Клубівцях. Чи подобається Вам ця робота.

–        Робота мені подобається, а працюю... вже час пішов на 31 рік.

–        Коли відкрили наш фельдшерський пункт? І де Ви раніше працювали?

–        Раніше працювала в Івано-Франківському Пологовому будинку з 1981 по 1984 рік, а з 1984 року працюю в Клубівцях.

–        Ми не раз бачимо, як Ви поспішаєте до хворого ввечері. Чи часто Вас викликають уночі?

–        Дуже часто, навіть опівночі.

–        Скажіть, будь ласка, чи часто до Вас звертаються за допомогою учні Клубовецької школи. Які головні причини звернень?

–        Зараз менше звертаєтесь, бо маєте шкільну медсестру. Але звернення є. Головні причини: болі в животі, зуб болить, палець болить тощо.

–        Всі хочуть бути здоровими. Чи важко говорити людям діагноз їхньої хвороби (особливо, якщо він важкий)?

–        За роки роботи загартувалася – говорю спокійно, бо від діагнозу залежить подальше лікування. Хворого потрібно рятувати.

–        Ваша професія вимагає багато милосердя. Де черпаєте силу і відвагу?

–        Сама з себе.

–        І останнє запитання. Скоро довгі зимові канікули. Ваші поради школярам: як берегти і гартувати здоров’я?

–        Розумно планувати свій відпочинок. Відпочивати активно. Їздити на санках, лижах, гуляти на свіжому повітрі, якомога менше сидіти за комп’ютером.

   Ми гарно подякували Марії Ярославівні. Щоправда нам хотілося ще розпитувати її, але в черзі до лікарки чекав маленький Богдан.

   Ми собі подумали - тридцять років праці у селі. Так непомітно пройшов великий ювілей праці. А вона завжди на посту, навіть у вихідний у фельдшерки виклики та звертання від людей. І вдома і на роботі Марія Ярославівна - фельдшер.

Спілкування нам дуже сподобалося. Наша лікарка розумна, привітна і цікава. Наше село має гарного фахівця, людину, яка любить свою справу і допомагає людям. Шкода, що вона ходить пішки по селі, село наше довге, купили б її машину.

  Вже прощаючись, я пригадала собі, коли була маленькою, Марія Ярославівна приходила мені робити уколи. Я так боялася. Мама спеціально купувала мені ляльку, щоб заспокоїти мене. А тепер розумію, що ті уколи лікували і без лікарки нам не обійтись.

   Дякуємо Марії Ярославівні за  тридцятилітню працю у нашому селі, за піклування і щирість, милосердя та увагу. Радіємо, що вдалося поспілкуватися. Такі люди, як Марія Івасюк – історія і гордість нашого села. Крім професійної діяльності, Марія Ярославівна, як мама, виховала трьох розумних синів, які здобули сильну освіту у Київських вищих навчальних закладах.

… Ми тільки вчора спілкувалися з Марією Ярославівно., а сьогодні зранку бачимо її на виклику у школі біля учня Олега. Така праця фельдшера, все бігом, без часу на подяку і увагу.

Щиро дякуємо Вам, лікарко. З Ювілеєм професійної діяльності у селі!

Оксана Овчарчин, 8 клас