Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Моє перше моє письмо було нотами

   Я вже випускниця Тисменицької школи мистецтв імені Йова Княгиницького по класу фортепіано. Вісім років мене вчить і надихає до навчання Іванна Іванівна Цеглинська. Ми вже мали можливість познайомитися з Іванною Іванівною у нашій школі,  тоді був духовний вечір з фортепіанною музикою. А сьогодні я запрошую свою вчительку до слова. Знаєте, я завжди захоплююся Іванною Іванівною. Вона творча, активна, життєрадісна, непосидюща, з блиском і запалом у очах. Такими бувають лише ті, котрі дуже люблять свою справу. Я, як і кожен мій ровесник, вже задумуюся над вибором майбутньої професії, якою вона буде,  чи пов’яжу її з музикою. Тому порада досвідченої людини, яка любить і дорожить своєю професією, мені дуже цінна. Щоразу перед уроками ми з Іванною Іванівною розмовляємо про школу, про друзів, чи просто про буденні справи. Я відчуваю зацікавленість та підтримку вчительки, вболівання за моє майбутнє. А сьогодні буде навпаки, ми поговоримо про вчительку, яка  44 роки викладає гру на фортепіано в Тисменицькій музичній школі, яка скромно говорить про свої успіхи, а радо розповідає про успіхи своїх вихованців. Музика – її життя, у музиці вона вся.

 

— Іванно Іванівно коли Ви зрозуміли, що хочете зв'язати своє життя з музикою? Це було ваше рішення чи бажання батьків?

— Напевно ще в дитинстві. На це надихнув мене мій брат. Він умів грати на акордеоні і я теж дуже хотіла навчитися цьому. Тому у п'ять років мене привели у музичну студію міста Тисмениця, у клас викладача Шпак Євгенії, де я провчилася два роки. Зі мною відвідувала уроки мама, так як я писати ще не вміла. Її обов'язком було записувати правила та домашнє завдання, а моє перше моє письмо було нотами. Мама моя, будучи дуже розумною жінкою, завжди придумувала різні способи, щоб зацікавити вдома робити уроки з сольфеджіо. Часом ми йшли по вулиці, а вона запитувала: "Де розташована нотка до? А на якому поверсі живе нотка ре?" тощо. Так вчили і правила, так як на той час я читати не вміла. У студії навчалися діти різного віку середньої школи. І часом у групах були учні 2-3 або і старших класів. Чомусь так були укомплектовані групи. Згодом  я перевелася у музичну  школу № 1 міста Івано Франківська. Цю школу я пам'ятаю і досі, та згадую роки, коли навчалася в ній. У фойє школи були розташовані електронні планшети, на яких можна було проходити тести по музичній літературі та сольфеджіо. Моєю першою вчителькою по класу фортепіано була Алла Басова. Крім того, що вона мене навчала, вона любила писати музику.  

   Алла Басова досить вміло підходила до кожного з учнів щодо підбору репертуару, щоб даний твір відповідав рівневі учня. Вміла згуртовувати і вести цікаво позакласну роботу. Проходили звіти класу у формі музичної казки, а сама вона завжди на Новорічні свята виконувала роль Діда Мороза. Поряд з педагогічною роботою, вона підтримувала творчі зв'язки із такими відомими на той час композиторами,  як Д.Циганков, Б.Юрків та інші.

  У її доробку є цікава збірка для дітей "Україно, ти мій краю". Сюди входять 25 дитячих пісень на тексти Марії Підгірянки. Також працювала над дитячою оперою "У чужому пір'ї". Так от, продовжую тему співпраці. Часто до неї заходив викладач хорового співу муз. училища імені Д.Січинського,  Б.Катамай. Мене завжди вражала манера їхнього спілкування. Це така була щира, доброзичлива творча взаємо допомога. І результат не забарився, її твори звучали на молодіжних та дитячих конкурсах де були відзначені як одні з найкращих.

— Хто навчав вас музичну літературу та сольфеджіо?

— Сольфеджіо та музичну літературу у мене викладала Олександра Мар'янівна Турянська, на нинішній день вже покійна. Пізніше я з нею пересікалася у музичному училищі, так як  частково в мене вела музичні дисципліни.

—Розкажіть, куди далі Ви пішли вчитися?

—Далі пішла вчитися у музичне училище імені Дениса Січинського. Перший рік зі мною працювала молодий викладач  Вітушинськ,а яка згодом переїхала у Львів. Я попала у клас  Галини Михалівни Диченко. Галина Михайлівна — безкопромісна людина, досить  цікава особистість, талановита піаністка та педагог автор фортепіанних творів.

—Яким був ваш улюблений предмет.

—Дуже любила акомпанемент.

—Куди Ви пішли працювати?

– Пішла працювати сюди у Тисменицьку музичну школу.  Це був 1977 рік.

—Чи змінюється ваша методика навчання?

—Так змінюється. В цьому нам допомагають курси підвищення кваліфікації, методичні уроки та семінари на обласному рівні які ми з колегами завжди відвідуємо. Також ми проводимо  методичні відкриті уроки на рівні школи де у своїх колег ми черпаємо щось нове і цікаве. Під час карантину кожен з нас є слухачем  того чи іншого семінару чи вебінару онлайн.

—Розкажіть про найбільші досягнення ваших учнів.

— Яворська Ярина - 1 місце на Районному конкурсі ім. Йова Княгиницького (2019 рік). 1 місце — Міжнародний конкурс " Мега Fest" у номінації інструментальний жанр м. Дніпро (2020). 2 місце — Всеукраїнський конкурс " Star Fest" м. Переяслав (2020 рік). Лауреат премії інструментальна творчість м. Хмельницьк (2020 рік). Дует піаністів у складі Палагіцької Анастасії та Яворської Ірини — 1 місце у 4 сезоні проекту "Школа має талант" та сертифікат (оплата 100% вартості навчання в університеті Короля Данила)

— Котрих клубовецьких учнів ви навчали?

– Гудзовський Андрій, Гудзовський Ігор, Кохман Богдан, Кохман Таня, Кохман Вероніка, Малець Надя, Негела Іванка та Негела Христина.

— Що є найважчим у Вашій роботі?

— Труднощі були є і будуть, але я їх не відчувала, тому, що завжди була підтримка із сторони колег та їхня взаємодопомога.

— Чим для Вас є музика?

— Якщо я пропрацювала в школі 44 роки, то це означає, що музика для мене є все. Це моє життя.

— Чим Ви любите займатися вдома? Яке Ваше хоббі?

— Є багато хоббі тільки часу не стає. Вишивка бісером, вишивка хрестиком, в'язання. Мої улюблені роботи:  картина вишита нитками "Ваза з квітами", " образ «Молитва Ісуса на Оливній горі"  Також з бісеру образ  "Богородична Марія, що розв'язує вузли", "Ісусе надіюся на Тебе". Дуже люблю вишивати українські пейзажі. Насправді в мене дуже багато вишивок.

—Чи можете ви себе назвати щасливою людиною?

—Так, я дуже щаслива. Мене роблять щасливою моя сім'я, учні, моя робота, мої колеги, які мене завжди підтримують у всьому.

— Ваші дороговкази, побажання нашим учням.

— Я бажаю доброї та щасливої долі, бажаю. щоб в один момент до вас прийшла така хвилина, яка покерує вами і ви зробите правильний вибір, який забезпечить вам щасливе майбутнє.

— Дорога  Іванно Іванівно, щиро дякую Вам за гарне спілкування. Мені було дуже корисно та цікаво послухати про Ваше навчання у музичній школі, училищі та про вашу професію. Ви познайомили мене з багатьма талановитими людьми. Я вже вісім років з Вам, а так мало знаю про Вас. Виявляється, кожна людина на землі має свій всесвіт, у якому її життя, праця, родина, уподобання, успіхи,  мрії, переживання, про які мало хто знає. Потрібно розпитувати, цікавитись і тоді обов’язково довідається надзвичайно цікаве про кожну людину. Я радію, що трошки розкрила Вас для себе і для наших читачів. І побачила Ваше горіння працею, творчий неспокій у душі, бажання міняти світ на краще, сіяти кругом щасливі ноти. Бажаю Вам радості від життя, від учнів, родинного тепла, терпіння, успіхів у роботі, великих перемог вашим учнів та щасливої долі. Ви багато чого мене навчили і я неймовірно вдячна вам за це. Дякую вам ще раз! До зустрічі!

Ангеліна ВОВК, 9 клас