Бджоли не кусають, життя кусає

   Пана Ігоря у селі знають як доброго бджоляра і веселуна. Рідко хто здогадується, що за його веселою вдачею криється трагедія, яку пережив він і вся Україна у квітні 1986 року. Пивоварчук Ігор Йосипович, 1953 р.н. – учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Як ми довідалися у сільській раді, у нашому селі тільки один лікавідатор аварії на ЧАЕС. Про Чорнобиль ми знаємо з документальної хроніки. Розуміємо, що це жахлива за масштабами і наслідками трагедія, що невидимий атом підступно вбиває і облучує досі. І ті, хто знаходився у зоні Чорнобиля були у страшній небезпеці.

  

– Ігорю Йосиповичу, знаємо що Ви були ліквідаротом аварії у Чорнобилі, як Ви опинилися там?

– Нас відправили з Івано-Франківського автобусного парку. Я не гасив пожежу, а обслуговував автобусом людей на АЕС .

– Це ж було небезпечно. Чи було страшно Вам?

– Так, було страшно.

– Чи були втрати?

– Кількості людських втрат я не знаю (велика цифра), а автобусних -  то було видно, як ніби від Хаток аж сюди стояло багато новеньких машин. Ці машини вже набрали радіації і їх вже не використовували. Там було дві зони. Була зона чиста, яка з Чорнобиля возила до Славутича. І зона грязна, це з Чорнобиля  на Прип'ять. Окремо та, окремо друга. Насправді, це дуже страшно. Як війна, лишень ворога не видно.

6) Хто ще був з нашого села з вами?

Ніхто, лише я один.

7) Чи маєте якісь фотографії?

Там не було коли фотографуватися.

– Знаємо, що всі, хто перебував нв ліквідації аварії сильно підірвали здоров’я. Чи отримуєте ви якусь допомогу від держави?

– Так, отримую.

– Ігорю Йосиповичу, а тепер про веселіше. Знаємо, що ви добрий бджоляр. Скільки у вас вуликів ?

– Сімнадцять.

– Скажіть, з чого найкращий мед?

– Для мене найкращий мед восени, усерпні ми качаємо цей мед, там різнотрав'я. Я вам дав майовий мед, він теж добрий. Скоро вже буде липовий мед, а буковий мед має наркотичну дію.

–  Скільки ви вже займаєтесь бджолярством ?

– 17 років

– Чи любите ви займатись бджолярством?

– Я себе легше почуваю бо я мав інфаркт і бджоли мені дуже помогли.

– Хто ще з вашої сім'ї займався бджолярством?

– Ніхто я один.

– А бджоли Вас не кусають?

– Бджоли - ні, життя кусає.

– Ігорю Йосиповичу, гарно дякуємо Вам за спілкування. Дякуємо Вам, що рятували нашу Україну, за Вашу велику жертву. Бажаємо вам багато меду, радості, щоб людей веселити і в мирі жити.

Інтерв'ю брали Марія-Анна ТУРИК, Богдана ШЕШУРАК, 7 клас 

  Пан Ігор дуже щира і весела людина, він завжди знайде з чого посміятися. Спілкування з ним було дуже веселе і цікаве. Зустрів нас пан Ігор привітно, дав нам додому мед. Він дуже працьовитий. Коли ми прийшли, він працював, але радо знайшов час для нас. Пан Ігор розказав дуже багато про бджоли, мене дуже здивувало що він вже 17 років займається бджільництвом, для мене це довго. Теж Ігор Йосипович багато згадував про Чорновильську АЕС, це сумні спомини, але  цікаві і правдиві, бо тоді правду скривали. Я знову переконалася, що в нашому селі живе багато щирих, розумних і цікавих людей. 

Марія-Анна ТУРИК

Автор світлин Людмила Палагіцька