25 жовтня святкувала свій день народження жителька села Клубівці Марія Іванівна Бойко, ветеран педагогічної праці, вчитель української мови і літератури Клубовецької школи. Педагогічний стаж 42 роки. Крім учительської роботи у трудовій біографії Марії Іванівни є роки 1983-1990 керівної роботи головою Клубовецької сільської ради. Зараз Марія Бойко на пенсії. Учні та вчителі згадують добрим словом свою учительку та колегу. Багато вихованців Марії Іванівни стали вчителями української мови і літератури, пов'язали свою долю з творчістю. Зерно, дбайливо та ревно засіяне, проростає. За чотири десятки учительської праці Марія Іванівна показала високий професіоналізм,  горіла любов'ю до учительської праці, вболівала за кожну дитину, завжди була у творчому пошуку, енергійна, віддана, цілеспрямована.

  

   Вихід на пенсію для учителя період непростий. Як зізнається Марія Іванівна, напевне років зо три ще викладала, бачила свої уроки. «Страшенно заздрю, що зараз у шкільній програмі так багато творів, про які я і поняття не мала, навчаючись на університетській філології,» - додає учителька.

   Споглядаючи прожите з високості гарних років, виокремлює молодість: "У молодості було цікаво", і розкладає головні життєві акценти: "Дуже жалію, що так пізно прийшла до Бога, десь аж на 53-му році життя. Минули роки і переконалася, з Богом жити нелегко, особливо у наш час, коли всяка висока мораль втрачена. Поціновується все, що характерне для антиморалі: гроші, багатство, нажите нечесним шляхом, наглість, шкуродерство, неповага до Батьківщини, батьків, до родичів, втрачене поняття святості... А родина - то святе, батьки, Батьківщина - святе, вірність, справедливість, чесність. Йти з ними по житті дуже важко, бо за це гроші ніхто не дає, тому й воно не цінується. А нащадкам треба лишити саме те, що так найважче дається. Час все поставить на своє місце, я вірю".

      Цей рік значущий у житті Марії Бойко 60-річною датою закінчення Клубовецької восьмирічної школи. У розмові про школу, вчителька наголосила: "Яке щастя зараз бути вчителем української мови і літератури, і казати дітям, що вважаєш за потрібне, навіть, коли хтось сидить із начальства у тебе на уроці А раніше не можна було. Треба було говорити по схемі. Але я вела вела урок не по схемі, навіть у вашому класі (випуск 1977)".

   Споминів про школу багато. А от цей яскраво врізався в пам'ять. "Дуже часто згадую один прекрасний вечір - Новий рік у школі. Вчителі зібралися у спортивному залі старго корпусу школи. Були Турик Микола Федорович і його дружина Марія Федорівна. Вони дуетом заспівали пісню Лесі Українки "Contra spem spero!" Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні. Проминуть молодії літа?... Ота мелодія записана у душі. Більше ніде і ніколи я не чула виконання її".

   У арсеналі юних журналістів (з гуртку журналістики Клубовецької ЗОШ) є три запитання, які задають усім респондентам.

– Маріє Іванівно, що найголовніше у житті?

– Бог. Нелегко, але ніколи не підведе і завжди допоможе. Вислухає і допоможе. Якщо ти, якщо я не зраджую ніколи його.

– Ви - успішна людина. Ваша формула успіху.

– Кропітка робота і відданість їй.

– Ваші побажання учням.

– Вибрати мету. Йти до неї, але з Богом. А ще треба прислухатися до внутрішнього голосу, чи ти правильно вибрав мету. Ангел-хоронитель підкаже. Треба навчитися відчувати покликання з Неба, якщо ти віруюча людина. Що від Бога - то легке й світле, від злого - карколомне і страшне.

   Кажуть про смаки не говорять. Про них - запитують. Отож з улюбленого Марії Іванівни Бойко:

Колір - вишневий. Квіти - чорнобривці. День - п'ятниця.

Поет - Василь Симоненко, Ліна Костенко. Письменник - Олесь Гончар.

Цитата: "Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема. Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас? Де рости слабодухим і запроданцям, як не у нас? Не вина це дезертирів, а горе. Не судить їх треба, а просить прощення і плакати за погане виховання, за духовне каліцтво у великий час". Олександр Доженко.

Прислів'я - "Життя прожити – не поле перейти".

   Під опікою класного керівника Бойко Марії Іванівни шкільне поле перейшли учні 1977 та 1982 років випуску Клубовецької восьмирічної школи.

З Марією Іванівної Бойко спілкувалася її учениця Оксана Пронюк (Кузьма)

Урок через 35 роківНа світлинах: Учителька Клубовецької школи Марія Іванівна Бойко;

 шкільна фотографія Марії Бойко, 5 клас Клубовецької восьмирічної школи, 1955 рік; 

8 клас Тисменицької середньої школи, 1958 рік.

Свято вчителя в школі, 2012 рік. 

Зустріч випускників 1977 року випуску.

Галстук на шию ніхто класти не хотів. Читайте далі...