Kluedu.if.ua

КЛУбовецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Get Adobe Flash player

Середня освіта – Освітній портал «Педагогічна преса»

Пам'ятки села Клубівці

   Клубівці народилися 1520 року. Коли татари спалили наше старе село Пеколів, знищили частину його жителів, то ті, що залишилися живими, заховалися в лісових ярах (теперішні поля колись були густими лісами), чимдалі від тодішньої центральної дороги Галич - Тлумач. Вони групами поселилися в Берегах.

 

ДУБИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Дуби Богдана Хмельницького збереглися в східній частині  Клубівців  ( присілок Таборищі), на перехресті важливих доріг Галич – Тлумач, Тисмениця – Нижнів.  Про походження назви цього присілка існує переказ, що в час національно – визвольної війни 1648-1654 років тут стояли табором війська Богдана Хмельницького, коли йшли на Львів. І як доказ, на цьому місці залишалося багато дубів, яких місцеві  жителі називали дубами Хмельницького.  Дотепер зберігся лише один. 

 В історичній та краєзнавчій літературі відомий факт про перебування на Таборищах козаків на чолі з Максимом  Кривоносом. У 1648 році Семен Височан разом зі своїм повстанським  загоном  підійшов  до замку в сусідньому селі  Палагичі,  але здобути його  не  зміг. Тоді він вирішив звернутися за допомогою до козаків, які стояли в  Клубівцях. Частина війська перейшла до  Палагич,  але,  за порадою козацького отамана , ні повстанці, ні козаки не штурмували замок, щоб не зазнати людських втрат, а знайшли серед прислуги замку своїх прихильників. Бідна служниця Зося перед досвітком, коли всі заснули коло бійниць, їм відчинила браму до замку. Козаки перебили польську шляхту, а здобуте добро розділили між людьми.

 КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ

 У лісі, що має назву Підліси , в південно- східному напрямі від села Клубівці, в місцевості Пожарниця, є дві козацькі могили, які являють собою куполоподібні насипи висотою більше 4 метрів, а периметр основи становить близько 100 метрів. За народним переказом, в одній поховано 500, а в другій – 300 осіб. Ці могили відносяться до часів турецько-татарських нападів. Про їх існування засвідчують також письмові джерела:

АВСТРІЙСЬКИЙ ЗАЛІЗНИЧНИЙ МІСТ

 У 80-их роках ХІХ століття австрійський уряд провів залізничну лінію Хриплин – Гусятин, яка пройшла через Клубівці і з'єднала наше село з Тисменицею і Станіславом, а в протилежному напрямі потягнулася до Бучача і далі. Окрема лінія пішла до Тлумача.

 За переказами старожилів, колію будували італійці, австрійці, поляки, а для допомоги їм наймали місцевих  жителів. Роботи виконували  вручну.

 Залізниця зі Станіслава до Гусятина була першою, побудованою урядом на території Східної Галичини і мала стратегічне значення. Станцію розмістили між  Палагичами і Клубівцями,  вона називалася  «Зелена» ( обоє сіл тоді належали до Тлумацького повіту).

 У 1944 році німці і мадяри, відступаючи з нашої землі, зруйнували залізничне полотно, висадили в повітря всі мости. На території села залишився неушкодженим лише один біля лісу Дуброва (тут міна не вибухнула)  і зберігся до наших днів.

 МОГИЛА « БОРЦЯМ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ »

 Могила спершу висипана в 1941 році, після проголошення  відновлення незалежності Української держави. В роботах брали участь рідні загиблих членів ОУН, молодь. На могилі встановлено дубовий хрест і тризуб. Тоді вона символічно увіковічила пам'ять про репресованих, які стали жертвами сталінської м'ясорубки (органів НКВС ) у 1940-1941 роках. Це були члени української підпільної організації, якою керував Досюк Дмитро Васильович. Усі вони загинули в Станіславській тюрмі: Левандовський Михайло Прокопович, Лещук Федір Васильович,  Качурак Олексій Васильович,  Палагіцький Микола Петрович,  Портуняк Степан Романович,  Рекетчук Іван Гаврилович, Савчук Василь Мартинович,  Турик Ілько Лук’янович, Турик Михайло Іванович, Турик Петро Терентійович, Федорак Дмитро Іванович, Федорак Роман Васильович.

  Після війни визволителі зі сходу могилу зруйнували. Її  відновлено громадою села і освячено 2 вересня 1990 року. На могилі встановлено кам’яну плиту з написом « Борцям за волю України».

 ПАМ'ЯТНИК  « ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ »

 Такий пам’ятник споруджено в селі 1989 року. Його автори – архітектор Обідник М.М. і скульптор Мотика Я.М. Він складається з барельєфа, який прикріплено до плити з вирізьбленими променями. На барельєфі зображено три групи осіб: перша – це солдати-односельці , які повертаються з важких доріг війни, третя – радянські танкісти, що визволили село в 1944 році, посередині –   клубівчанки, які зустрічають дорогих людей і пригощають їх.

Пам’ятник присвячено воїнам , полеглим на фронтах радянсько-німецької війни. На стелі встановлено напис « Вічна слава героям!»

Тут кожного року 9 травня правиться панахида, поіменно згадують 35 загиблих, прізвища яких записано на чавунній плиті.

ВІДКРИТА   КРИЇВКА

  12 березня 2000 року в клубовецькому  лісі відбулося посвячення меморіальної плити і відновлення криївки вояків УПА, які тут загинули в 1951 році.

    Під час віча виступали отці Василь Гринишин,  Ярослав Гринюк, голова краєвої організації  Народного Руху України, народний депутат України Богдан Костинюк, заступник голови Тисменицької райдержадміністрації Мирослав Лутчин, голова Тисменицької районної організації  НРУ  Ярослав Єфімчук, голова Всеукраїнського Братства вояків ОУН-УПА Михайло Зеленчук, голова Братства вояків ОУН-УПА Карпатського краю Федір Володимирський, члени братства ОУН-УПА, рідні та близькі загиблих.

  … Це сталося 13 березня 1951 року. Енкаведисти ще досвіта приїхали в село, зробили облогу. Коли настав ранок, вони взяли із села кількох чоловік і привели в ліс поблизу Монастирного провала. На їх очах прибула машина. З неї вийшли два чекісти та одна людина в плащ-палатці, обличчя  якої було закрите. Саме вона була зрадником,  показала вхід до криївки. Чекісти заставили цивільних людей розкопувати вхід, а самі  стояли на сторожі з автоматами. Вони почали закидувати вхід до криївки гранатами, напускати задушливого диму.

    А партизани в той час знищили  документи , гроші,  друкарську машинку , радіоприймач, старий одяг. Переодягнулися в святкову одежу, і коли кінець став очевидним , з криївки почулися глухі постріли. Тут загинуло восьмеро осіб, прізвищ яких ніхто не знав.

Потім під вартою енкаведистів їх мертвими відвезли до Тисмениці, залишили, як було наказано, під будинком НКВС на показ і пострах іншим.

   Тепер у результаті пошукової роботи встановлено прізвища та імена повстанців, роки і місця їх народження, псевда, які золотими літерами викарбовано на меморіальній плиті.

Про клубовецьку криївку читайте за адресою: http://kluedu.if.ua/index.php/ua/zhyttya-sela/kryivka-upa/231-klubovetska-kryivka

ЦЕРКВА І ДЗВІННИЦЯ

Церква Святої Покрови Божої Матері

Наша церква збудована у 1906 року на тому місці, де стояла стара церква. Будівництво відбувалося так, що стару церкву не розбирали, вона тимчасово залишалася в середині нової. Всі кошти для неї складали люди. Щоб зробити вклад від сім’ї, треба було продати худобину. Тоді старшим братом був дідо Катерини Карпів (Корнієвої) -Матвій Семен (попер 1913 р.) Дерево для будівництва він привозив з гір. Плениці (надвоє розрізані колоди) з колії перетягали кіньми на місце будови. Майстрами були люди з гуцулів.

Дерев’яні кліті Божого храму вони складали з плениць, довжиною 6-8 метрів. Церква за планом хрещата, триверха, з односхилим дахом. Центральний дах завершується маківкою з хрестом. На двох раменах поставлені менші маківки з хрестами. Ця культова споруда належить до бойківської школи будівництва. Вона оголошена пам’яткою архітектури.  

Після спорудження нової церкви, яку освятили 14 жовтня 1906 року і дали їй ім’я святої Покрови, стару розібрали.

З того матеріалу ще збудували дзвіницю і невелику комору на церковному подвір’ї.

Читайте за адресою: http://kluedu.if.ua/index.php/ua/zhyttya-sela/tserkva/232-nasha-tserkva

ПАМ'ЯТНІ ХРЕСТИ ТА КАПЛИЦІ

В селі є 24 пам'ятних хрестів та каплиць різних часів.

Клубовецькі святині можна переглянути за адресою:  http://kluedu.if.ua/index.php/ua/demonstratsii/385-klubovetski-sviatyni

 Сидорик Володимир, вчитель історії

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

 1.      Морикіт І. Клубівці. // «Альманах Станиславівської землі» Нью-Йорк – Сідней -  Париж – Торонто. – Т.2.  – 1985  С. 605-607.

  1. 2.      А. Шнайдер. Енциклопедія до краєзнавства Галичини. Львів. -1874.
  2. 3.      Б.Януш. Доісторичні памятки східної Галичини. Львів. – 1918.
  3. 4.      Буджак Л. По забутим стежках. Тлумач. – 1993.
  4. 5.      Бойко М. Клубівцям – 470. // Вперед. – 1990. – 22 грудня.
  5. 6.      Карпів Й.Д. Клубівці.// «Таємниці місцевих назв». Тисмениця. – 1995. – С.19-22.
  6. 7.      Карпів Й.Д. Клубівці. (Нариси з історії села).Івано-Франківськ. – 2000. – 292с

2014 рік                                               ПАМ'ЯТНИК ТАРАСУ ШЕВЧЕНКУ

  В селі Клубівці 27 квітня 2014 року відбулося відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку, приурочене 200-річчю від дня народження Кобзаря та перемозі Української революції Гідності. Пам’ятник урочисто відкрив Міністр культури України Євген Нищук. Чин освячення провів митрополит і архиєпископ Івано-Франківський УГКЦ владика Володимир Війтишин. Пам"ятник споруджено біля школи, скульптор Володимир Довбенюк. Напис - робота клубовецького майстра, коваля Сергія Баб'яка. Близько 200 родин склали пожертви на спорудженя пам"ятника. 

Про пам'ятник Т.Шевченку читайте за адресою: http://kluedu.if.ua/index.php/ua/zhyttya-sela/istoriia-sela/443-ne-prosto-shche-odyn-pam-iatnyk

5139744
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
All days
78
1952
15522
5063245
150776
138073
5139744

Ваш IP: 3.90.56.90
Server Time: 2019-04-26 00:45:30
Счетчик joomla