Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Клубівці у поетичному слові клубівчан

БЕРЕГИ

Потік, що допливає до Ворони,

Наймення має Берег споконвік, 

Щоденний він притулок, оборона,

І спадок-оберіг, і чарівник.

Куток, що лентою він обіймає,

Мов по роду назвали Береги.

Тут кожна деревина вам співає,

Радіє небо, тішаться луги.

 

 

Село тут заснувалось. Таємниче.

Вже сотень п'ять Клубівцям на віку.

Тут журавель собі журавку кличе

І сонце гріється на рушнику.

 2010

Йосип КАРПІВ "Береги"

 

КЛУБІВЦІ

Кругом горби до горизонту ген,

Ліси шумлять, а у долинці

Село розкинулось у своїй красі,

А звуть його усі – Клубівці. 

Від чого назва − скажете − пішла,

Чому село красиво так назвали?

Все почалося відтоді,

Коли ординці нападали. 

Стирали все з лиця землі,

Усе палили, руйнували.

Зі страху перед грізним злом

Ховались люди, у ліси втікали. 

Ліси були густі, непрохідні,

Із кронами густими вічні дуби.

Тут люди рятувались від орди

І гуртувались в лісі у долинці,

Своє село там заснували

І нарекли його Клубівці.  

Отак з віків і дотепер

Село своє ми називаєм.

Клубівцями ми гордимося всі

Його історію вивчаєм.                                                                        Ярослав ФЕДОРАК, дяк

 

ПРИСВЯЧЕНЕ НАШІЙ ЦЕРКВІ 

Церковця наша рідна,

Тобі вже сто. А ти прекрасна

Пишна, благотворна –

Це місце вибрала тобі

Свята Покрова Чудотворна.

Ти пережила дві війни,

Яка велика Божа сила,

Що у війну таку страшну

Твою стіну ніяка куля не вчепила

Село бомбили з літаків,

Дорога від машин влягла,

А ти стояла край села,

Стояла Господа молила.

Панцерка колію орала,

Сама стріляла в два боки

І допалила решту села –

Страшні були воєнні роки. 

 Марія Федорівна ПРОНЮК (Мариня Донина)

КЛУБІВЦІ

Де найясніші в світі зорі,

Де найпрозоріші струмки,

Поля пшенично-волошкові -

Мої Клубівці розцвіли.

В ліси закутались розкішні,

Садів намисто одягли

І вже, мабуть, на віки вічні

В моєму мерці проросли.

Леся ПАЛАГІЦЬКА (ПРОКОПІВ) 

ДО 10-РІЧЧЯ НАШОЇ ШКОЛИ

Щедра осінь на Прикарпатті гуляє,

Цвітом жоржини вітер хитає.

Із сторіччям Клубовецьку школу вітає

Всім вчителям земного добра бажає.

Всевишній ліс золотом обсипає,

За обрій швидше сонечко сідає,

Пташина у гаю вже не співає,

А жовте листя з дерев злітає.

Отак облетіли шкільні роки,

Клас за класом доросліли ми,

Жовтень селом гуляє –

Наша школа сторіччя відзначає.

Середню освіту у нас затвердили,

Щоб діти по районах не ходили,

Гарна школа у нас – в центрі села,

Жаль що приміщень великих нема.

Нема спортзалу, концертного залу,

Відпочинкового місця обмаль,

Де б в доміно, шахи, шахмати грати

Як то колись було.

Згадаймо Мельниченка і Гаврилюка,

Це завдяки їм школа нова,

А то б досі в дві зміни ходили,

Молошікову хату за школу мали.

 

А наша школя нехай сяє,

Всіх учнів розуму навчає,

Хай Бог усіх благословляє,

Здоров'я вчителям зсилає!

7 жовтня 2004 р.

Стефанія ТУРИК (КАРПІВ)

МОЄ РІДНЕ СЕЛО

(пісня)

Тут від роду живу,

Топчу ряст і траву

І в пошані стаю на колінці,

Бо тут рідне село,

Моє друге крило,

Моє друге крило є Клубівці. 

Вийду я з Берегів

На гору Боголів

І зупиню свій погляд на Стінці:

Мов у серце вросло

Наймиліше село,

Наймиліше і зветься Клубівці.

 

Чи до гаю піду,

Чи в зеленім саду -

Бачу весну на кожній верхівці:

Квітне вічне село,

Мов купальське зело,

Мов купальське зело є Клубівці.

 

Тут і волі зоря,

І Держава моя,

Уставали в таємній криївці,

Таким було село,

Що майбутнім жило,

Що майбутнім жило - то Клубіці.

 

Не питайте, чого

Так люблю я його

І стаю перед ним на колінці,

Бо то рідне село, як життя джерело,

Як життя джерело є Клубіві.

1997

Йосип КАРПІВ, поет, вчитель, краєзнавець

 

ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ ЛІТЕРИ 

(для дітей)

К 

Я - Колиска! Я - Калина!

Я - Конвалія в саду,

Я - Криниця біля хати,

Кущ шипшини у гаю.

 

Я - маленька Клубівчанка

Із колоссям у вінку,

Я - краєчок того раю,

Що Клубівцями зовуть!

 

Буква "К" мані пасує,

Як пасує Коровай.

А Красу в моїй Клубівцях

Ти Коханням називай!

Л

Я - Любисток при дорозі,

Я - Любисток у житті,

Любо-любо в тому краю,

Що лелекам віддаю!

Прилітайте, закружляйте - 

Над Клубівцями ваш лет,

Принесіть у кожну хату

Найдорожчих немовлят!

 

Я - Лелія, біла-біла,

Непорочна і свята,

Діви Матері надія

І Любов її свята!

Я - Легенда мого краю,

Ліс дрімучий навкруги,

А багатство моє - Люди,

Сильні й мудрі ми Людьми!

У

Україна! Україна!

Моє "У" тут неспроста,

Бо в Клубівцях українське

В кожній хаті пророста"

У Клубівцях кожне слово

Українське і палке,

Ніби вишиті Узори,

Що ніхто вже не зітре!

Ніби вишиті удози на сорочці, рушнику

Чи знайдете кращу мову

Як У нашому вінку?

Україна! Українське!

Моє "У" тут неспроста,

Це Урок любові й віри,

Що дарує нам життя!

Б

Я - Барвінок! тихо-тихо

Заплету твої сліди.

Лиш приходь на Берег тихий

До цілющої води.

Я - Берізка, я розчешу

На землі твої жалі,

Я - Бузок, що Біля хати

Усміхається весні.

А часом я - Блискавиця!

Б'ю нестерпно. Без жалю.

Не займайте мого краю,

Бо його люблю, люблю!

Я - Буквар, що для дитини

Відкриває дивосвіт,

Я - Букет на іменини,

Зачаровую весь світ!

Я - твій Брат, твоя кровинка,

Рідна в світі й дорога

Правда, Брате, що Клубіці - 

Це Вкраїна, це вона!

І

Ісусе наш, Сину!

Ісусе стражденний!

Ісусе Великий,

Наш Боже святий!

Ми маємо віру,

Ми маємо силу,

Подай нам надію

На краще подай!

Прости нам прогріхи,

Навчи і направ нас,

Ми хочемо щастя

На рідній землі!

Ми хочем щоб діти

Землі не цурались,

Щоб гріли їх стіни

Свої - не чужі!

Ісусе великий,

Наш праведний Боже,

Дай щастя і миру

Стражденній землі!

Сини, повертайтесь

Назад у Клубівці!

Вертайтеся, доні,

До батьківських ніг.

В

Вітре сильний! Вітре буйний!

Вітре любий! Не ламай

Не ламай людської долі,

Верби мої не ламай!

Не жени за обрій хмари,

Сиві-сиві, як туман,

Бо то мамині печалі,

Бо то татів увесь жаль.

Скорчували у Клубівцях

Чомсь Богданові дуби,

Залишилась лише пара

Як Воячі двоє крил.

А то Вік наш, а то пам'ять.

А то Вартість Від життя,

А то Волі простогони,

Що Віддали задарма.

Ц

Оцінено все в цьому світі

Ціна за життя дорога!

А іноді нуль і не більше

Така бо Ціна непручка.

 

Ціна позоли рукам -

Отим, що порепані з болю,

Отим що не знають тепла,

Отим що не знають спокою.

 

Селяни мої дорогі!

Ціна ваших рук мозолистих,

Ціна ваших сліз і біди -  

Щось вище і вище.

 

Безцінні вони на землі,

А знецінені нингі навмисно,

Але без цих рук - жебраки,

Усі жебраки ми геть-чисто!

І

Історія наша жива.

Історія писана вами,

Мої земляки дорогі,

Мої дорогі клубівчани!

Історія наша жива,

Жива і вшанована пам'ять,

Спасибі, Клубівці, що ми,

Батьківство твоє запізнали! 

 Оксана ПРОНЮК

3835824
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
989
1875
989
3820319
51733
147410
3835824

Ваш IP: 54.81.195.140
Server Time: 2018-07-23 12:26:27
Счетчик joomla