Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Чарівне бажання на Новий рік

   Новорічна казкова історія

   Я дуже люблю Новий рік. Це свято люблять всі дорослі і малі. У цей час люди загадують бажання і хочуть щоб вони обов’язково здійснилися.

   Колись маленька дівчинка Анастасійка загадала чарівне бажання. Вона дуже хотіла, щоб воно збулося. Дівчина вірила, що вночі біля її ліжка стоїть Ангел-Хоронитель, хоч його ніхто не бачить. Тому вона прошепотіла до нього:

 – Ангелику, я так хочу щоб моє бажання здійснилося!

   У віконечко заглянула зіронька, було видно, як падає лапатий сніг. Він заколисав маленьку Анастасійку і та солодко заснула. 

 

   Коли прокинулася, зрозуміла, що її бажання не здійснилося. У такому чеканні пройшло два тижні. Та дівчинка щовечора розмовляла з своїм Ангелом-Хоронителем.

Однієї ночі їй приснився дивний сон. Вона побачила Ангелика, який летить до неї. На голові у нього був віночок із небесних зірочок, інші зірочки висіли на шнурочках.

– Анастасійко,  – сказав Ангелик, – твоє бажання обов’язково здійсниться, не переживай. Ти бачиш ці зірочки? Кожна зірочка – то чиєсь бажання. Тут є і твоє. Лишень зараз я лечу до дівчинки-сироти, у якої сьогодні день народження, а потім до хлопчика у якого пропав песик, потім до бабусі, яка у лікарні...

Дівчинка прокинулася зачарована. Думка про сон і про Ангелика не покидав її.

Уночі вона прошепотіла Ангелику:

– Ангелику, а я можу тобі допомогти?

Та було тихо, лише у вікні блистіли зірочки, їх було так багато.

– То так багато бажань у Ангела-Хоронителя, – подумала дівчинка.  – Я  мушу якось допомогти йому.

   Зранку батьки збиралися у місто, Анастасію залишили вдома.

– Ви куди? Можна я з вами? – запитала дівчинка.

– Ні, ми поспішаємо, у нас важливі справи, побудь з бабусею.

   Анастасії стало сумно і скучно. Вона вибігла на вулицю. Там був сильний мороз і дуже слизько. Анастасія побачила, як сусідка несла білизну розвішати, послизьнулася і впала, кошик з білизною розсипався. Дівчинка хутко побігла до жінки, допомогла їй встати і поскладала білизну в кошик.

– Дякую, дитино, - мовила сусідка, – хай Бог дасть тобі зірочку з неба.

 – Зірочку?! – подумала Анастасійка і пригадала зірочку, яка висіла на шнурочку у Ангела-Хоронителя. 

   Було холодно. Вже під дверима будинку дівчинка побачила котеня, яке нявчало з холоду. Дівчинка принесла його до хати, закутала у рушник, налила молока. Те радо хлебтало язичком тепле молоко. Анастасійка придивилася, а у котеняти на голові біленька плямка у вигляді зірочки. Анастасія ще більше здивувалася, погладика котеня, те замуркотіло і заснуло на рушнику.

   Тут залунав телефонний дзвінок. Анастасійка взяла слухавку:

– Настю, ти не бачила мою Зірочку? Вона вислизьнула і втекала на двір. Я скрізь її шукаю не можу знайти? - хлипав сусідський хлопець Андрійко.

 - Ти про котеня? Воно у мене. Було під дверима, замерло, я взяла його до хати,  - пояснила дівчинка.

   Андрійко швидко прибіг і приніс Анастасії солодку зірочку на паличці, зроблену із розплавленого цукру. Вона була яскраво-жовтого кольору.

– Це тобі. Дякую, що зігріла мою Зірочку.

   День видався веселим. От і батьки приїхали. Анастасія радо вибігла їм на зустріч.

– Що ви купили? – звично запитала дівчинка. Та батьки дивно мовчали.

   На календарі залишився лише один листочок. На ньому писало 31 грудня.  Тато приніс ялинку. Анастасія з батьками прикрашали зелену красуню. Тато вчепив гірлянди. Коли включили гірлянди – вся ялинка засвітилася зірочками.

– Анастасійко, подивися який вершечок до ялинки ми купили, – покликала мама.

   Це був Ангелик у віночку з зірочок. Тато вчепив вершечок і ялинка стала чарівна.

 – Як на небі! – скрикнула щаслива дівчинка. – Скільки див сьогодні відбулося!

   Батьки не зрозуміли слів дівчинка. А вона весело побігла у свою кімнату і зашепотіла:

– Ангелику, дякую тобі!

    У вікні мерехкортіли зорі, нагадували ялинкові гірлянди, стріляли салюти. Родина сіла за столом, всі вітали одне одного.

   Анастасійка теж сказала привітання:

– Я хочу, щоб Новий рік світився зірочками.

   Всі засміялися і повели дівчинку під ялинку. Там щось блистіло і вабило погляд. Анастасія тримала золотисту коробку і боялася відкрити.

   Серце стукало, щоки горіли:

– Невже здійснилося моє бажання?

    Всі з нетерпінням чекали, коли Анастасія відкриє коробку. Дівчинка швидко розмотувала коробку, відкрила... і побачила маленьку зірочку. Зірочка лежала на яскравому золотистому папері, але сама не світилася. Дівчинка міцно пригорнула зірочку до серця.

– я знала, я вірила, що ви її знайдете. Це моя маленька зірочка. Вона мені снилася дуже часто.

 Дівчинка прикріпила зірочку на стіну над своїм ліжком.

 – Тепер ми разом, зірочко. І нас чекають великі справи!

   Батьки переглянулись, нічого не розуміючи. Та прийшли передріздвяні клопоти, прибирання і батьки геть чисто забули про зірочку. 6 січня батьки готували Святу Вечерю, Анастасійка допомагала мамі. Врешті прийшла година вечеряти. Мама попросила донечку:

– Біжи, Настусю, вдягни вишиту сорочку до столу.

  Дівчинка хутко побігла у свою кімнату, та коли відкрила двері побачила дивне сяйво у кімнаті.

–  Мамо, тату, біжіть сюди! - гукнула Анастасія.

   Батьки швидко прибігли та аж зойнули з радості. Маленька зірочка на стіні світила дивним і чудний світлом.

 – Христос народився! - весело сповістив тато.

– Славімо Його! – відповіли всі разом.

                              Христина РЕКЕТЧУК, 4 клас

4805256
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
158
4717
9958
4761874
95486
146602
4805256

Ваш IP: 34.228.115.216
Server Time: 2019-02-20 00:46:34
Счетчик joomla