Апостол Рим. 15, 1-7.

1. Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати. 2. Кожний із нас нехай намагається догодити ближньому: на добро, для збудування. 3. Бо й Христос не собі догоджав, а як написано: «Зневаги тих, що тебе зневажають, упали на мене.» 4. Все бо, що було написане давніше, написане нам на науку, щоб ми мали надію через терпеливість й утіху, про які нас Письмо навчає. 5. Бог же терпеливости й утіхи, за прикладом Христа Ісуса, нехай дасть вам, щоб ви між собою однаково думали за Христом Ісусом; 6. щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. 7. Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу.

Апостол Рим. 13, 11-14, 4.

11. Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. 12. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла. 13. Як день, – поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; 14. але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей. 1. Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. 2. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину. 3. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. 4. Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.

Апостол Рим. 8, 28-39.

 1. Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися. 2. Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна. 3. Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. 4. Бо мета закону – Христос, на оправдання кожного, хто вірує. 5. Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.» 6. А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» – тобто: Христа звести додолу; 7. або: «Хто зійде в безодню?» – тобто: щоб вивести Христа з мертвих. 8. Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо.

Апостол Рим. 8, 28-39.

28. Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, – покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. 29. Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; 30. яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив. 31. Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? 32. Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, – як же разом із ним не подарує нам усього? 33. Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог – той, що оправдує; 34. хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, – він заступається за нас.

Апостол Рим. 5, 1-10.

1. Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2. через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. 3. Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, 4. терпеливість – досвід, а досвід – надію. 5. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. 6. Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. 7. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. 8. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. 9. Отож, тим більш тепер, оправдані його кров’ю, ми спасемося ним від гніву. 10. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.

Апостол 1 Кор. 21, 23-32

23. Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб 24. і, віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин.» 25. Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин.» 26. Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде.

   Ще одне цікаве інтерв'ю ми підготували до Дня журналіста. Це розповідь про нашу УГКЦ у селі в часи переслідувань. Наша співрозмовниця Самуляк Зиновія Григорівна (дівоче прізвище Тарасюк), яка народилася 07 листопада 1945 року у Люблінській області Грубишівського району селі Костяшин (Польща). У семимісячному віці вона була вивезена з батьками в Україну, у село Клубівці. Тут пройшло дитинство. У 1952 році пішла вчитися у Клубовецьку школу, яку закінчила у 1959 році. Після школи пішла працювати. Пані Зиновія все життя була вірна УГКЦ. Нині щаслива, що Церква вийшла із підпілля, є молільницею спільноти "Матері у молитві".

Апостол Євр. 11, 33-12, 2

33. що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34. силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали.35. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36. Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; 37. їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; 38. вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. 39. І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, 40. бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.

Враження, роздуми, вдячні слова другокласників про Перше Святе Причастя у їхньому житті

      19 травня у моєму житті відбулася важлива подія: я йшла до Святого Причастя. Біла сукня, зачіска, щасливі посмішки моїх рідних. Я дуже чекала цього дня. Навіть ранковий дощик, який супроводжував нас цілу дорогу до церкви, мав якесь особливе значення. Особливою подією було Святе Причастя, яке дав мені священик. Я прийняла Ісусика!   Тетяна КУЧАР, 2 клас

Враження, роздуми, вдячні слова другокласників про Перше Святе Причастя у їхньому житті

   Перша сповідь - це дуже важлива подія, до якої ми всім класом готувалися цілий рікий. Мені сподобалося, як ми урочистою ходою йшли до нашої церкви, сипали пелюстки троянд під ноги, створюючи святкову атмосферу. В церкві було дуже урочисто і красиво. Найбільше мені запам'яталася моя перша в житті сповідь. Священик дуже лагідно і зрозуміло роз'яснював і повчав. Коли я прийняла Святе Причастя, я відчула, як у моєму серденьку поселився Ісус.

Апостол 2, 1-11

1. А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. 2. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. 3. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. 4. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 5. А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. 6. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою.

   19 травня 2018 року Божого у селі Клубівці в церкві Святої Покрови Божої  Матері  відбулося урочисте дійство – Перше Святе Причастя другокласників. Дорога до церкви встелилась килимом з пелюсток ніжних квітів, дзвоники сповіщали, що зараз має відбутися щось дуже важливе. У повітрі витав аромат запашних лілій, у храмі відчувався аромат неба. Святково прикрашена церква, білосніжний святковий одяг дітей з мотивами української вишивки  створили  святкову атмосферу усім присутнім і учасникам дійства. Хресні батьки відчували велику значущість, адже сьогодні вони привели за руку своїх похресників для найважливішої місії у їхньому житті.

Апостол Діян. 20, 16-18; 28-36

16. Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П’ятидесятниці бути в Єрусалимі. 17. З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. 18. Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами, 28. Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною.

   У суботу, 19 травня, для учнів другого класу та їхніх родин відбулася дуже важлива та урочиста подія, яка залишиться у серцях цих дітей на ціле їхнє життя – перша сповідь та перше Святе Причастя. Від початку навчального року вчителька Оксана Ярославівна Самуляк навчала і роз’яснювала своїм учням, що таке сповідь та Причастя, вивчали молитви, читали Біблію. Сільський парох, отець-декан Петро Скрипник проводив цікаві уроки віри, повчання, навіть, провів такзвану екскурсію церквою.

   Хвилюючий та радісний день був не тільки для причасників, але і їхніх батьків та хресних. Весняний дощик, який так рясно пролився, ніби сам Господь Бог покропив і поблагословив сьогодні усіх дітей, не зіпсував настрою.

Євангеліє Лк. 24, 36-53

36. Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!” 37. Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. 38. Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? 39. Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.” 40. Сказавши це, він показав їм руки й ноги. 41. А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?” 42. Вони подали йому кусень печеної риби. 43. Він узяв його й спожив перед ними. 44. Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.” 45. Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,

   Чудові іграшки - дарунок для наймолодших школярів від благодійників з Німеччини. Дякуємо волонтеру-меценату Курту.

Апостол Діян. 16, 16-34

16. Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток. 17. Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!» 18. Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов. 19. Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.20. Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї. 21. Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.» 22. І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками; 23. завдавши їм чимало ран, кинули у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.

Апостол Діян. 11, 19-26; 29-30

19. Ті ж, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, досягли аж до Фінікії, Кіпру та й Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв. 20. Були ж між ними деякі мужі з Кіпру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса. 21. Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа. 22. Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію. 23. Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем, 24. бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри.

Євангеліє Йо. 5, 1-15

1. По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму. 2. А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів. 3. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: 4. ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба. 5. Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. 6. Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»

   Прощу до святинь рідного села організував для себе Михайло Турик, учень 8 класу Клубовецької школи. Він обійшов усе село  - Береги, Колію, Хатки, Стару Дорогу, Таборищі, Семанівку і сфотографував (телефоном) усі історичні та пам'ятні місця села, хрести, каплиці. До пізнього вечора тривало Михайлове паломництво. З цікавих світлин вийшла гарна фотопрезентація святинь рідного села. Погодьтесь, не кожен знає, скільки у селі є каплиць. Багато хрестів оновлено, зокрема по вулиці Береговій, Стародорожній та Івана Франка (там, де була Фігура). Ці хрести викував місцевий майстер - коваль Сергій Баб'як. Задокументованоя ремонтно-покрівельні роботи, які ведуться на куполах сільської церкви Святої Покрови Божої Матері, оновлену дзвіницю.

Апостол Діян. 6, 1-7

1. Тими ж днями, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі. 2. Тоді дванадцятеро прикликали громаду учнів і сказали: «Не личить нам лишити слово Боже і при столах служити. 3. Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби; 4. самі ж ми будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова.»

Євангеліє Йо. 20, 19-31

19. А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» 20. Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. 21. І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.» 22. Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! 23. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.» 24. Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус. 25. Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, – не повірю!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Світлий Понеділок. Апостол Діян. 1, 12-17; 21-26

12. Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. 13. Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. 14. Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами. 15. І ставши тими днями Петро серед братів, – зібралось їх разом яких 120, – промовив:

Апостол Діян. 1, 1-12

1. Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку 2. аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. 3. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. 4. Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; 5. бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом.

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! 

   Цього року Великодні свята ранні, першого квітня була Вербна неділя.  Ми святкували Вхід Господній в Єрусалим, люди витали Спасителя Ісуса Христа і стелили під ноги пальмове гілля. Ми ж у цей день освячуємо вербові віти і несемо у свої домівки, встеляємо дорогу Ісусу Христу до наших родин, до наших душ. У неділю церковні хори голосисто співають “Осанна” Ісусові Христові, а вже з понеділка до п’ятниці всі разом співпереживаємо з Сином Божим найдраматичніші моменти його життя — зраду, людський несправедливий засуд і глум, розп’яття на хресті і смерть Спасителя. Цей період особливого витишення людини, приготування до найвищої правди — Воскресіння Христа.

 

   «…Всі маємо бути „живими каменями” у будівлі нашої парафії, яка є втіленням Церкви в нашій місцевості», – пише Блаженніший Святослав у своєму пастирському листі «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Ті «живі камені» − галуззя виноградної лози, покликані працівники Христового виноградника – це кожен охрещений, кожен з нас. Але чи насправді ми є живими, чи бездільно стоїмо на відстані?  Наша розповідь про жінку-християнку, яка відгукнулася на поклик Божий і розкрила себе у служінні старшої сестриці. Турик (Досюк) Ганна Дмитрівна уже сімнадцятий рік ревно виконує служіння старшої сестриці, десятий рік є молільницею  прицерковної спільноти "Матері в молитві".

Апостол Флп. 4, 4-9

4. Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! 5. Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! 6. Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. 7. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі. 8. Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне, – про те думайте! 9. Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені – те чиніте, і Бог миру буде з вами.

   Слава Ісусу Христу ! Сьогодні 28 березня у нашій церкві була Хресна Дорога. Роздуми до неї написав дяк Ярослав Федорак. Ці роздуми читали учні 7−11 класів: Самборська Юстина, Старчук Ірина, Івасюк Божена, Кохман Вероніка, Бойко Вероніка, Шешурак Тетяна, Самборський Ігор, Шешурак Андрій, Андріїв Анастасія, Федорчук Мар'яна, Кохман Тетяна, Кохман Богдан, Савик Вікторія, Ільницький Ігор. Хресну Дорогу правив наш отець Петро Скрипник. Мені сподобалося, що багато людей, а особливо діти, приходять на Хресну Дорогу.

Апостол Євр. 9, 11-14

11. Христос же, з’явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, – 12. і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, – увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. 13. Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, 14. то скільки більше кров Христа, – який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, – очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!

   Бог дав нам життя не просто так. Адже, просто так нічого не буває. Бог дав нам життя задля того, щоб ми виконали Його волю, Його завдання. Піст для людини - це саме той час, коли вона може найкраще подбати про свою душу. В піст кожна людина може глибше придивитися до себе, до свого відношення до інших людей. І зробити поправи. Треба очистити свою душу, щоб було легко і добре жити для Бога. Учора в церкві були поклони за каноном святого Андрія Критського. Поклони є малі, великі і доземні. Коли ми поклоняємося, то просимо в Бога здоров'я, благаємо, щоб закінчилася війна, щоб був мир над головою і чисте небо.

   У середу 21 березня в церкві Святої Покрови Божої Матері с. Клубівці було відслужено утреню з поклонами на великому каноні св. Андрія Критського. Богослужіння було відслужене отцем-деканом Петром Скрипником. Багато учнів клубовецької школи взяли активну участь у покаянному великопосному молінні, творячи великі поклони, та вдумуючись у глибокий текст канону, який є одним із найкращих виявів щирого покаяння. Дяк Микола Досюк супроводжував богослужіння гарним співом.