Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Вітаємо Василя Дмитровича Палагіцького

   Педагогічний колектив Клубовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, сільська громада, драмгуртківці, випускники школи щиро вітають з днем народження 

Василя Дмитровича ПАЛАГІЦЬКОГО

У життєвій біографії іменинника яскраві творчі сторінки, Василь Дмитрович вчитель історії, 25 років вчителював у Клубовецькій ЗОШ, очолював та грав ролі у драматичному народному театрі села Клубівці, був активістом громадського життя села. З нагоди гарної дати засіваємо іменинника міцним здоров'ям, добром, миром, подякою, щедрою життєвою енергією та наснагою на Многії Літа.

 

 

   Василь Дмитрович Палагіцький народився 15 січня 1945 року в селі Клубівці. Учителем Клубовецької школи працює з 20 січня 1992 року. Через певний час був призначений заступником директора з навчально-виховної роботи. Зараз ще вчителює, веде уроки історії. У Василя Дмитровича Палагіцького багата трудова та творча біографія. Добросовісний вчитель і активний громадський діяч. Вів культпросвітницьку роботу серед школярів та своїх односельчан. З учнями здійснив постановки п’єс “Назар Стодоля”, “Переросток”. 

Про драмгурток

  Діяльність драмгуртка активізувалася в 50-60-х роках, коли його очолив енергійний, тоді молодий керівник Борушок Іван Семенович. До сценічної творчості прилучилися обдаровані, здібні аматори: Баб’як Марія Петрівна, Берладин Софія Григорівна, Бойко Марія Іванівна, Бойко Роман Іванович, Борушок Марія Олексіївна, Гаврилюк Степан Васильович, Качурак Зеновія Семенівна, Малець Степан Петрович, Матвій Олекса Васильович, Пісецький Василь Григорович, Пронюк Роман Петрович, Турик Іван Федорович. Вони відновили, продовжили давні культпросвітницькі традиції. їхній репертуар складали вистави “Родина щіткарів”, “Любов і ревнощі”, “В ім’я любові”. З ним вони об’їхали навколишні села. 

Діяльність цього самодіяльного колективу відзначала місцева преса. В райгазеті “За соціалістичну працю” знаходимо такі повідомлення: “Пожвавив роботу драмгурток, який поставив п’єси “Трипілля”, “Назар Стодоля" (26 липня 1960 p.), “Драмгурток зустрів Новий рік підготовкою нової вистави “В ім’я любові” (1січня 1961 p.). В "Історії міст і сіл Української РСР Івано-Франківська область” (1971, стор.239) засвідчено: “Драматичний колектив села відзначився у 1962 році на районному огляді і був нагороджений почесною грамотою”. 

В той далекий час (1964 р) на зміну Івану Семеновичу прийшов Палагіцький Василь Дмитрович і почав працювати над новим репертуаром. Було підготовлено вистави “Солов’ї співають навесні”, “Червоні троянди” і це декілька одноактівок. 

   На початку 90-х років Василь Палагіцький повернувся в село, став членом “Просвіти” і одночасно керівником драматичного колективу. Спочатку - в 1994 році - він здійснив постановку драми Т.Шевченка “Назар Стодоля”. Зіграли в школі і в селі - усім сподобалося. 

   В 1995 році він поставив драму “Над Черемошем”. Інтерес до неї викликаний тим, що вона розповідає про дії УПА на теренах нашого краю в 1943-1944 роках, а її автором є І.Боднарчук -уродженець села Чернятин Городенківського району, громадянин Канади. 

   Українське населення представлено в драмі свідомою гуцульською родиною, одного сина якої взяли до Червоної Армії, а другий воює в рядах УПА, і дочка Оксана їде на вишкіл повстанських медсестер. 

   До участі у виставі залучено 25 осіб. її зміст підсилено використанням відомих у селі повстанських пісень “Подай, дівчино, руку на прощання”, “Ой у лісі на полянці”, “Осінні квіти вже зісхли”, “Ой у Чорнім лісі”, які раніше заборонялися. Постановку здійснено напередодні річниці УПА. Її глядачами були дорослі і школярі. 

   У 1996 році підготовлено п’єсу І.Карпенка-Карого “Мартин Боруля”, яку І.Франко назвав однією з найкрацих українських комедій. Палагіцький В.Д. глибоко вник у зміст твору, зрозумів його ідею -висміювання фанатичного прагнення багатого шляхтича Мартина Борулі домогтися дворянських прав. Та й сам Василь Дмитрович узявся за дуже відповідальне завдання - виконувати головну роль. Треба відмітити, що своєю грою він доніс головну  ідею твору до глядачів, зумів відтворити гострі комічні ситуації в житті Мартина Борулі, який ще недавно був звичайним трудівником, а тепер - внаслідок конфлікту з дворянином Красовським, який назвав його бидлом, - пройнявся нестерпним бажанням довести, що він також по роду шляхтич. У своєму домі він заводить дворянські порядки: довго вилежується в ліжку, наказує готувати панський напій -“кофій”, не знаючи, коли його подають - чи до борщу, чи на ніч, вимагає, щоб діти не виконували мужицьку роботу, не вживали мужицькі слова. Він хоче своїм зятем мати не простого парубка Миколу, якого любить його донька, а пана Націєвського. 

   Нібито високі прагнення Мартина Борулі стати дворянином зазнають провалу: багатий жених Марисі втік, син Степан, канцелярист земського суду, залишився без роботи, а сенат відмовив у підтвердженні дворянських прав, бо в старих документах значилося “Беруля”, а в нових -’’Боруля”. На ці важливі моменти наголошено у виставі. 

   Мартин Бору ля внаслідок невдачі переживає сильне потрясіння і перероджується: він спалює дворянські документи, благословляє доньку на подружнє життя з коханим Миколою. 

   Розкриттю характеру головного героя, вираженню головної ідеї комедії також сприяли другорядні дійові особи. Це Палажка, жінка Мартина Борулі (завідуюча клубом Марія Палагіцька), їх донька Марися (вчителька Світлана Татарин), їх син Степан (учитель Віктор Ткаченко) багатий шляхтич Гуляницький (учень Іван Бойко), Микола (вчитель Ігор Павлюк), чиновники Пеньожка і Дульський (учні Іван Козак та Андрій Павлюк), реєстратор Націєвський (учень Степан Марцінко), повірений Трендалєв (завгосп школи Микола Бойко), наймити Омелько і Трохим (учні Віталій Фігураш та Василь Слупський), гості (учні Людмила Пронюк, Оля Лесюк,Петро Козак, Дмитро Палагіцький, Іванна Карпів, Богдан Павлюк). 

   Вистава залишила у глядачів приємні враження, вони були . захоплені грою аматорів сільської сцени, народним одягом, оформленням інтер’єру. 

   Члени “Просвіти” в 1997 році підготували постановку комедії М.Старицького “За двома зайцями”, з якою 18 травня виступили у приміщенні школи перед односельчанами. Цьому передувалирепетиції, аналіз змісту твору, глибоке вникнення у його суть, підбір виконавців ролей. Таке завдання взяли на себе заступник директо Клубовецької школи Палагіцький В.Д. і завідуюча клубом Палагіцька М. Д. 

Комедія М.Старицького “За двома зайцями” вводить глядачів у життя київських міщан другої половини XIX століття І Прокопа Сірка, його жінки Євдокії, дочки Проні,їхньої родички Секлитц Лимарихи. На обрії їх особистого життя з’являється збанкрутілий цирульник Свирид Голохвостий, який вирішив полагодити свої справи і одруженням. Він вдає із себе багатого й освіченого дворянина і залицяється до дочки багатих Сірків, які завели в домі міщанські порядки (довго спати, модно одягатися, надмірно вживати ввічливі слова). Умінням поставити себе високо в міщанському світі він зачаровує Проню і дуже швидко просить її руки нібито через велику любов до неї, а насправді тому, що через борги не може показатися на вулиці міста. 

Хитрий, навіть нахабний Голохвостий одночасно залицяється й до вродливої дочки Лимарихи Галі. Він зумів втовкмачити в голову купчихи, що дуже багатий і може її й дочку обсипати золотом. Вона, щоб не втратити такого зятя, на своїх іменинах поспішила справити заручини. 

Сірки, і Лимариха спочатку склали високу ціну брехливому цирульнику, але коли у Сірків було підготовлено весілля, і це стало відомо Лимарисі (вони ж родичі, про що не знав залицяльник), то вона не допускає цього вінчання. І всі дізнаються, що він банкрут. 

Так розкривається і назва комедії. Цирульник прорахувався, опиняючись одночасно до двох дівчат: ні з багатою Пронею, ні з вродливою Галею він не одружився. 

Головну роль збанкрутілого цирульника Свирида Голохвостого грав Палагіцький В.Д. Він підібрав відповідний модний одяг дворянина, зумів передати його мовний жаргон - суржик забутої української і кепсько засвоєної російської мов, безглузду балаканину, пересипану іноземними словами, його звички курити і витрачати гроші як ознаки високої культури. Всі ці засоби комічного у творі були майстерно передані і па сцені. І це в значній мірі забезпечило успіх постановки. 

Па однаковому моральному рівні зі Свиридом Голохвостим стоїть Проня Сірко, її роль виконувала робітниця Михайлишин Марія Олексіївна. Вона зуміла показати, що Проня - нетипове породження міщанського середовища з його духовною злиденністю. У пансіоні вона навчилась курити, модно одягатися, розмовляти суржиком, зневажати батьків, нічого не робити, хвалитися. 

Роль Прокопа Сірка виконав Р.Д.Андріїв, його жінки Євдокії Сірчихи - Г. О. Баб’як, їх наймички - Л.І.Борушок, перекупки Секлити Лимарихи - М. П. Баб’як, її дочки Галі - Н.В.Івасюк (Парадна), колишнього наймита Степана Глейтюка - М.В.Бойко, бублейниці Марти - М.О.Борушок, черевичниці Усті - М.М. Марцінко, монашки Меронії -Я.Д.Андріїв, інших міщанок - О.С.Федорак, С.І.Дрембей, молодих дівчат - І.М.Федорак, М.Д.Палагіцька, молодих хлопців - А.З. Павлюк, Д.М.Палагіцький, А.Б.Марцінко, П.В.Марцінко. Вони зуміли передати комічні ситуації, побут і психологію міщан з околиць великого українського міста, донести до глядача невмирущий твір М.Старицького “За двома зайцями”, який і тепер звучить по-сучасному і сподобався глядачам. 

І так кожного року: праця над новими постановками. В цій справі -двоє ініціаторів: Палагіцький Василь Дмитрович і Палагіцька Марія Дмитрівна. Вона організовує людей. Він підбирає для постановки твір. Добирає такий, аби був доступний за змістом, не складний для виконавців ролей. Він вивчає цей твір, глибоко вникає в його зміст. Визначає, що в ньому головне, міркує, як реалізувати його в умовах сільської сцени, що опустити, а що підсилити. Підбирає людей для виконання ролей. Характерно, що найскладнішу роль бере собі. І йому завжди вдається донести головну ідею твору до глядачів. Він уміє відтворити гострі конфлікти чи драматичні ситуації. 

А до масових сцен або відповідних ролей залучає школярів. Дбає про оформлення інтер’єру, одяг дійових осіб. 

З часом зростає виконавська майстерність членів драмгуртка На високому рівні виконують свої ролі Андріїв Ярослава Дмитрівна Андріїв Роман Дмитрович, Баб’як Ганна Олексіївна, Баб’як Марія Петрівна, Борушок Леся Іванівна, Михайлишин Марія Олексіївна, Івасюк (Парадна) Наталія Василівна, Федорак Ірина Михалівна, Федорак Ольга Семенівна. 

В останні роки драмколектив поповнився новими силами, з участю у яких поставлено комедію О.Коломійця “Фараони”. У квітні 1999 року з нею виступали на районному огляді і одержали позитивну оцінку. Активними і добрими виконавцями ролей були Борушок Іван Семенович, Турик Микола Федорович, Михайлишин Світлана Ярославівна, Павлюк Ігор Іванович, Борушок Марія Олексіївна, Бойко Микола Васильович. 

При драматичному колективі створена підготовча студія, її членами є учні Клубовецької середньої школи. Вони брали участь у виставах “Назар Стодоля” Т. Шевченка, “Переосток” М.Савченка, “Коза-дереза” М. Карасьова.

28 серпня 1999 року мешканці Клубівців були очевидцями небуденної події: цього дня відбувся творчий звіт драматичного колективу, яким керує вчитель історії, заступник директора школи, член товариства “Просвіта” Палагіцький Василь Дмитрович. 

Святково прибрана шкільна сцена. Перед односельцями виступила завідуюча клубом Палагіцька Марія Дмитрівна. Творчий звіт, за її словами, - це демонстрація найкращих здобутків, нагода озирнутися на пройдений шлях, зробити певні підсумки.

Присутні мали змогу оглянути окремі сцени з вистав “Над Черемошем” “За двома зайцями”, п’єсу-казку “Коза-дереза”, якій дали сценічне життя учні 6-Б класу Антошків Іван, Грижак Христина, Мадяж Христина, Олійник Наталія, Палагіцький Богдан, Панкратова Галина, Пентелюк Ігор, Сулятицький Василь,Турик Галина. Зі спогадами про свою участь у драмгуртку поділилися люди різних поколінь: Іван Борушок, Василь Палагіцький, Марія Борушок, Марія Михайлишин, Марія Палагіцька, Ігор Павлюк.

Багаторічну культпросвітницьку роботу драмколективу належно оцінено: постановою колегії управління культури облдержадміністрації від 27 липня 1999 року за високий художній рівень виконавської майстерності і активну діяльність у розвитку українського національного мистецтва драматичному колективу села Клубівці (керівник Василь Палагіцький) присвоєно звання “Народний самодіяльний драматичний театр”. Драмколектив з цим високим званням привітали завідуюча відділом обласного центру народної творчості Батюженко Людмила Михайлів на, методист відділу культури облдержадміністрації Б. И. Бойчук, завідуюча відділом культури райдержадміністрації М І.Турик, заступник голови райдерж адміністрації В.М.Гонський, сільський голова В.В.Квасніцький, голова селянської спілки “Маяк” В.В.Нетреб’як.

   Зі словом - відповіддю виступив В.Д. Палагіцький. Драмгуртківці разом зі своїм керівником усвідомили, що їх попереду чекає наполеглива творча праця.

   У 2000 році клубовецький народний самодіяльний драматичний  театр виступив на аматорській сцені з новою прем’єрою - драмою в трьох діях Г.Квітки-Основ’яненка “Сватання на Гончарівці ”. В основі Цієї комедії - родинно-побутовий конфлікт: кріпак Олексій (роль виконував учитель Павлюк I. I.) та дочка міщанина Прокопа Шкурата Уляна (роль грала Світлана Михайлишин) не можуть побратися через станову і майнову нерівність. Мати Уляни Одарка (в її ролі -Марія Михайлишин) навіть думки такої страхається: залицяльник -кріпак то як же можна вільній людині йти в неволю?! Але конфлікт Уміло розв’язує солдат у відставці Осип Скорик (у цій ролі керівник драмколектнву Василь Палагіцький), який доводиться родичем парубкові Олексію. Він під час сватання повертає справу так, що багатий Стецько Кандзюба (в його ролі - Г.Пивоварчук) одержує гарбуза, а доброму, люблячому Олексію дістається хустка.

   Образи міщан Прокопа Шкурата та Павла Кандзюби майстерно втілили на сцені Іван Борушок та Микола Турик.

   Драмгуртківці-просвітяни зуміли донести до глядачів зміст  драми, щирі почуття героїв та людські взаємини першої половини XIX століття. Для цього вони вдало використали комічні сцени, декорації, костюми, мову дійових осіб, через те й вистава сподобалась глядачам.

Витяг з книги Й. Карпіва "Клубівці"                             

3579356
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
1417
5127
1417
3533937
125237
135203
3579356

Ваш IP: 54.224.108.85
Server Time: 2018-05-21 06:18:32
Счетчик joomla