Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

П'єса готова

 П'єса поетеси Лариси Омельченко "Дивна картина" за мотивами казки учениці 8 класу Юлії Сондей

 

 

 

 

 

 

 

   Відома дніпропетровська поетеса Лариса Омельченко написала віршовану п'єсу за мотивами казки нашої учениці Юлії Сондей. Зреалізовано чудовий мистецький проект підтримки юних талантів. Казку "Дивна картина" Юлія Сондей написала у п'ятому класі.

   У руках талановитої поетеси казка пететворилася на п'єсу і вже готова для інсценізації на шкільній сцені. Сподіваємося ми скоро побачимо її. А також віримо, що казка припаде до душі українській малечі.

   Готову п'єсу поетеса надіслала 22 лютого, якраз у день народження Юлії Сондей. Отакі дива бувають! Дякуємо Ларисі Павлівні Омельченко за чудову роботу. Це все вперше. Щасливої дороги до читача, п'єсо!

   А ми пригадаємо собі казку школярки Юлії Сондей.

Казка "Дивна картина"

    У маленькій хатинці, що розмістилася посеред високих квітів, жили дві сестрички Калинка і Вербинка. Одного разу дівчата захотіли намалювати картину, та у них не було фарб. Вони так сильно хотіли малювати, що всім довкола розповідали. Але фарб ніде не було. Сестрички дуже зажурилися, не хотіли з ніким гратися, лишень думали про картину.

    Почули про це високі квіти, що росли довкола хати. Вони називалися Мальви і були усі різного кольору. Затріпотіли Мальви листям, поскликали горобчиків.

– Горобчики-братики, беріть наші пелюсточки і несіть далеко до моря, там є фабрика фарб. Попросіть господиню фабрики.

– Добре, – защебетали пташки, взяли в дзьобики різнокольорові пелюстки і полетіли.

   Летіли вони довго-довго, перепочивали на деревах. А квітки підростали все вище і вище, виглядали горобчиків. Калинка і Вершинка в’яли на очах.

Нарешті горобчики дісталися до фабрики. Господиня винирнула з води:

– Чого вам треба? – спитала строго.

Горобчики розказали про дівчат і господиня змилосердилася. Вона взяла пелюстки і попросила почекати.

  Горобчики помили пір’ячко, трошки відпочили біля моря. Врешті з’явилася господиня і передала їм різнокольорові тверді таблетки.

– Нехай дівчатка розводять фарби водою. Звичайною водою. Летіть щасливо, – і подивилася вслід, бо літати не могла.

   Щасливі горобчики поверталися, та тут на них накинулися злі ворони і хотіли відійняти кольорові пластинки. Вони втікали щосили, та ворони більші від них. Один горобчик відірвався від зграї і полетів кликати на допомогу героя Орла.

– Орлику, виручай нас. Злі ворони напали на моїх братів, хочуть відібрати фарби, а нас чекають Калинка і Вербинка.

   Орел розпростав крила і кинувся у бій з чорними воронами. він швидко поборов нападниць і полетів разом із горобчиками до сестричок.

   Як зраділи Вербинка і Калинка, коли отримали фарби. На радощах насипали зернят горобчикам і орлику, підлили свіжою водицею квіти Мальви. І швиденько поквапилися малювати.

   Вони малювали свої різнокольорові мрії, але все намальоване зникало і на картині з’явився старенький дідусь з довгими-довгими вусами. Калинка і Вербинка повісили картину з дідусем на стіну.

   Та до хати забіг песик Гавко і почав гарчати на картину. Прибіг котик Нявко, почав нявкати і дряпатись. Дівчата нічого не розуміли.

   Коли втомлені Вербинка і Калинка заснули, дідусь зійшов із картини і розмалював ліжечка сестричок, стіл, вікна. Дівчатка прокинулися і дуже здивувалися.

– Хто це зробив? – питалися всіх.

   Ніхто не знав, лише Гавко і Нявко дряпались біля картини.

   Дівчатка вирішили прослідкувати. Однієї ночі вони прикинулися що сплять і побачили, як з картини сходить дідусь.

– Ти хто? – спитали обоє разом.

– Я чарівник Вусань, – промовив дідусь. – Тягніть волосинку з моїх вусів і загадуйте бажання.

Дівчата витягнули волосок:

– Ми хочемо що Гавко і Нявко вміли говорити.

– Добре, – засміявся Вусань.

До кімнати забігли Гавко і Нявко.

– Вербинко, Калинко, чарівник може виконати для вас тільки три бажання, тому добре думайте що просите у нього, – попередили звірята.

– У нас залишилося два бажання, – зажурилися Вербинка і Калинка. – Як придумати правильні прохання? Їм так багато всього хотілося. Але в тій країні, де вони жили почалася сильна засуха. І Мальви всихали без води.

– Дідусю Вусаню, врятуй наш край, дай доброго дощику, – попросили дівчата.

   І з неба задріботів веселий дощик. Мальви зраділи, розкрили квіточки.

– У нас є ще одне бажання, – раділи дівчата, – ми попросимо у Вусаня багато-багато солодощів, попросимо щастя, розуму, добру долю...

   Та у вікно постукали Мальви:

– Біда, ліс горить. Рятуйте!

– Дідусю–Чарівнику, врятуй наш ліс.

– Буде виконано, – промовив Вусань і зразу вогонь вщух.

   Калинка і Вербинка так раділи, що врятували ліс і своїх друзів горобчиків та орлика. Сестрички поспішили подякувати дідусеві, та його ніде не було. Дівчата кинулися малювати дідуся, та малюнок зникав, а на картині з’являлися різнокольорові яскраві мрії дівчат.

   Калинка і Вербинка стали знаменитими художницями, а Гавко і Нявко розказують казки про дідуся Чарівника Вусаня. І я почула від них цю казку і вам розказала.

Юлія Сондей, 5 клас

Читайте творчі роботи Юлії Сондей

Казкова історія "Добрячок". Посилання... 

Казка "Чарівна яблуня". Посилання...

4969311
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
4362
5958
10320
4929653
118200
141341
4969311

Ваш IP: 34.229.97.16
Server Time: 2019-03-26 20:35:29
Счетчик joomla