Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Любов не зникає з роками

   Вони вже 59 років разом, у травні річниця їхнього весілля. Це клубовецька пара Касюк Василь Семенович (1935 р.н.) та Касюк Ганна Корніївна (1930 р.н.), вони мешкають на вулиці Федченка. Це одне з найстрашних подружь у Клубівцях. Мені подобається брати інтерв'ю у пар, які прожили разом багато років. Тоді ти розумієш, що існує любов, яка не зникає з роками. З таких сімей треба брати приклад. Вони  долають негоди разом, попри все люблять і поважають один одного. Мені було дуже цікаво слухати їх відповіді на запитання, які ми підготували. Здавалося, вони розуміли один одного з півслова. Подружжя Касюків кажуть, що майже весь час проводять разом і з кожним роком вони тільки сильніше люблять один одного. Коли вони відповідали на питання, було помітно як вони знову поверталися в ті часи, коли були молодими.

 

   Дивує те, що деякі моменти з свого життя, які давно уже минули, вони пам'ятають, ніби це було учора. Бажаю їм ще довго жити, любити і розуміти один одного! Я хочу, щоб у нашому селі всі пари жити разом у мирі і любові. Я впевнена, що ми ще багато візьмемо інтерв'ю на таку тему.

Ілона СТЕЦЮК, 8 клас

   Це інтерв'ю було дуже цікаве та корисне для нас. Ми дізналися, що для всіх людей найголовнішим у житті є сім'я, діти та близькі. Потрібно їх шанувати, любити, і тоді у сім'ї будуть панувати любов та злагода.

Тетяна ПАВЛЮК, 8 клас 

МИ СЛУХАЛИ ОДНЕ ОДНОГО 

– Скажіть, будь ласка, а як ви познайомилися?  

 – Василь нікого не мав і я нікого не мала, сподобалися одне одному і вирішили побратися, жити разом, будувати хату. Ми нічого не мали, маскалі все забрали. Василь був круглим сиротою, ні мами, ні тата. Весілля було у травні в одної жінки в хаті. Своєї хати ми не мали, тому робили у чужій. Це не так, як тепер. Сестра не прийняла його. Колись не було такого весілля як тепер, але бути обряди, спеціальні співанки, молода мала вінок, бинди, рантух. Мій чоловік молодший від мене на сім років. Ми мирно жили, слухали одне одного. У нас народився син Іван, він лікар і внук теж лікар. 

– Де ви працювали? Цю хату ви разом побудували?

– Я працювала в колгоспі. Ми вже дві хати разом побудували.

– Що для вас найголовніше в сім'ї?

– Головне, щоб діти були здорові.

– А ви сваритеся? Хто першим йде миритися?

– Сваримося. Але не гніваємося. Тут треба, щоб робота була зроблена і вже нема часу, щоб гніватися. 

– Ви святкуєте день весілля?

– День весілля ми не святкуємо. Святкуємо всі церковні свята.

– Ваші поради молодим людям.

– Головне, щоб людина було не лінива і тоді все буде добре.

– Ви маєте фотографії з весілля?

– Так багато.

– Дуже дякуємо вам за розмову. Живіть ще багато років у любові і злагоді. Сім'я - це безцінний скарб, який ви пильно бережете шість десятків років.  Ви - багатство нашого села. Ми багато від вас навчилися.

   Поважне у роках подружжя Василя і Ганни Касюків показало нам два великих альбоми з фотографіями, це їхній сімейний літопис, яким вони дуже дорожать. Ганна Корніївна була вісім років на засланні у Сибіру. Про цей період читайте у інтерв'ю "І рак свисне, і я додому повернусь!"

Інтерв'ю брали Ілона СТЕЦЮК та Тетяна ПАВЛЮК з 8 класу

 

 

 

 

6012300
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
1222
1806
3028
5993253
26149
112709
6012300

Ваш IP: 18.205.96.39
Server Time: 2019-11-12 18:08:28
Счетчик joomla