14 березня - День українського добровольця

  14 березня - День українського добровольця. Учні п'ятого класу організували інтернет-інтерв'ю з добровольцем, захисником України, другом школи Дмитром Євдокимовим.

– Дорогий Дмитро! Ми вітаємо  тебе з Днем українського добровольця! Це твоє свято. Свято всіх, хто добровільно пішов захищати нашу країну. Ми дякуємо тобі за наш захист, за твій героїзм і відданість, за добре серце і великі справи! У нас багато запитань до тебе. Нас цікавить,  коли ти вирішив, що йдеш в АТО захищати Україну?

 

 

– У серпні 2014 року я пішов до лав ЗСУ після того як в липні почалася повномасштабна війна по звільненню донбасу, в кінці місяця було оголошено третю хвилю мобілізації, яка тривала більше місяця, я і пішов в цю хвилю.

– Ти ніколи не воював раніше, звідки у тебе досвід користуватися різною зброєю?

– До війни я служив строкову службу, тож поняття що таке автомат і як ним користуватися я вже мав. Вже під час мобілізації я провів 2 тижні на полігоні, опанував по мінімуму нову спеціальність "оператор-навідник БМП-1" за цей короткий період (за сьогоднішніми мірками це мізерна тривалість), но тоді був дуже важкий час для країни, Російські війська і техніка відкрито наступали, тож була необхідність в додаткових підрозділах, і нас терміново літаками зі Львова відправляли в Запоріжжя, звідти в Мелітополь, а там нами вже доокомплектовували військові підрозділи для відправки на фронт. А вже проягом всього періоду служби крім АК-74 і вище згаданої БМП-1 маю досвід користування такими видами зброї як: ПМ, РПК, ПКМ, ПКТ, СВД, РПГ-7, РПГ-22.

– Чому ти пішов у піхотні війська України?

– В піхоту я пішов тому що ці війська безпосередньо ведуть бойові дії з ворогом. І це була моя принципова позиція в військоматі, дуже вперто наполягав офіцерам щоб мене гарантовано відправили саме в той підрозділ який знаходиться на передовій, дуже здивовані були моїй впертості, певно по нині пам'ятають мене))

– Скажи, як почалася війна першими пішли в бій добровольці? Добровольців формували в інші батальйони, частини? 

– Звичайно що з початком російської агресії кістяком спротиву були добровольці. Спочатку були непрості часи, президента в нас небуло, без головнокомандуючого влада тоді була дуже нерішуча. Ніхто не хотів брати на себе відповідальність військовим способом знищувати на той час відносно нечисленні російські диверсійні підрозділи з залученням артилерії і авіації, тобто і до обрання президента ці речі застосовувалися, но обережно і обмежено. Частину людей (в тому числі і я). які готові були вступити в армію і військовим способом звільняти українську землю дратував такий нерішучий крок тодішніх тимчасових керівників країни. Коли був обраний новий президент. який як головнокомандуючий віддав наказ і українська армія почала рішучий військовий наступ на російких терористів, була оголошена третя хвиля мобілізація яка поповнилася новими добровольцями. А далі було пряме вторгнення російської армії, но це вже інша історія... Ще один ньюанс додам, що окремо були добровольчі підрозділи (Донбас, Айдар, Правий сектор і т.д.) тобто збройні формування які невходили в склад ЗСУ, вони також вклали вагомий внесок в звільнення Донбасу. Такі підрозділи поповнювали виключно добровольці. Хоча в ЗСУ також активно йшли добровольці, но юридично вони всі були оформлені згідно закону як мобілізовані.

– Ти дуже багато часу був на війні. Кожен раз ти йшов добровольцем? Ми знаємо, що ти був десантником, це добровольча частина?

 – Так, щоразу я добровільно вступав в лави ЗСУ. Десантно-штурмові війська як і інші військиві підрозділи формуються на контрактній основі (на строкову службу в ДШВ також і на строкову службу призивають, но строковики не беруть участі в бойових діях, і в них зовсім інша специфіка служби, тож про них зараз нейтиметься) їх насильно непризиває, тож всі контрактники по суті добровольці.

–Ти завжди був на передовій, найближче до ворога. Чи було страшно?

 – Війна це таке явище де смерть вперта і нав'язлива непрохана гостя яка завжди десь рядом, і її "подих" інколи доводиться відчувати, в мене як і в кожної людини і не тільки, присутні інстинкти, серед них є інстинкт самозбереженості, який чутливо реагує на різні "подихи" смерті. Але це тільки в окремих критичних випадках виникає страх, а так коли немає прямих загроз життю в мене страху немає і в близькій відстані до ворога себе впевнено відчуваю.

– Дмитро, що найстрашніше на війні ?

 – Найстрашніше це коли гинуть побратими, з якими довший час служив і був в хороших відносинах.

– Наша Армія має сильну зброю, відважних добровольців, чому так довго йде війна?

 – Ми воюємо з Російською армією, яка по чисельності особового складу, по кількості і якості озброєння переважає нас в рази. Але попри те все ми тримаємо оборону. Ми можемо зробити спробу військовим шляхом спробувати вибити окупантів з донбасу, але є певні фактори, це велика численність російської зброї і армії, і для такого кроку нам потрібно змобілізувати і вкинути всі свої як людські так і технічні ресурси на цю ділянку фронту. І тут винакає ряд проблем: Величезні людські втрати наступаючої сторони (в даному випадку це ми) при зіткнені з таким великим військовим формуванням. Ми солдати готові до цього, як і раніше готові покласти своє життя заради перемоги. А чи готове суспільство до цього? Суспільство неготове до таких масових жертв. Як я вже казав, для такого кроку нам потрібно стягнути великі сили. Але ми не з сепаратистами маєм справу, якщо би все донбасом обмежувалося то такий крок можна оправдати. Но проти нас Росія, і при поразці на Донбасі вона готова відкрити інші фронти, а це майже половина України оточена російськими військами, і коли вся наша військова міць буде кинута на донбас для кремля великі шанси будуть зайти в України з малими втратами. Тож для нас зараз оптимальний варіант стояти в обороні. І ми це робимо успішно. Тому що під виглядом "ополченців-шахтарів" навіть з величезною кількістю зброї в Росії абсолютно немає шансів пройти далі, взяти нас військовим шляхом в такому форматі. Щоб силою спробувати взяти Україну під контроль, кремлю прийдеться вже неприкидатися "шахтарями-трактористами" а відкрито піти з інших фронтів, що приведе до величезних втрат з російської сторони як наступаючої, до нових санкцій, а ще завойовані території прийдеться втримати, що також буде дуже важко і потребуватиме постійних жертв і ресурсів плюс шалені санкції, це все важко відіб'ється на окупантові, що може призвести до розпаду Росії, і Москва не йде на такий крок поки тому що, на жаль, є куди ефективніший і вигідніший метод для неї - вибори в Україні, де Росія поставила своїх клоунів. Є ризик що верховним головнокомандуючим(чою) може стати ставленик(ця) кремля. Прикро і соромно, що такий удар по Україні може завдати український народ. Тому що, кого оберемо – того і матимемо, все в наших руках, ще є час не зробити дурницю і не обрати клоунів і популістів.

– Скажи, а ти зустрічаєшся з побратимами?

– З побратимами дуже рідко приходиться зустрічатися, по тій причині що вони з різних куточків України. Хоча з деяким земляками доводилося зустрічатися випадково або на деяких заходах. А от зв'язок з товаришам регулярно підтримую. Будучи відсутнім на даний момент на фронті я завжди в курсі подій, в мене є інформатори які регулярно доповідають всю оперативну інформацію на фронті в час моєї відсутності там))) От буквально на днях побратими одного з підрозділів з якими я служив, взяли в полон проросійського бойовика зі зброєю, і я одразу отримав цю інформацію і ексклюзивні фото бойовика. Тобто я зараз маю можливість певним чином віртуально бути присутнім на фронті, і я вдячний своїм побратимам за те що в трудний час знаходять можливість спілкуватись зі мною і ділитися інформацією про обстановку.
– Дмитро! Ми дуже дякуємо тобі! Скажи, що ми можемо зробити для перемоги?
– Мені важко щось додати в пораду вам що можете зробити для перемоги, тому що ви все для того постійно робите, і навіть більше. Дякую вам за це! За вашу активну громадську позицію, за ваш патріотизм! А вашим батькам, вчителям, директору школи, за те що виховують такими вас!

P.S. А це вам бонус за те що такі чемні) мої фотки перед відправкою перший раз на фронт. 2014 рік.

   Щиро дякуємо Дмитру Євдокимову за змістовні відповіді. Це велике щастя мати такого ДРУГА. Ми багато вчимося у Дмитра, довідуємося про війну, про побратимів. Дмитро завжди відповідає на наші запитання дуже розумно та правдиво. Він поважає нашу думку, підтримує. У цьому інтерв'ю відчутна велика струрбованість за долю України через вибори президента. Треба добре розуміти підступну політику Росії, яка підсилає нам своїх кандидатів. Це треба, щоб прочитали дорослі, наші батьки та рідні. Дякуємо за пояснення.

   Ми бажаємо Дмитру багато щастя, бажаємо стати керівником нашої держави, щоб Україна була процвітаючою. Добровольці - найвідважніші патріоти. У слові доброволець поєднано добро і воля. Такі люди творять добро і захищають волю. Ми пишаємося, що знаємо Дмитра Євдокимова!

З повагою та подякою 5 клас і вся Клубовецька школа

 

>