Апостол Рим. 5, 1-10.

1. Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2. через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. 3. Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, 4. терпеливість - досвід, а досвід - надію. 5. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. 6. Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. 7. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. 8. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. 9. Отож, тим більш тепер, оправдані його кров'ю, ми спасемося ним від гніву. 10. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.

   У світлий день місяця червня у Божій ласці зустрів свій життєвий ювілей парох села Клубівці, отець-декан Тисменицький Петро Скрипник. Вся церковна громада, сільська влада, колектив Клубовецької школи вітають ювіляра, дякують Богу за дар життя, за духовний провід та приклад, бажають Многая-Благая Літа у щасті, миру, Божій любові та родості! Багатих, натхненних років та щедрих плодів у Божому винограднику.

Дорогому отцю – найсердечніші наші вітання,
Хай Господня любов спочиває на Ваших раменах!
Миром повниться дім і солодкою гамою щастя,
Хай просвічує Дух Святий і власкавлює Божа Мати
На багаті труди у Божому світі і храмі!

  Послання Апостола Павла до Римлян 2, 10-16. 

10. Браття, слава і честь, і мир усякому, хто добро чинить: юдеєві перше, потім грекові, 11. бо Бог не дивиться на особу. 12. Бо ті, що згрішили, не маючи закону, без закону і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом. 13. Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються. 14. Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не маючи закону, самі собі закон; 15. вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхня совість і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, 16. в день, коли Бог, згідно з моїм євангелієм, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.

  Проща - дорога до Бога. У червні організовуються прощі: 26 червня Всеукраїнська проща до Страдчу, присвячена Дню мирянина та 125-річчю від дня народження патріарха Йосифа Сліпого, 17 червня 2017 р.Б. проща родин до Крилосу та дводенна 1-2 липня 2017 р.Б. проща до Маріяпполя, присвячена 150-річчю від дня народження блаженого священомученика Григорія Хомишина та 100-річчю від дня народження владики Софрона Дмитерка. Скористаймося чудовою нагодою побути з Богом, пізнати себе, зрозуміти глибину прощення та молитовно скріпитися. Памоломництво - це спільна чи індивідуальна дорога до чудотворних місць, де відбувалися об'явлення святих та дива зцілень.

Дух Святий уподібнив нашого Блаженнішого Любомира до дивного і химерного Перебенді – Кобзаря наших днів. Ми вже відчуваємо, що його пісня не вмре і не загине. Він залишив нам наш сучасний новий національний український епос своєю мудрістю, своїм словом, навіть своїм гумором і дотепністю. Цей його кобзарський спів ми ще довго намагатимемося почути і зрозуміти через його аудіокниги, фільми, звернення… Любомир залишає нам у спадок нову підвалину новітньої християнської української цивілізації, яку нам з вами доручає Господь Бог розвинути та зібрати, нею і жити і на ній будувати нашу вільну й незалежну Україну.

СВЯТЕ ПИСЬМО на неділю 4 червня. Апостол – Діяння Апостолів 2, 1-11

1. А як настав день П'ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. 2. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. 3. І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. 4. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 5. А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. 6. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою.

   Слава Ісусу Христу!

   Як повідомив парох села Клубівці отець-декан Петро Скрипник, купол на церкві Святої Покрови Божої Матері обстежено бригадою майстрів. Після детального аналізу бригада погодилася взятися за ремонт купола церкви. З Божою поміччю за сприятливої погоди розпочнуться ремонтні роботи. Зсилаймо  наші молитви до Господа, щоб опікувався складною роботою та майстрами. Про хід робіт буде сповіщатися на Богослужіннях. Охочим допомогти, а це велика ласка на славу Божу, просимо звертатися до церковної управи (пароха, старшого брата).

Господи, благослови! 

 

 

     20 травня був дуже теплий  і  гарний день. Наші другокласники приймали Перше Причастя. Всі дівчата були гарно одягнені, у білі плаття, віночки, рукавички, босоніжки. А хлопці в гарних чорних чи синіх костюмах. Разом з дітьми були родичі та хресні батьки, які вели їх до церкви за ручки. Всі зустрілися під школою і процесійно рушили до церкви. У церкві почалася сповідь, всі діти підходили по черзі до священика, приступали до Першої Сповіді, говорили  про свої гріхи, а потім йшли молитися молитвою, яку сказав їм священик і ставили у вазу лілію. Потім почалася Служба Божа. Під час Літургії другокласники приймали Святе Причастя.

   Богородиця – мама всіх людей. Це найрідніше слово на цілій землі і, навіть, на інших планетах. Я дуже люблю Богородицю. Вона всім допомагає і показує шлях до віри, до Бога, до раю, до всього доброго, що можна тільки сказати. Вона єдина жінка, що була доброю, яка змога заслужити на таке. Вона народила Сина Божого. Богородиця дала нам життя, дала нам усе: хліб, воду і життя на цій дорогоцінній землі, на якій ми маємо показати, що ми діти Божі. Вона така гарна, що я не можу навіть уявити і розказати. Богородиця каже нам що робити, щоб бути дітьми її сина, і щоб вона мала багато дітей, багато пребагато дітей.

СВЯТЕ ПИСЬМО на неділю 14 травня. Апостол – Діяння Апостолів 11, 19-26; 29-32

19. В тих днях апостоли, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, дійшли аж до Фінікії, Кипру та Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв. 20. Були ж між ними деякі з Кипру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса. 21. Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа. 22. Чутка про це дійшла до вух церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію. 

   Відбулася проща випускників шкіл Івано-Франківської Митрополії УГКЦ до Погінської Божої Матері. «Єдність з Богом – гарантія зросту особи», - гасло цієї прощі. Під цими словами розуміємо: «Коли Господь та не будує дому, - дарма працюють будівничі. Коли Господь та не зберігає міста, - дарма пильнує сторож» (Пс. 126, 1). Метою прощі є прославити Бога, подякувати за всі шкільні роки, а також попросити у Господа за молитвами Божої Матері Божої ласки про вибір майбутнього, а також про успішну здачу зовнішнього незалежного тестування. Проща припадає у ювілейний рік 400-ліття реформи  Василіянського Чину. Саме тут, у Василіянському монастирі, присутні випускники, батьки, учителі змогли отримати особливі Божі дари, серед яких і повний відпуст.

СВЯТЕ ПИСЬМО на неділю 7 травня. Апостол – Діяння Апостолів  9, 32-42

32. І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. 33. Там він знайшов одного чоловіка, на ім'я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик. 34. Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся. 35. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа. 36. Була ж у Яффі одна учениця, на ім'я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна). Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила.

   Великдень - Великий день Воскресіння Сина Божого Ісуса Христа - є найстаршим і найбільшим християнським святом. На Великдень Христова Церква прославляє найголовніший історичний факт - Воскресіння Христове. Воскресіння \ фундаментом християнської віри, без Христового Воскресіння ані християнська проповідь немає жодного сенсу, ані християнська віра немає жодного смислу. Чи є щось на світі гарніше за великодній світанок! З діда-прадіда цілюща й незрадлива сила вступає у кожного, хто зустріне його. Дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість - Христос Воскрес! Село не спить - воно ж бо чекало цієї радості й йде на зустріч їй до церкви. З уст в уста передається щаслива вість: "Христос Воскрес - Воістину Воскрес!" І чує земля цю християнську радість та й тішиться у весняному цвітінні разом з людьми. А журавлі крилами обціловують воскресне небо. Яка добра і світла година, коли все родинами йде до Божого храму! Кошики прикрашені вишиваними рушниками - все чисте і біле, як цей світ, чекає свяченої води. А церква і довкола церкви - мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паску. Село стоїть у всій своїй одвічній красі. Рід коло роду, як з давніх часів - усе тут на одному місці.

    Великдень - це велике свято Вескресіння Господнього. Це свято надії для кожного з нас. Як і інші християнські свята, це давнє свято має свої традиції. У Великий четвер або суботу люди печуть пасхи. Я теж пекла зі своєю мамусею. Віддавна люди кажуть, що коли печеться пасха потрібно не шуміти у хат. А коли пасха печется, вона має підняться, стояти рівно, ніби усміхатися до нас. Кажуть, коли вдасться така пасха, то весь рік всі будуть посміхатися з радості.  У Велику (Страстну) п'ятницю виносять плащаницю і всі люди йдуть до Гробу Господнього. У великодню суботу приготовляють сир, масло, ковбасу, хрін і писанки. Увечері родина ці продукти складає у кошик, у центрі кошика - пасха. А у неділю ще опівночі село будять радісні дзвони. Усі йдуть до церкви на Службу Божу. 

   Коли ранішні дзвони рознесуть радість по селі, а в церкву зійдуться і дорослі, і малі, у кожного буде кошик у руках, а хор церковний заспіває: "Христос Воскрес!" - то це означає, що прийшло довгоочікуване і найрадісніше свято - Великдень - Воскресіння Христове. Я чекаю цього свята, щоб радіти, що Христос воскрес, А ще щоб прикрашати писанки, паску. Це свято дуже дороге. Ісус Христос ніс тяжкий хрест, Його розп'яли на хресті, Він помер задля нашого життя. Я радію, що живу, що Ісус мене любить. Якби Ісус не воскрес, була би вічна темрява, не було би життя. Ну скажіть, це дуже велика радість, що є життя, є Батько і Мати.

   Неділю перед Великоднем - Воскресінням Христовим - називають Вербною або Квітною, Шутковою (як у нас) чи Пальмовою неділею. Насправді у цей день Церква пригадує нам, яким був вхід Господній в Єрусалим. Він був урочистий, сповнений великої слави, водночас весь побудований на страшному непорозумінні. Жителі єрусалимські зустрічають Спасителя Христа врочисто й радісно, тому що чекають, що він звільнить Свій народ від політичного гніту; і коли з’ясується, що Спаситель прийшов звільнити людей і весь світ від гріха, від неправди, від відсутності любові, від ненависті, тоді від нього відвернуться з гіркотою, розчаруванням, і ті, хто так урочисто його зустрічав, голосив "Осанна!" перетворяться на ворогів. Упродовж всього страсного тижня темрява, сутінки чергуються з проблисками світла... Уподовж всього страстного тижня і ми маємо зрозуміти, чому ми вийшли з пальмовим  віттям (шуткою) і якою буде наша відповідь на заклик Ісуса покаятися з гріхів.

   4 квітня все село і школа мали нагоду духовно підготуватися до Великодня, приступити до Сповіді. Отець Петро запросив ще чотири священики, які дуже прислужилися нам, бо сповідатися прийшло дуже багато людей. Совідь як кзамен душі. Потрібно завжди бути: старанним, чемними, ввічливими, зичити  і не надіятися що тобі віддадуть, тобто чинити добро. Адже пише у Святому Письмі: «не жила людина, яка не згрішила». Тому, щоб наше серце було чисте, ми всі приступаємо до Сповіді.  Цього року в церкві святої Покрови було дуже багато людей. Щоб сповідатися люди ставали в чергу, дійшовши до священика вклякали на коліна і віталися. Священики питали, коли останній раз сповідалися, а потім ми говорили свої гріхи і справи, які зробили не обдумавши. 

   У середу 5 квітня у нашій церкві відбулася Хресна дорога, у читанні якої брали участь учні 8-11 класів. Ми отримали тексти стацій, перечитувати їх, готуватися до Хресної дороги. Перед прочитанням стацій  учні дуже хвилювалися, тому що це велика відповідальність і обов’язок, які ми повинні виконати. На Хресній дорозі ми проживали біль Ісуса, над яким знущалися. Він не хотів засуджувати нікого, ні Магдалину, ні Петра, навіть,  своїх катів Ісус не засудив. Але прийде час, коли Ісус Христос буде судити нас всіх і це буде наприкінці світу. Тоді і добрі, і злі постануть перед судом Божим. Ісус Христос змучений, обпльований пройшов свій Хресний хід, а ми не можемо пройти через маленькі перешкоди, які стають на нашому шляху. Спасителя ніхто не жалів, не змилосердився над ним, тільки Вероніка обтерла Його обличчя з поту і крові, а за це Ісус залишив свій лик на її хустинці. 

   Упродовж Великого Посту у всіх церквах правиться Хресна Дорога. Хресна Дорога – це остання земна путь Спасителя роду людського Ісуса Христа на Голготу. У нашій церкві Хресна Дорога правиться щосереди. Уже стало гарною традицією, щоб стації Хресної Дороги читали школярі. Цього року учні Клубовецької школи ще активніше, ніж у минулих роках,  брали участь у Хресній Дорозі. До читання стацій були залучені школярі 5-11 класів. За весь час Великого Посту ми переживали усі муки та страждання, які пройшов Христос. І зрозуміли, що потрібно відважно нести свій хрест, як зробив це Ісус. Ми вкотре переконалися, як сильно любить нас Ісус Христос, заради любові до людей він пішов на такі страшні муки.  Ми теж дуже любимо Ісуса, проте кожного дня у своїх поступках завдаємо Ісусові болю.

   Кожної середи о 18.00 у період Великого Посту у нашій церкві відбувається Хресна Дорога, яку проводить отець-декан Петро Скрипник. Від восьмого березня стації Хресної Дороги читають учні Клубовецької школи  п'ятого-десятих класів. До читання Хресної Дороги нас готує вчителька Світлана Ярославівна Турик. На уроках християнської етики ми вчимося читати з розумінням, з болем та пережиттям стації, які терпів Ісус Христос на останній земній Хресній Дорозі.  У церкві  всі дружно з отцем  Петром підходимо до образу першої стації. Кожен учень зачитує по черзі свою стацію і всі разом молимося. Страсні пісні між стаціями співає дяк і всі присутні люди у церкві.

… бо мої очі бачили Твоє Спасіння,

що Ти приготував перед усіма народами. ( Лк, 2, 30-31)

   Сьогодні день чудовий. Свято Стрітення Господнього. Це останнє свято зими і останній місяць зими. З зимою дуже важко прощатися. Особливо з січнем. У нього було так багато свят. Але й весна гарна. Весною розцвітають квіти, у лісі з'являться перші підсніжники, сонечко тепліше гріє землю, все зазеленіє. Але мені ще сумно прощатися з зимою. Зимою ходить Святий Миколай, зимою, 4 грудня, моє день народження, а ще дні народження моєї мами, братика та сестрички. А сьогодні - Стрітення. Це дуже велике свято. Біблія розказує нам, як старенький Симеон зустрівся з Господом Ісусом Христом. Симеон благословив Ісуса і промовив такі слова: "Боже, збулося Твоє пророцтво, тепер Ти можеш відпустити мене з цього світу, бо я побачив Спасіння Твоє".

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!     СЛАВІМО ХРИСТА!

 

 

 

 

 

 

теніс   26 жовтня 2016 року відбувся турнір з настільного тенісу Тисменицького деканату УГКЦ. Проводився він з нагоди 100-річчя від дня народження Владики Софрона Дмитерка та року Божого Милосердя. Участь у змаганнях брали по два представники з усіх сіл Тисменицького району та їхні викладачі. З нашого села учасниками стали неодноразові переможці та призери Назар Данилюк та Шешурак Любомир, учні 9 класу. Серед 20 суперників наші юнаки показали хороший результат і зайняли І-ше (Назар) та ІІ-ге (Любомир) місця. Вітаємо їх з черговою перемогою!

   Цього року у день Святої Покрови Божої Матері нашій церкві виповнилося 110 років. Віковий храм під неустанною опікою Божої Матері вистояв у найважчі часи нашої історії, пережив війни та гоніння церкви. Цьогорішне святкування стало подякою Богу за Церкву у селі, за ту велику роль і духовну вагу дому Божого для кожного парохіянина. "Скільки Літургій відправилося тут, скільки молитов вислухано тут, скільки події відпроваджено з Богом - не злічити, Кожен рано чи пізно приходить на цей поріг і відкриває для себе велику ласку Бога та силу молитви. 

   1-2 жовтня у селі Погоні відбулася ХХІ Міжнародна проща Вервиці за мир та єдність нашої Церкви. З усіх усюд до цього покутського села з'їхалися паломники, щоб спільно молитися і просити ласк у Божої Матері. Я з родиною теж побувала на прощі. Дорогою ми бачили багато паломників, які йшли пішки до чудотворного місця. Мене дивувало, як старші люди додали далеку дорогу, щоб прийти до Богородиці у Погоні. Ми побували на Літургії, яку правив владика з ігуменом о. Никодимом. Паломників і священиків було дуже багато. У Погоні було дуже святково, погода була сонячна та ласкава.

   Блаженніший Святослав (Шевчук) очолив Українську греко-католицьку церкву в 41-річному віці, будучи при цьому наймолодшим єпископом УГКЦ. Блаженніший дав кілька порад для молоді, як стати успішними людьми та не зупинятись на досягнутому.

- Усе те, що я міг зробити у своєму житті, воно є більше справою і ділом Божим, аніж моїм особистим. Я не відчуваю, що власними зусиллями чогось досягнув. Те, що я є главою Церкви, це є Божий дар, який мені Господь-Бог дав абсолютно незаслужено. Я понині не розумію, чого владики мене, наймолодшого серед них, обрали главою нашої Церкви.  Але все ж таки кілька порад, як стати успішною людиною, я би міг дати.

      Цього літа я вперше пішла на прощу до Зарваниці. Прощу організувала молодь нашого села. Понад тридцять молодих клубівчан, а серед них десятеро учнів Клубовецької школи, вирушили 26 серпня о 7,30 ранку у дорогу до відпустового місця - святої Зарваниці. Ми подолали близько 90 кілометрів пішки. Вже першого дня нам вдалося дійти до тернопільських сіл Доброводів та Ковалівки, де ми по групах розприділилися на нічліг. Дорогою ми молилися вервицю, спілкувалися, жартували. Кожен мав своє намірення, за ким йшов до Зарваницької Матері Божої.

   Як журавель тягне до неба свої мужні крила хрест на місці спорудження нової церкви у селі Клубівці. Встановлення хреста та освячення наріжного каменя відбулося 14 грудня 2014 року. Відтоді проведено ряд важливих робіт першого плану - встановлення та укріплення основи храму - добротного фундаменту. На сьогоднішній день завершено укладання бетонних блоків.

Найбільша святість полягає в щоденному виконанні “дрібних обов’язків”.

Навернення є справою однієї хвилини. Освячення – справою всього життя. 

Будь витривалим у молитві. Навіть тоді, коли твої зусилля видаються тобі даремними.  Молитва завжди плідна.

Церковна молитва співана, бо самої мови не вистачало б для молитви.

Без поспіху. Думай, що ти говориш і до кого. Бо цей потік слів без застанови – то пустий шум, стук по бляшанці. Більше того, пригадую слова святої Терези про те, що хоч би як довго ти рухав губами, я не вважаю це за молитву.

   Ми запримітили, що два великі крани їхали повз нашу школу на будівництво. Як вияснилось, крани працюють на спорудженні нашої нової церкви. Які саме роботи відбуваються зараз, ми розпитали у директора школи Володимира Пронюка, якого зустріли на будівельній площадці. Зі слів Володимира Ярославовича, на даному етапі заливають чотири колони під купол, кожна має 3 метри висоти. Треба залити 12 кубів розчину (бетону). Також буде вкладання фундаменту з блоків на цоколь.

   Дитина від перших днів свого існування потребує любові батьків: так вона зможе належно розвиватися і закласти тривку основу для всього свого життя. Тому основне завдання батьків – створити належну атмосферу любові. 

   До батьків, які несуть властивий тягар відповідальності за розвиток нащадків, з роками долучаються педагоги різних рівнів – від садочка і до вищих навчальних закладів. Крім вчителів, важливий вплив на той розвиток мають душпастирі, а навіть усе суспільство, особливо коли йдеться про формування майбутнього зрілого громадянина.