Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Відгук на книжку «Енн із Зелених Дахів»

   Нещодавно я прочитала книжку «Енн із Зелених Дахів», яку написала  канадська письменниця Люсі-Мод Монтгомері (1874-1942). Події відбуваються в далекій Канаді, на острові Принца Едварда. Книжка вийшла у Львові, переклала Анна Вовченко. У книжці 320 сторінок. Книгу мені подарувала моя однокласниця на моє день народження. Це перша книга із циклу, який складається із восьми книг. У книжці розповідається про брата та сестру Метью й Марілла Катберти, які живуть на фермі Зелені Дахи. Якось вони вирішили взяти до себе хлопчика з сирітського притулку, щоб він допомагав їм з господарством. Але вони були дуже здивовані, коли дізналися, що замість хлопчика їм дали руденьку, худеньку дівчинку Енн Ширлі. В цієї дівчинки була бурхлива уява і вона була дуже балакуча. Читаючи книжку, ніколи не знаєш, що зараз із нею трапиться,  яка буде історія. Енн було 11 років, у неї були довгі руді коси, вона була дуже худорлява. Про Зелені Дахи їй багато розказувала вихователька з сирітського притулку. Тому дівчинка-сирота дуже раділа, що попала сюди. Та її очікували ще великі випробування. 

  

   Коли Метью приїхав забирати хлопчика, то застав на станції рудоволосу дівчинку. Для Метью зустріч із дівчинкою була несподівана та непроста, тому що Метью побоювався жінок, крім пані Рейчел і Марілли він з ніким контактував. Але потім Метью до Енн звик та полюбив.

 У книжці 38 розділів. Шість розділів книжки розповідають про заплутану історію з Енн. Як її хотіли повернути, а потім передумали. У цих розділах багато переживання усіх героїв.

   Мені найбільше запам'ятався 14 розділ під назвою «Енн визнає себе винною». У ньому розповідається про те, як Марілла загубила аметистову брошку і сварить за неї Енн. Марілла прийшла до своєї кімнати і шукає свою брошку. Але не знаходить. Вона йде до Енн, бо бачила, як та виходила останньою з її кімнати. 

– Енн! – звернулася вона до скромної особи, котра, сидячи за бездоганно чистим столом, лущила горох і наспівувала «Неллі в ліщині» - бадьоро й виразно, що свідчило про неабиякі педагогічні здібності Діани, – ти не бачила моєї аметистової брошки? Вчора я начебто поклала її  на подушечку для шпильок, а сьогодні ніяк не можу її знайти.

– Я… я бачила її сьогодні, коли ви ходили  на збори Спільноти милосердя, - поволі відповіла Енн. – Я проходила повз вашу кімнату, а вона лежала на подушечці, то я зайшла на неї подивитися.

   Дальше розповідається про те, що Марілла сварить Енн. А потім вирішує, що Енн не вийде з кімнати доти, доки не зізнається. Але Енн не схвалює думку Марілли, вона каже що в неї в Недільній школі завтра пікнік. А Марілла категорично проти щоб Енн йшла на пікнік не сказавши правди. Мовляв, підеш, якщо розкажеш. На наступний день Енн наважується розказати:

– Я взяла аметистову брошку, - мовила Енн, як ніби повторювала завчений урок. –  Так, я її взяла, ви правильно сказали. Я приколола собі її на шию і мене охопила нездоланна спокуса. Ми з Діаною в нашій хатинці – Господу Бездіяльності, робимо намиста з квіток. Але їх не зрівняти з аметистовою брошкою. Тому я її взяла. Але переходячи міст через ставок Баррі, яке по моїй уяві називалося Озеро Осяйних Вод, я вирішила знову помилуватися нею у воді. Я її зняла і перехилилася через поруччя, а вона вислизнула з рук. І почала тонути все глибше та глибше… Краще я зізнатися не можу.

   Маріллу охопив пекучий гнів. Вона сказала, що мусить Енн покарати. Дівчинка попросила покарати вже, щоб вона із чистим сумлінням пішла на пікнік. Та Марілла заборонила Енн піти на пікнік. Це була половина обіцяного суворого покарання. Обідати Енн відмовилася, сказала, що її серце розбите і вона їсти не може.

   Пізніше Марілла, вимивши посуд, згадала, що має зашити дірочку на її чорній мереживій шалі.  Шаля лежала в коробці у скрині. Марілла витягла її звідти і її перехопило подих. В шалі вона побачила аменистову брошку.

– Що це має означати?  - здивувалася Марілла і  пішла до кімнати Енн.

   Виявляється Енн придумала цю історію, щоб Марілла пустила її на пікнік. Вони розсміялися.

– Енн, з тобою нудьгувати не доводиться! - сказала Марілла і дозволила Енн піти на пікнік.

   Увечері дівчинка повернулася шаслива з пікніку, все розповіла Маріллі, а головне, що вона вперше їла морозиво!

    Я раджу вам прочитати цю книжку. Енн відкриє для вас багато нового, повчального. Я наприклад, дізналася, яке в людей може бути життя, нові слова. І ще ця книжка навчила мене співчувати. На мою думку в  книжці «Енн із Зелених Дахів» є щось, що допомагає нам усвідомити сенс життя й заразом вчить жити!

 Анастасія ПАЛАГІЦЬКА, 5 клас

ВІДГУКИ НА ПРОЧИТАНІ КНИЖКИ АНАСТАСІЇ ПАЛАГІЦЬКОЇ

Відгук на книжку "Тореадори з Васюківки". Читайте тут...

Відгук на книжку "Мій дідусь був черешнею". Читати тут...

Захоплива історія про Матильду. Читати тут...

Раджу прочитати "Маленька книжка про любов". Читати тут...

5101561
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
454
14373
38316
5024224
112593
138073
5101561

Ваш IP: 18.215.159.156
Server Time: 2019-04-20 01:28:21
Счетчик joomla