Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Розділ III. Справа місіс Ліверсон стала ще заплутанішою

Детектив "Годинник"   

   Містер Шеммі спустився сходами вниз і вийшов надвір. Жінки старшого віку сиділи на лавочці та уважно спостерігали за подіями навколо.

– Добрий ранок, Джиме! Куди ти поспішаєш сьогодні? - поцікавились жінки.

– І вам хай буде добрий! Поспішаю на зустріч з місіс Ліверсон, - з поспіхом відповів Джим.

– Лізочко, а ти поглянь який Джим молодець. Зовсім недавно розплутав справу і вже береться за іншу. Справжній герой! - з повагою сказала місіс Ганна.

 

– Так, так. Я пам’ятаю, як наш Джим був от таким маленьким хлопчиком, - згадала місіс Елізабет, показуючи рукою ріст містера Шеммі, коли він був маленьким хлопчиком. Він завжди любим ганяти з м’ячем у дворі. Але попри все мав із собою книжку. Коли не побачу, усе читає детективи. Молодець!

– Та що ви? Це ж моя робота, - засоромлено відповів містер Шеммі.

– Ну добре, не будемо тобі заважати. Іди сину, іди, –з важкістю промовила найстарша жінка цього міста.

   Це була місіс Кароліна Грет. Їй було за 90. Голос у неї був хриплий. Вона ледве вимовляла слова, тож щоб зрозуміти, що вона говорить знадобилися не аби які старання. Містер Шеммі поспішив до автобусної зупинки. Там він мав зустріти місіс Ліверсон.

   Ось над’їхав автобус з місіс Ліверсон. Автобус був жовтий, двоповерховий, акуратний, здається, щойно вимитий. Автобус зупинився. Двері відчинилися і вийшла  жінка. Містер Шеммі довго дивився на неї. Він не знав, чи це місіс Ліверсон чи якась по стороння жінка. Та жінка сама підійшла до Джима і запитала:

– Доброго дня, молодий чоловіче! А чи не ви містер Джим Шеммі?

– Доброго дня, пані. Так, це я, – відповів Шеммі усміхаючись.

– Чудово! А я місіс Ліверсон, ми мали сьогодні зустрітись. – втішиласяа місіс Ліверсон.

– То це ви? Тоді ходімо до мене  і зразу до справи вам допомагати.

– Ходімо, - погодилась місіс Ліверсон.

   Містер Шеммі дав руку місіс Ліверсон і вони вирушили до будинку містера Шеммі. По дорозі містер Шеммі вирішив пригостити місіс Ліверсон морозивом. Вони зайшли у найближче кафе «Сакура». Там завжди було найкраще морозиво та найсмачніший чай. Вони сіли за столик та чекали на прихід офіціанта. Через кілька хвилин до них підійшов офіціант. Це був високий, повненький чоловік. У нього були довгі, тонкі вуса та густі брови, під якими виднілися голубі очі.

– Нам дві чашки чаю та морозиво для дами, будь ласка, – замовив містер Шеммі.

– Гаразд, – мовив офіціант.

  Місіс Ліверсон зніяковіла:

– Містер Шеммі, я сама можу заплатити.

– Дрібниці,  - усміхнувся містер Шеммі, - у нас багато роботи попереду.

   Офіціант привітно обслужив їх. Почаювавши, місіс Ліверсон і містер Шеммі попрямували дорогою парк. Погода була гарна, тож вони насолоджувалися погідним днем. По дорозі побачили білку. Вони купили горішки і пригостили ласунку. Білочка схопила горішки і побігла назад у своє дупло.

   Нарешті пригоди закінчилися, містер Шеммі і місіс Ліверсон прийшли до дому містера Шеммі. У вітальні були три дивани та один столик, лампа та книжкова полиця. Один диван стояв по середині. Два інші по бокам. Столик стояв по середині трьох диванів. Лампа біля першого дивану, а книжкова полиця позаду.

   Містер Шеммі і місіс Ліверсон всілися зручно на диван.

– Місіс Ліверсон, розкажіть детально, як все це почалося, - попросив детектив Шеммі.

– Почалося все кілька тижнів тому. Я прокинулась о другій годині ночі від дивного звуку. Саме так, це був звук годинника. Але якби це був просто годинник я б не хвилювалась. Річ у тому, що у мене немає годинників у домі. Я всі годинники викинула на звалище, але звук не зникає. Ось недавно затримали викрадачів годинників і я була впевнена, що винні вони, але звук не зникав. І щоразу, коли я чую ці звуки, у мене випадає волосся. Надіюсь ви мені допоможете. Я заплачу не малу суму, - благаючи про допомогу сказала місіс Ліверсон ледь не заплакавши.

– Хмм... Я вам допоможу. Будьте певні. Через деякий час справу буде розкрито, - рішуче сказав містер Шеммі.

– Ви - моя єдина надія, поліція не змогла мені допомогти…- місіс Ліверсон зробила паузу, – прошу вас. З очей місіс Ліверсон покотились сльози.

   Містеру Шеммі ледве вдалося заспокоїти місіс Ліверсон. Стривожена жінка подякувала і попрощалася. Містер Шеммі проаналізував інформацію, зразу ж викинув викрадачів годинників, підозра на них відпала. Прийняв рушення детально обстежити будинок місіс Ліверсон. Він надіявся знайти хоч одну зачепку. Детектив пішов у свій кабінет, дістав портфель і склав туди всі необхідні речі: лупу, щіточку для пороху та рукавички.

(далі буде)

Вікторія САВИК, 8 клас

Розділ 1. Детектив "Годинник". Читайте тут...

Розділ 2. У якому містер Шеммі майже отримує доказ. Читайте тут...

Розділ 3. У якому справа місіс Ліверсон стає ще заплутанішою. Читайте тут... 

Розділ 4. Новий злочин. Читайте тут...

Розділ 5. Підступний задум місіс Ліверсон. Читайте тут...

3894956
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
2394
3646
9814
3861796
40615
70250
3894956

Ваш IP: 54.224.108.238
Server Time: 2018-08-15 17:58:36
Счетчик joomla