Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Не бійтеся труднощів і завжди прагніть перемагати

 Дорогі читачі газети «Шкільна правда», хочу познайомити та розповісти вам про вчительку музичної літератури та сольфеджіо Тисменицької школи мистецтв імені Йова Княгиницького Оксану Володимирівну Гарголь. Оксана Володимирівна вчитель-методист з 30-річним трудовим стажем. Багато клубовецьких учнів вчилися у неї і вже мають свої творчі успіхи. Цього року я вже випускниця (8 клас) музичної школи, тому хочу розповісти про вчителів, які стали такими ж рідними, як і в Клубовецькій школі, вони привили мені любов до музики, відкрили незнаний дивосвіт нот, музики, творців-композиторів, виконавців. Гадаю багатьом вихованцям Тисменицької школи, батькам та моїм друзям буде цікаво познайомитися з талановитою вчителькою, яка живе і дихає музикою.  Оксана Володимирівна зараз мешкає в Івано-Франківську, а раніше проживала в Тисмениці і ви багато її знаєте. Запрошую познайомитися ближче.

 

— Оксано Володимирівно, хто привив Вам любов до музики?

— Любов до музики мені привила мама. Також привали у дитячому садочку, в середній школі. Завжди було цікаво слухати колискові і пісні, вони мені подобалися і зацікавили у музиці.

 — В якому класі Ви почали навчатися у музичній школі? Які предмети вам давалися найлегше?

– Я була у першому класі. Навчалася у Тисменицькій музичній школі упродовж дев'яти років. Чесно сказати, легко мені давалися всі предмети. Бо я любила і спеціальність (гра на фортепіано), сольфеджіо і музичну літературу. Фортепіано у мене викладала Стефурак Оксана Дмитрівна. Сольфеджіо та музичну літературу мене навчало дуже багато вчителів. Одними із них були Бойкович Олена Вікторівна, Борис Марія Миколаївна та Сенко Леся Андріївна. З теплотою і вдячністю хочу згадати про ще одного педагога, який допоміг мені у професійному становленні. Це викладач-методист, яка і зараз працює в ІФМУД.

— У якому вищому закладі Ви продовжили навчання музикою? Скільки часу витрачали на навчання?

— Спочатку я навчалася у музичному училищі, яке дало мені значно більше, ніж вищий музичний заклад, на музично-теоретичному відділі. Забирало навчання в мене дуже багато часу. Вільного часу я практично не мала. Потрібно було вивчати теоретичні матеріали дуже добре і спеціальність теж була важкою, тому не було часу навіть на відпочинок. Вільний час почав появлятися у мене вже десь у кінці 4 курсу. Пари у нас були у дві зміни. В одні дні ми ходили зранку в інші дні після обіду. А вже після закінчення теоретичних предметів йшли на індивідуальні уроки гармонії, фортепіано, чи могла бути практика і т.д. А в університеті, коли я навчалася на музичному факультеті, в мене вже була сім'я, тому теж так сказати вільного часу такого аж не було.

—Куди ви пішли далі працювати? Ви пам'ятаєте свій перший урок?

— Працювати я пішла ще тоді, коли була на 4 курсі у Тисменицьку школу мистецтв імені Йова Княгиницького. Працювала я тільки по суботах, бо потрібно було комбінувати навчання та роботу. На той момент завідуючим школи був Гудзовський Орест Іванович. Звичайно, я пам'ятаю свій перший урок. Це було сольфеджіо. Орест Іванович в той же перший день прийшов на мій урок, щоб послухати, як я викладаю та як я вмію працювати із дітьми.

—Котрих клубовецьких учнів ви навчали?

— Їх було дуже багато. За 30 років роботи назбиралося досить. Це Шелемей Яна, Кохман Богдан, Гудзовський Ігор, Гудзовський Андрій, Бойчук Богдан, Антошків Олег, Братик Оля. Це останні учні, а раніше я вже і не пригадаю.

— Котрі Ваші учні досягли успіхів у музиці?

— Одним із них є Антошків Олег, він став дуже талановитим співаком,  Дебелюк Мар'яна закінчує консерваторію. Підгайна Андріана була моя учениця по сольфеджіо та музичній літературі,  ми їздили з нею на олімпіаду обласну, я допомагала їй поступити у музичне училище. Ще Пасічняк Володимир, Данчук Інна, Петрів Роман. Ольга Братик, яка зараз співачка у Києві.

— Оксано Володимирівно, Вам подобається Ваша професія? Чому?

– Професія мені, звичайно, подобається. Хоча з початку я хотіла стати юристом, але оскільки слухала батьків, вони мені порекомендували вступати у музичне училище, тому вибрала цю професію музиканта. Я зараз і сама розумію, що мені дано від Бога вміння спілкуватися та працювати  з дітьми.

—Хто є вашим першим помічником та порадником?

— Першим моїми помічниками та порадниками є мої діти. Вони двоє мають музичну освіту, то завжди можуть допомогти мені по роботі. Я завжди прислухаюся до їхніх порад до їхньої а якійсь мірі професійної майстерності. Вони можуть порадити вже з погляду сучасного світу як зараз молодь сприймає навчання. Також прислухаюся до порад викладачів з області до яких маю можливість їздити на відкрити уроки, почерпати багато нового та корисного для самовдосконалення.

— Чи важко навчати теперішніх дітей теорії музики? Чи важко привити любов до класичної музики?

— Привити любов до музики та класики це не є самим важким. Так як діти приходять у музичну школу ще зовсім маленькими. На кожному уроці ми слухаємо музику, ми співаємо її, виконуємо, і як би ти не хотів ти все рівно її полюбиш.

— Чи пишете Ви свою музику? Співаєте у хорі чи ансамблі?

— Музику свою не пишу. Це може бути, коли я влаштовую дитяче свято, тоді я можу з імпровізувати. Співала у хорі "Просвіта". Зараз його вже немає більше двох років.

— Про що ви колись мріяли? Про що мрієте зараз? І чи здійснилися ваші мрії?

— У молодшому віці я мріяла бути добрим викладачем і рухатися по сходинках в верх здобувати не тільки музичну освіт ,а й ці всі знання про музику передавати іншим. Ця мрія в мене збулася, бо я дійшла до звання методиста, а вищого у музичній школі вже нічого не може бути. Мрію зараз написати кандидатську роботу, але це тільки, поки що у мріях. Найбільшою моєю здійсненою мрією є діти. Я їх дуже сильно люблю, це - моя гордість, моя радість і моє все.

— Що Ви побажаєте нашим учням.

—У першу чергу хочу побажати міцного здоров'я. Бажаю креативності і завжди залишатися самим собою, не бути сірою масою і не копіювати когось. Нехай усі мрії та всі поставлені цілі здійснюються. Не боятися труднощів та завжди прагнути перемагати. І йти по житті з широко розгорнутими плечима. Не боятися експериментувати та пробувати щось нове, адже життя дається один раз і прожити його треба так , щоб в старших роках було що згадати.

Дуже дякую Вам, Оксано Володимирівно, за це дорогоцінне спілкування. Мені було дуже цікаво дізнатися більше про Ваш творчий шлях, вибір професії, вчительську долю. Музика стала Вашим життям. Бажаю Вам здійснити всі свої мрії, виплекати ще багато талановитих учнів, натхнення Вам і багато музики. Принагіднл, дякую Вам за науку, за всі музичні ази та дороговкази, що дали мені. Ви збагатили моє життя знаннями, відкрили силу, красу і багатство музики. До побачення!

Ангеліна ВОВК, 9 клас

На світлинах:

1.Оксана Володимирівна Гарголь з ученицею Ангеліною Вовк; 

2. Загальношкільна музична конференція, присвячена 140-річчю від дня народження М.Леонтовича.

3. Обласний відкритий урок по муз.літературі на тему "Д. Шостакович. Симфонія №7 До-мажор".