УЧНІВСЬКИЙ ПРОЕКТ "БАБУСИНА ШКОЛА"
Цей проект запропонувала Тетяна Бабій 6 клас. Мета її проекту: довідатися якнайбільше про своїх рідних. Колись вони були такі, як ми. Які вони були? Розпитати своїх бабусь і прабабусь про їхнє дитинства, про шкільні роки і їхніх вчителів, друзів. Кожен, хто пропонує свій проект, набирає команду із 15 учнів і досліджує цю тему. Вже є перші роботи. І вони дуже цікаві. Ми друкуємо їх в шкільному віснику "Шкільна правда".
ПРАБАБУСИНА ШКОЛА
Моя прабабуся — Ільницька (Федорак) Катерина. Народилася вона 1931 року в селі Клубівці. У 1938 році, коли їй виповнилося 7 років, пішла у перший клас. Це було при Польщі. Прабабуся дуже хотіла ходити до школи, вчилася добре. Свою вчительку вона у той час звала — пані. На жаль, бабуся не пам'ятає її імені, зате згадала прізвище Мажевська. Вона дуже її любила, бо пані була доброю людиною. Оцінки нам в школі клали такі: добре” і “барзо добре” - це означало добра оцінка.
Бабуся у школі вчлася добре, її, навіть, залишали після уроків, щоб допомагала слабшим. Коли вона була у 5 класі, в школі був директором Золотницький. А ще вона запам'ятала вчительку, прізвище якої Вакун, з села Колинці. Вчила вона українську літературу і була сильною патріоткою України. Знала багато українських пісень і навчала дітей їх співати. Згодом ця вчителька переїхала до Надвірної. Про дальшу долю її бабуся не знає.
У 1939 році почалася війна з москалями але бабуся ще ходила до школи. З одного боку були німці, з іншого — поляки, а ще з іншого — москалі. Так бабуся провчилася до 5 класу, але його не закінчила, бо вже про школу думати не могла. Потрібно було допомагати мала пасти худобу, ходити в поле.
Потім нас вивезли в Караганду. А там сніги сорокаградусні морози і голод.
Бабій Тетяна, 6 клас
З Караганди бабуся Катерина повернулася в 1968 році. Тривалий час вона працювала кухарем у шкільній їдальні. А ще бабуся була активною учасницею сільського хору.
На цій фотографії моя прабабуся Катерина і бабуся Марія разом із сільським хоровим колективом.