02-03 жовтня відбулася підсумкова зустріч та цілонічні молитовні чування паломників пішої прощі мігрантів та їх родин "Самбір -Зарваниця". Вперше за шістнадцятирічну історію прощі підсумкова зустріч проходила на Івано-Франківщині – в селі Клубівці, яке у 2012 та 2019 роках гостинно приймало прощу. Підсумкова зустріч відбувалася напередодні річниці створення УПА та Захисника Вітчизни, хвилючими був похід паломників та панахида біля криївки УПА, що в урочищі "Провал" у Клубовецькому лісі. Тут 13 березня 1951 року героїчно загинуло восьмеро молодих упівців. Про визвольну боротьбу вояків УПА та клубовецький кущ УПА паломникам розповів студент Прикарпатського університету Євген Пронюк, який другий рік глибоко досліджує історію клубовецьких криївок (вже відомо, що їх точно було три).

УСПЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

Апостол Флп 2, 5-11

5 Браття, плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. 6 Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, 7 але понизив самого себе, при­йнявши образ раба, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина; 8 Він упокорив себе, був слух­ня­ним аж до смерті, й до смерті хрес­­ної. 9 Тому й Бог надзвичайно звели­чив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, 10 аби перед Ім’ям Ісуса покло­нилося кожне коліно — і підне­бес­них, і земних, і підземних; 11 і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос — це Господь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подячна Служба Божа за Незалежність України

 

 

 

 

 

 

 

 

Свято Преображення Господнє. Освячення фруктів та квітів

Апостол Рим 12, 6-14

6 Маємо різноманітні дари, згід­но з даною нам благодаттю: якщо про­роцтво, — то в міру віри; 7 якщо служіння — перебувай у служінні; якщо учитель — у навчан­ні; 8 коли хто потішає, — потішай, хто подає, — давай у простоті, хто ке­­рує, — керуй з ревністю, хто ви­яв­­ляє милосердя, — нехай робить це з привітністю. 9 Любов — нелицемірна. Нена­видьте зло, шукайте добра, 10 любіть один одного по-бра­тер­ськи, пошаною один одного ви­пе­реджайте; 11 у наполегливості не лінуйтеся, духом палайте, Господеві служіть, 12 радійте надією, труднощі переносьте, перебувайте в молитві; 13 беріть участь у потребах свя­тих, виявляйте гостинність. 14 Благословляйте тих, хто пе­ре­слідує вас, — благословляйте, а не проклинайте.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Молитва на вервиці. Відеозапис на каналі Ютуб: https://www.youtube.com/watch?v=-qtXr1r8ohs&t=19s

 

Апостол Євр 6, 13-20

13 Браття, колй Бог давав Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, поклявся самим собою, 14 кажучи: поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми. 15 І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю. 16 Люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою для ствердження. 17 Так само й Бог, бажаючи дати наслідникам обітниці якнайсильніший доказ непорушности своєї волі, зробив те клятвою, 18 щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну потіху, – ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. 19 У ній маємо, неначе котву душі, безпечну та міцну, що входить аж досередини за завісу, 20 куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, по чину Мелхиседека.

Апостол Рим 2, 10-16

10 Слава, честь і мир кожному, хто робить добро, — насамперед юдеє­ві, потім грекові, 11 бо не зважає Бог на обличчя. 12 Адже ті, які без Закону згрі­ши­ли, і загинуть без Закону, а які згрі­шили в Законі, будуть суджені згід­но із Законом. 13 Оскільки не слухачі Закону праведні перед Богом, але виконавці Закону будуть оправдані. 14 Бо коли інші народи, не маючи Закону, природно діють згідно із Законом, то вони, не маючи Закону, самі собі є Законом. 15 Вони виявляють, що діло За­ко­ну написане в їхніх серцях, про що свідчить їм їхнє сумління і думки, які то засуджують, то виправ­до­ву­ють одна одну, 16 в той день, коли Бог, згідно з мо­їм благовістям, через Ісуса Хри­ста судитиме таємне в людях.

Церковна громада села Клубівці сердечно вітає з Днем народження отця-декана Петра Скрипника.

Многая Літа Вам, отче-декане Петре!

Апостол Ді 2, 1-11           ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА

1 Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом. 2 Раптом з неба долинув шум, на­че подув бурхливий вітер, і напов­нив увесь дім, де вони сиділи. 3 І з’явилися їм поділені язики, на­­че вогняні, й осіли на кожного з них. 4 І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти. 5 А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом. 6 Коли ж стався цей шум, зібрав­ся натовп, і були збентежені, коли по­чу­ли, що кожний говорить до них їхньою власною мовою. 7 Вони в нестямі дивувалися і го­ворили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галілейці? 8 Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми на­родилися? 9 Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Капа­до­­кії, з Понту й Азії, 10 Фригії і Памфилії, Єгипту й око­­­лиць Лівії, що біля Киринеї, і за­хожі римляни, 11 юдеї і прозеліти, критяни й ара­би, – чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич!

Апостол Ді 20, 16-18. 28-36

16 Оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бу­ти в Єрусалимі на день П’ятде­сят­ниці. 17 А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви. 18 Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час. 28 Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Гос­пода і] Бога, яку Він придбав своєю кров’ю. 29 [Бо] я знаю, що після мого від­ходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари. 30 І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити пере­кру­чене, аби потягти учнів слідом за собою. 31 Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас. 32 І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збу­дувати й дати спадщину між усіма освяченими. 33 Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого. 34 Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки. 35 Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати не­мічних і згадувати слова Господа Ісу­са, який сам сказав: Блажен­ні­ше давати, ніж брати! 36 Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма.

Апостол Ді 16, 16-34

16 І сталося, як ішли ми на мо­лит­ву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона при­носила великий прибуток своїм гос­­­подарям. 17 Вона йшла слідом за Павлом і за на­ми й кричала, вигукуючи: Ці люди – раби Бога Всевишнього, во­ни провіщають вам шлях спа­сіння! 18 Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: На­ка­зую тобі Ім’ям Ісуса Христа – ви­йди з неї! І він вийшов у той же час. 19 Її пани, побачивши, що про­пала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на май­дан, до влади; 20 провівши їх до воєвод, вони ска­зали: Ці люди, будучи юдеями, бун­­тують наше місто 21 і навчають звичаїв, котрих нам, римлянам, не годиться ні пе­ре­й­ма­ти, ні виконувати! 22 І юрба напала на них, а воєводи, подерши на них одяг, наказали би­ти їх палицями. 23 Тож завдавши їм багато по­боїв, посадили у в’язницю, давши вка­­зівку в’язничному сторожеві пиль­­но їх охороняти.

Апостол Ді 11, 19-26. 29-30

19 Ті, хто був розсіяний через ути­ски, які виникли в зв’язку зі Сте­паном, пішли до Фінікії, Кіпру й Анті­­о­хії, не проголошуючи слова ні­ко­му, крім юдеїв. 20 Між ними були деякі люди з Кіпру та Киринеї, які, прийшовши до Антіохії, говорили і до греків, проповідуючи Євангеліє Господа Ісуса. 21 І Господня рука була з ними; тож велика кількість тих, які по­ві­рили, навернулися до Господа. 22 Вістка про них донеслася до Єру­салимської Церкви. І вони по­сла­ли Варнаву, щоби пішов до Антіо­хії. 23 Він, прийшовши і побачивши Божу благодать, зрадів і заохочував усіх рішучістю серця триматися Господа, 24 оскільки він був доброю лю­ди­ною і сповнений Духа Святого та віри. І багато людей приєдналося до Господа. 25 Він пішов у Тарс, щоб відшу­ка­­ти Савла. 26 А знайшовши, привів до Ан­тіохії. Сталося, що вони цілий рік зби­ралися в Церкві, навчаючи вели­ку громаду. Вперше в Антіохії учнів почали називати християнами. 29 Тоді постановили учні, кож­ний з них, по спроможності на­ді­слати допомогу братам, які жили в Юдеї. 30 Це й зробили, відправивши до старших через руки Варнави і Сав­ла.

Апостол Ді 9, 32-42

32 Коли Петро обходив усіх, при­був він і до святих, які жили в Лідді. 33 Знайшов там одного чоловіка на ім’я Еней, котрий вісім років лежав у ліжку, бо був паралізований. 34 І сказав йому Петро: Енею, зціляє тебе Ісус Христос! Устань і при­бери свою постіль! І той відразу встав. 35 Побачили його всі, які жили в Лідді та в Сароні, і навернулися до Гос­пода. 36 А в Йопії була одна учениця на ім’я Тавита, що в перекладі означає Сарна; вона була сповнена добрих діл і милостинь, які чинила. 37 А сталося так, що вона тими днями захворіла й померла. Обмили її й по­клали у верхній кімнаті. 38 Оскільки Лідда була близько до Йопії, то учні, почувши, що Пет­ро там, послали до нього двох му­жів, благаючи: Не полінуйся при­йти до нас! 39 Уставши, Петро пішов з ними. Коли прийшов, завели його до верх­­ньої кімнати. Всі вдови обсту­пили його, плачучи й показуючи одяг і по­­кривала, які робила Сарна, коли бу­ла з ними. 40 А Петро, випровадивши всіх і схилившись на коліна, помолився. І по­вер­нувшись, сказав тілу: Тавито, встань! Вона розплющила свої очі і, побачивши Петра, сіла. 41 Подавши їй руку, він підвів її. І, покликавши святих і вдовиць, він поставив її перед ними живою. 42 Це стало відомо по всій Йопії, і люди повірили в Господа.

Апостол Ді 6, 1-7

1 Тими днями, коли зростала кількість учнів, почалися нарікання елліністів на юдеїв, що про їхніх вдів не дбають при щоденному слу­жінні. 2 Скликавши громаду своїх учнів, дванадцятеро сказали: Не годиться нам, облишивши Боже Слово, прислуговувати при столах. 3 Виберіть, брати, з-поміж вас сімох надійних мужів, сповнених [Свя­­того] Духа та мудрості, й ми по­ставимо їх на це служіння. 4 Ми ж постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова! 5 Всій громаді сподобалося це сло­во. І вони вибрали Стефана – му­­­­­жа, сповненого віри і Святого Ду­ха, Филипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена і прозеліта з Ан­ті­охії Миколу. 6 Їх поставили перед апостолами, і, помолившись, ті поклали на них ру­ки. 7 А Боже Слово росло; кількість уч­нів у Єрусалимі дуже множилася; і серед священиків дуже багато були слухняними вірі.

 

Апостол Ді 5, 12-20

12 Руками апостолів у народі здій­снювалися численні ознаки та чу­деса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона. 13 Ніхто зі сторонніх не наважу­вав­ся приєднатися до них, але на­род їх величав. 14 Віруючих у Господа мно­жи­ло­ся – багато чоловіків та жінок. 15 Недужих виносили на роздо­ріж­жя і клали на носилках і посте­лях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них. 16 Багато людей сходилося з до­в­ко­­лишніх міст до Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які стра­ж­­дали від злих духів. Усі вони оду­жували. 17 Піднявся первосвященик і всі його прибічники із садукейської течії, – вони наповнилися заздро­щами, 18 наклали [свої] руки на апос­то­лів і посадили їх у громадську в’яз­ни­цю. 19 Та ангел Господній уночі відчи­нив двері в’язниці, вивів їх і сказав: 20 Ідіть, ставайте в храмі й кажіть народові всі слова цього життя!

Світлий празник Паски Господньої

Апостол Ді 1, 1-12

1. Першу книгу я написав про все, Теофіле, що Ісус почав робити й навчати, 2 аж до того дня, коли, давши че­рез Святого Духа накази апос­то­лам, яких вибрав, Він вознісся. 3 Після своїх страждань Він по­став живий перед ними, з багатьма доказами, з’являючись їм упродовж сорока днів і розповідаючи про Цар­­­ство Боже. 4 І як були зібрані разом, Він зве­лів їм з Єрусалима не відходити, але очікувати обітниці від Отця, про котру, – сказав Він, – ви чули від Ме­не, 5 бо Йоан хрестив водою, ви ж за декілька тих днів будете хрещені Ду­хом Святим! 6 А вони зійшлися й запитували Його, кажучи: Господи, чи не в цей час Ти відновиш царство Ізраїля? 7 Та Він сказав їм: Не вам знати час і строки, котрі Отець встановив своєю владою, 8 але ви приймете силу, коли Свя­тий Дух зійде на вас, і ви будете Мої­ми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії – і аж до краю землі! 9 Сказавши це, коли вони дивилися, Він став підійматися, і хмара за­бра­ла Його з їхніх очей. 10 Як вони вдивлялися в небо, коли Він віддалявся, то два мужі в бі­лих одежах постали перед ними 11 і сказали: Галілейські мужі, чо­го стоїте і вдивляєтеся в небо? Цей Ісус, який вознісся від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо! 12 Тоді вони повернулися в Єру­салим з гори, званої Оливною, що не­далеко від Єрусалима, – на відстані ходи в суботу.

Апостол Флп 4, 4-9

4 Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте! 5 Нехай ваша лагідність стане відомою всім людям. Господь бли­зько! 6 Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. 7 І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі. 8 Наостанку, брати: те, що істин­не, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, – ко­ли яка чеснота або коли яка по­хвала, – про це роздумуйте. 9 Чого навчилися і що прийняли, що почули й побачили в мені, – оце й робіть. І Бог миру буде з вами.

ХРЕСНА ДОРОГА 

Поможи, Боже мій, зрозуміти любов, 

Що для нас показав на хресті, 

Лиш тоді зможу я за Тобою іти, 

Серед бурь і страждань на землі… 

Роздуми біля стацій Хресної Дороги учнів Клубовецького ліцею з гуртку журналістики

Апостол Євр 9, 11-14

11 Браття, Христос, прийшов як первосвященик майбутніх благ. Він пройшов через більший і досконаліший намет, нерукотворний, тобто не земної будови, 12 і увійшов раз назавжди у святиню не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю і найшов вічне відкуплення. 13 Бо як кров волів і козлів та попіл з ялівки освячує, коли окропить нечистих, даючи їм чистоту тіла, 14 скільки більше кров Христа, який Духом вічним приніс себе самого непорочним Богові, очистить нашу совість від мертвих діл для служіння Богові живому.

Апостол Євр 6, 13-20

13 Браття, колй Бог давав Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, поклявся самим собою, 14 кажучи: поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми. 15 І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю. 16 Люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою для ствердження. 17 Так само й Бог, бажаючи дати наслідникам обітниці якнайсильніший доказ непорушности своєї волі, зробив те клятвою, 18 щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну потіху, – ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. 19 У ній маємо, неначе котву душі, безпечну та міцну, що входить аж досередини за завісу, 20 куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, по чину Мелхиседека.

Апостол Єв 4, 14 – 5, 6

14 Тому, маючи великого Пер­во­священика, який пройшов не­беса, – Ісуса, Божого Сина, – тримаймося визнання. 15 Адже маємо не Такого Первосвя­щеника, який не може співчувати нашим слабкостям, але який по­дібно до нас був ви­про­буваний у всьому, за ви­нят­ком гріха. 16 Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержа­ти ми­лість і знайти благодать для своєчасної допомоги. 1 Оскільки кожний первосвященик, який вибирається з-поміж лю­дей, настановляється для людей у Божих справах, аби приноси­ти дари та жертви за гріхи, 2 щоб міг співчувати не­о­біз­наним і тим, які заблу­кали, адже й сам ото­чений неміччю, – 3 і тому він повинен, як за людей, так і за себе, приносити жертви за гріхи. 4 Та ніхто сам по собі не приймає честі, а тільки тоді, коли покликаний Бо­гом, – як Аарон. 5 Так і Христос не сам себе про­сла­вив, аби стати Перво­свя­ще­ни­ком, але Той, хто сказав Йому: Ти – Мій Син, Я сьогодні породив Тебе. 6 І в іншому місці говорить: Ти – Свя­щеник навіки, за чином Мел­хиседека.

Апостол Євр 1, 10 – 2, 3

10 Ти, Господи, на початку за­снував землю, і небеса – діло Тво­їх рук. 11 Вони загинуть, а Ти сто­я­ти­меш; і всі, мов одяг, постаріють. 12 Наче накидку, згорнеш їх, – і як одяг, вони будуть замінені. А  Ти – Той самий, і рокам Твоїм не буде кінця. 13 Кому з ангелів і коли Він ска­зав: Сядь праворуч Мене, доки не по­кладу Твоїх ворогів підніжком для Твоїх ніг? 14 Хіба не всі вони є духами слу­жіння, які посилаються на слу­жін­ня задля тих, хто має успадкува­ти спасіння? 1 Ось чому ми повинні бути на­д­зви­чайно уважними до почуто­го, щоби часом не відпасти. 2 І якщо слово, сказане анге­ла­ми, було непохитним, і кож­ний пе­реступ та непослух о­тримали спра­ведливу відплату, 3 то як ми уникнемо її, коли знех­туємо таким великим спа­сін­ням? Воно мало початок у проповіді Гос­пода і було підтверджене нам тими, хто почув.

 

Апостол Євр 11, 24-26. 32 – 12, 2

24. Браття, вірою Мойсей, коли був виріс, зрікся зватися сином дочки фараона; 25. волів радше страждати разом з людом Божим, ніж зазнавати дочасної розкоші гріха, 26. бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу, ніж скарби Єгипту. 32. І що ще скажу? Часу не вистане мені, як почну розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, 33. що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34. вогненне полум’я гасили вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, зрікшися від них звільнитись, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36. Інші зазнали наруг і бичів, кайданів і в’язниці; 37. їх каменували, різали пилою, брали на допити; вони вмирали смертю від меча, тинялися в овечих та козячих шкурах, злиденні, гноблені, покривджені; 38. вони, яких світ був невартий, блукали по пустинях, по горах, по печерах та земних вертепах. 39. І всі вони, дарма що мали добре свідчення віри, не одержали обіцяного,

Апостол Рим 13, 11 – 14, 4

11. Браття, тепер ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. 12. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчиники темряви й одягнімось у зброю світла. 13. Як день, поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; 14. але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло в похотях. 1. Слабкого у вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. 2. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину. 3. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. 4. Ти хто, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; але він стоятиме, бо Господь може підтримати його.

Апостол 1 Кор 10, 23-28

23. Браття, все мені дозволене, але не все корисне; усе дозволене, але не все будує. 24. Ніхто хай не шукає для себе користи, але для другого. 25. Їжте все, що у м’ясника продається, нічого не турбуючися ради совісти; 26. Господня бо земля та її повнота. 27. Як хто з невіруючих вас запросить і ви згодилися піти, їжте все, що покладуть перед вами, зовсім не турбуючись ради совісти. 28. Але як хто вам скаже: «Це було жертвоване ідолам» – не їжте задля того, хто попередив вас, і задля совісти: Господня бо земля і її повнота.

Апостол 1 Кор 6, 12-20

12. Браття, все мені можна, та не корисне. Все мені можна, та я не дам нічому заволодіти мною. 13. Їжа для живота, а живіт для їжі. Та Бог одне і друге знищить. Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. 14. Бог же і Господа воскресив, і нас воскресить силою своєю. 15. Хіба не знаєте, що тіла ваші – члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, зроблю їх членами блудниці? Не бути тому! 16. Хіба не знаєте, що хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо будуть, – каже, – двоє одним тілом. 17. Хто ж пристає до Господа, є одним з Ним. 18. Утікайте від розпусти. Усякий гріх, що чоловік чинить, є назовні тіла; хто ж чинить розпусту, грішить проти власного тіла. 19. Хіба не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, що у вас пробував, якого ви маєте від Бога? Отже ви не належите більш самі до себе. 20. Ви бо куплені за високу ціну. Тож прославляйте Бога вашим тілом.

 

Апостол 2 Тим 3, 10-15

10. Сину Тимотею, ти пішов слідом за мною в моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності, 11. у переслідуваннях, у стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та в Лістрі; всі ці переслідування я переніс на собі, і від усіх них Господь мене визволив. 12. Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані. 13. А лихі люди й дурисвіти будуть дедалі більше поступати у злому, зводячи інших, і самі зведені. 14. Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. 15. Відаєш бо, від кого ти навчився, і вже змалку знаєш Святе писання, яке може тебе зробити мудрим на спасіння вірою у Христа Ісуса.

 

Апостол 1 Тим 4, 9-15

 9. Сину Тимотею, вірне це слово й повного довір’я гідне. 10. Саме для цього трудимося та боремося, ми поклали нашу надію на живого Бога, Спасителя усіх людей, особливо ж вірних. 11. Це наказуй і навчай. 12. Ніхто твоїм молодим віком хай не гордує, але будь зразком для вірних у слові, поведінці, любові, вірі і чистоті. 13. Заки я прийду, пильнуй читання, утішай та навчай. 14. Не занедбуй у собі дару, що був даний тобі через пророцтво з покладанням рук збору пресвітерів. 15. Про це міркуй, будь увесь у цьому, щоб поступ твій усім був очевидний.