Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Як Оля дружбу зберегла

   Була холодна і люта зима. Одного разу дівчинка Оля проходила біля парку і почула дивні звуки. Вони були схожі на плач. Дівчинка наблизилися і побачила сніговий тунель. У тому тунелі була маленька собачка. Вона вся тряслася від холоду. Оля забрала собачку додому, зігріла, нагодувала і вирішила знайти її господаря. Дівчина написала оголошення і розклеїла по всьому місті. Та коли повернулася додому двері до коридору були відчиненими і собачки ніде не було. «Може, злодій вкрав собачку,» - подумала Оля і зателефонувала мамі. Та заспокоїла дівчинку, запропонувала розпитати друзів. У Олі була подруга Сніжана, яка щодня прибігала погратися. Оля довго дзвонила у двері Сніжани, та ніхто не відповідав. Врешті двері привідкрилися і в щілину виглянула Сніжана.

 

–        Сніжано, може, ти бачила мою собачку? – стурбовано запитала Оля.

–        Ні! – швидко відповіла Сніжана і закрила двері.

  Оля розгублено стояла під дверима. Раптом дівчинка почула, як за дверима гавкає собачка. Це був голос знайденої собачки. Оля стукала у двері та подруга їй не відкрила.

   Вдома Оля розказала все мамі.

–        Чому Сніжана забрала мою собачку? Чому вона не відкрила мені двері? – безперестанно запитувала Оля.

   Мама зателефонувала батькам Сніжани. Ті дуже здивувалися, бо донька сказала, що знайшла песика на вулиці. Через півгодини до Олі прийшла Сніжана і принесла собачку.

–        Вибач мені,  – попросила дівчина, – мені собачка дуже сподобалася. Вона така мила. Я неправильно поступила. Більше такого не повториться.

    Сніжана віддала Олі собачку і швиденько втекла. Оля зраділа, обійняла собачку, закрилася у своїй кімнаті та гралися.

   Через деякий час Оля знову підійшла до мами.

–        Мамо, мені сумно через те що сталося. Сніжана моя подруга, а тепер вона до мене більше не прийде.

–        Сніжана попросила у тебе пробачення. Ти маєш пробачити їй. Дружбу треба берегти.

–        Я пробачила! – голосно сказала Оля. – Це теж не моя собачка, у неї певно є господар. Я піду і скажу про це Сніжані.

   Оля подзвонила у двері. Сніжана відкрила і опустила очі додолу.

–        Сніжано, я розумію, що тобі собачка дуже сподобалася. Я хочу, щоб ми далі дружили і разом дбали про собачку.

   Дівчатка обійнялися, пообіцяли, що завжди будуть чесними і побігли гратися з собачкою.

   Господар собачки не знайшовся.  Дівчата її назвали Жулька. Жулька народила маленького песика, якого Оля подарувала Сніжані. Тепер дівчатка мали вірних чотирилапих друзів.

   Отака історія трапилася з Олею, а я вам радо її переказала. Треба бути уважним і дружбу треба берегти.

Ірина ЛЯЛИК, 7 клас

5528708
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
2792
4360
16205
5479057
81341
150432
5528708

Ваш IP: 3.84.139.101
Server Time: 2019-07-18 14:31:36
Счетчик joomla