Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

У дитинстві я грав у хокей

   Мого прадіда звати Петро, йому 84 роки. Від добрий, завжди розпитує мене про школу. Любить слухали радіо «Дзвони», церковні пісні, молити. Дідусь любить багато читати. Завжди ходить до церкви, читає Біблію і розказує мені про Бога. Одного разу я попросила прадідуся Петра розказати про себе. Було дуже цікаво. Дідусь згадував дитинство, школу, своїх батьків, вчителів і війну. Прадід Пронюк Петро Дмитрович народився 15 жовтня 1935 року у селі Клубівці, вчився у Клубовецькій школі. Його тато був експедитором, а мама була домогосподарка. У дідуся була велика родина семеро дітей: п'ять братів і дві сестри. 

–       Дідусю Петре, де Ви  вчилися? Ким мріяли бути?

–       Я ходив до школи у війну, тоді були польські вчителі. Моя перша вчителька Емілія Лакун. Дитиною я мріяв бути водієм і моя мрія здійснилася. Після школи вчився у торговельній школі по спеціальності продавець.

  

–  Яким було Ваше дитинство? Які ігри грали?

– Я рубав дрова, допомагав мамі. У дитинстві я грав у хокей у валянках.

–       Дідусю Петре, що Ви пам'ятаєте про війну?

–       Я пам'ятаю війну, я був дитиною тоді, мені було 7 років. Пам'ятаю, як польські воїни робили військове навчання у 1937 році. Вони вчилися їздити на конях. Росія Польщі оголосила війну в 1939 році. Російські воїни їхали на танках, а польські воїни тікали на конях до Польщі. Так Росія вигнала Польщу з України і пішла до Білорусії.

–        Кажуть, тут де ми живемо, коли була колія, їздили поїзди.

– Я пам'ятаю колію, то була задізнична лілнія Хриплин-Гусятин.. Колія вела з Станіслава (Івано-Франківська) до Тисмениці, з Тисмениці до Клубівців. Перша зупинка у нашому селі була на Лугах, друга була в полі. Далі колія вела до Бучача, друга вітка до Тлумача.

– Дідусю, Ви любите читати. Що зараз читаєте? Які пісні любите? Чи пам'ятаєте шкільні вірші?

– Читаю газети. Люблю читати Біблію. Моя улюблена пісня «Ой у лузі червона калина». Пам'ятаю з школи вірш Тараса Шевченка "Садок вишневий коло хати".

– Дідусю 84 роки це багато? Що найголовніше у житті?

Найголовніше у житті здоров’я. Люблю працювати, у 1952 році їздив на заробітки в Туркменію. Люблю родину. Маю 2 дітей, 6 онуків та одного правнука. Люблю Бога. Я люблю ходити до церкви, завжди ходжу. Люблю Україну. Нагороджений грамотою за участь в Русі, ми їздили на референдум у Киів, два дні ночували під Верховною Радою, відстоювали незалежність України. Вам, учням,  бажаю вчитися і слухати батьків.

Вікторія ОСТРИЖНЮК, 3 клас

4805278
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
180
4717
9980
4761874
95508
146602
4805278

Ваш IP: 34.228.115.216
Server Time: 2019-02-20 00:47:48
Счетчик joomla