Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Щоб стати успішним потрібно наполегливо працювати

Дорогі клубівчани!

   Вітаю вас з Новорічно-різдвяними святами! Найперше бажаю, щоб новонароджене дитятко дало усім здоров'я. Щоб діти приносили потіху батькам, були ввічливі, щоб товаришували, слухались вчителів. Щоб усі щасливо відсвяткували Різдво. І щоб Ісус приніс у ваші душі щось надзвичайне. Головне, щоб у сім'ях була злагода, усі мали роботу, а не їхали на роботу за кордон, щоб в Україні був мир і спокій та достаток у кожній родині. Щоб наша держава стала на рівні з усіма успішними державами. Щоб всі були добрі, уважні, життєрадісні та успішні!

 

Різдвяне інтерв'ю з фельдшером Марією Ярославівною Івасюк

– Маріє Ярославівно, цього року ви сягаєте 35 років трудової діяльності. А це означає З5 років на посту здоров'я та опіки клубівчан. Як Ви оцінуєте свій трудовий ювілей?

− Звичайно, це багато, але вони спливли так швидко, що я майже не замітила коли. День у день робота.

− Стати фельдшером це була Ваша мрія. Ваш вибір?

− Взагалі-то я мріяла піти в медицину, я поступила і працювала в Івано-Франківському пологовому будинку акушеркою. Але народився син і я не мала змого працювати в місті, тоді почала працювати в селі. І ось я досі тут працюю.

 Скажіть, коли Ви починали працювати у селі ще зовсім молода. Як знаходили контакт, довіру у  людей , які труднощі виникали, як ви долали їх?

− Зовсім молода. Я в селі почала працювати у 1984 році. Колись не було телефонів, ні транспору, я бігала на виклики. Про труднощі навіть не думала, приходиш, а перед тобою хвора людина і мусиш надавати допомогу. Тоді не думаєш про ні що, тільки про хворого.

 Чи сніг, чи дощ, у свято чи вихідний, вночі й опівночі Ви поспішаєте на виклики. До цього можна звикнути? Як родина відноситься до таких викликів та дзвінків?

− Колись було ще важче. Тепер вночі їздять швидкі, є багато медсестер у селі, а тоді потрібно було обійти усе село і не раз, лікувати людей. Це моя робота, мусила звикнути.

   Ну як сказати, може, моїм рідним і важко, як я маю прибирати, чи готувати їсти, а я залишаю все і біжу на виклик. Але вони розуміють мене, що це моя робота, мій обов'язок медика.

 Всі хочуть бути здоровими. Чи важко говорити людям діагноз їхньої хвороби (особливо, якщо він важкий)?

− Звичайно, всі хочуть бути здоровими. Діагнози ставить лікар. Якщо щось не сильно важке, то я кажу. Якщо хвороба важка, то я заставляю обстежитись. Іноді, якщо дуже хвора людина, то їй не кажу, а тільки родичам. Буває по-різному. У кожному випадку треба діяти згідно обставин. Сільські родини я знаю добре, а також їхню спадкову схильність до хворіб.

−  Вашу роботу називають служінням людям. Бо вона базується на Милосерді та співчутті. Де черпаєте силу.

− Про силу не думається. Ти приходиш до людини і стараєшся зробити все, що у твоїх силах. Я мушу мати силу на свою роботу.

 У вас сім'я, живете в селі. Коли Ви вспіваєте все зробити вдома, на городі?

− Треба зранку вставати, коли ще всі сплять і лягати пізно. Я мушу розпланувати день так, щоб все встигнути. Домашні справи завжди чекають, коли я буду вільна від роботи.

 Які страви любите готувати, пекти?

− Я люблю готувати і пекти, чи на свята так просто готувати синам багато. Люблю куховарити, тільки щоб час був.

− Хто перший Ваш помічник і порадник?

− Першим помічником є мій чоловік, відколи ми одружилися він постійно допомагає мені, а тепер вже сини допомагають. Вони дорослі, можуть і порадити, і поговорити. В основному, перший помічник і порадник – чоловік.

 Ви виховали з чоловіком Ярославом троє синів, дали їм сильну освіту (київську!). Розкажіть коротко де вчилися і працюють Ваші діти. Тепер діти для Вас перша поміч, підтримка, гордість?

− Син Іван закінчив Національний університет імені Т. Шевченка, механіко-математичний та економічний факультети, та аспірантуру. Він кандидат фізико-математичних наук. Працює викладачем в Прикапатському університеті ім. В. Стефаника.

   Богдан закінчив медичний університет імені Богомольця, клінічну ординатуру. Працює ортопедом-травматологом в обласній клінічній лікарні.

   Дмитро закінчив Національний університет імені Т. Шевченка, механіко-математичний факультет і вчиться в аспірантурі в Німеччині у місті Франфорді на Одрі. Там працює викладачем і вчиться.

 Чи є Вас якесь улюблене заняття? Любите читати, співати?

− Люблю читати і співати, але не маю часу. Улюблені заняття пекти, готувати, відпочивати, проводити час з сім'єю. В дитинстві я багато вишивала. Тоді серветки, рушники вишивала, читала багато дітям, вчилася з ними. Весь час на першому місці було те, що я повинна щось вкласти в дітей.

 Що для вас означає Різдво?

− Бог− моя сила. Віра − це щось духовне. Батьки дали мені віру у Бога. Різдво для мене це дуже атмосферне свято. Завжди чекали Миколая. Колись для нас було щось потаємне та надзвичайне. На Різдво бігали колядувати.

 Як формула успіху? Як досягнути успіху у житті?

− Щоб стати успішним потрібно наполегливо працювати. Без праці не буде нічого. Потрібно ставити собі мету та йти до неї.

− Маріє Ярославівно, дякуємо Вам за цікаве інтерв'ю. Школярі вибрали вас Людиною 2018 року.  Хай такий років буде ще багато. Бажаємо Вам гарного пережиття Різдва, теплого родинного відпочинку, миру і затишку і великої Божої ласки. 

   Я дуже рада, що мала змогу взяти інтерв'ю у нашого фельдшера Марії Ярославівни Івасюк. Вона дуже цікава та уважна співрозмовниця. До своєї роботи відноситься дуже професійно. Робота для неї  на першому місці, адже вона лікує людей. Ця робота нелегка, проте вона завжди готова працювати та допомагати людям.

Вікторія САВИК, 9 клас. Світлини Михайла ТУРИКА, 9 клас

Професія лікаря. Читайте тут...

 

 

4969416
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
4467
5958
10425
4929653
118305
141341
4969416

Ваш IP: 34.229.97.16
Server Time: 2019-03-26 21:01:43
Счетчик joomla