Вистава "Дай серцю волю, заведе у неволю"

 22 жовтня на сцені Клубовецької школи відбулася вистава за п'єсою Марка Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю», підготовлена драматичним гурком села Клубівці, режисер-постановник Світлана Слупська. Ролі виконували: Семен - Любомир Бойко, Одарка - Наталія Маланчій, Микита - Руслан Федорак, Іван - Віталій Козак,  дівчата - Божена Івасюк, Оксана Овчарчин, Тетяна Марцінко, парубки - Павло Баб'як, Іван Лялик, Морозиха - Світлана Слупська. На перегляді були представники районного та обласного відділу культури, сільська влада, вчителі та мешканці села. У виставі задіяно багато молодих акторів - студентів та старшокласників.

 

 

 

 

  

   Семен (актор Любомир Бойко) і Микита (ак. Руслан Федорак) – опорні постаті у п’єсі  М. Кропивницького "Дай серцю волю, заведе у неволю".  Взаємини між ними розгортають дію і вивершують сюжет. Хоча Семен і Микита зростали й виховувалися в однотипних умовах українського села епохи кріпацтва, все ж характери у них сформувалися різні, протилежні, а тому їх мораль і поведінка докорінно відмінні. Семен добросердний, порядний, розважливий і допомагає всім, хто того потребує. Його кохання до Одарки відтак щире й глибоке. Проте Семен у п’єсі є особистістю аморфною, безвольною, власне, безхарактерною, яка покладається здебільшого на Бога. Микита ж – інший. Він енергійний, діяльний, цілеспрямований. У Микити співіснує ніби „дві душі” – одна характеризується палким коханням до Одарки, інша – затятістю. Микита намагається силоміць, будь-якими засобами домогтися як не взаємного, то підневільного кохання. Він зважується на замах на Семена, за що й покараний рідним батьком. Дезертирувавши з війська і повернувшись до рідного села, він переконався, що одружені Семен та Одарка  живуть щасливо. Не в змозі знести подвійної психологічної травми, угамувати кохання до Одарки і разом з тим ненависті до подружжя, він здійснює кривавий злочин, а потім сам накладає на себе руки. 

   З-поміж усіх персонажів п’єси найбільш колоритним є бурлака Іван (ак. Віталій Козак), виписаний з допомогою гумористично-комедійних засобів, характерних для української драми. Правди і справедливості Іван дошукується засобами невимушеного гумористичного слова, веселої, а почасти й дошкульної народної пісні. З жіночих персонажів драматург найбільше уваги приділяє Одарці (ак. Наталія Маланчій), яка шанує національні традиції й суворо дотримується приписів християнської моралі. Проте її, як і Семена, переслідує жах і передчуття якоїсь трагедії, що мусить статися в родині. Інші персонажі п’єси створюють необхідне побутово-етнографічне й емоційно-психологічне тло дії.

   Актори зуміли відтворити характери героїв, передати драматизм сюжету, грали природньо. П’єса етнографічна. Місцевий український колорит, звичаї, пісні, танці, народні приказки – головна окраса цієї п’єси, головна її притягальна сила.  Молода команда акторів, багато з яких дебютували на сцені, показали гарну гру. Щедрі оплески глядачів - найвища оцінка акторам та ресирежу-постановнику Світлані Слупській. 

     Сільський драматичний театр у Клубівцях постав у 50-60-х роках ХХ ст., виховав не одне покоління акторів. Колектив очолювали Борушок Іван Іванович, Палагіцький Василь Дмитрович, а тепер — Світлана Ярославівна Слупська. Клубівчани добре пам’ятають усі прем’єри та репертуар колективу. А сьогодні односельчани радо вітали талановиту молодь села, яка принесле нове, свіже віяння та азарт у театр. Драматичний колектив укотре підтведив звання народного. 

Світлини Людмили ПАЛАГІЦЬКОЇ