Далеко-далеко за високими горами є велике-превелике море. Воно дуже гарне. Коли приходить вітер, воно піднімає високі зелені хвилі, а коли вітер стихає, припливають гарні кораблі. Літком люди з усіх країн приїжджають сюди, щоб відпочити і покататися на красенях-кораблях. Одного разу до моря приїхала сім'я - чоловік і жінка. Вони побачили на морі дуже красивий корабель і дуже хотіли на ньому покататися. Та раптом корабель приплив до них і постелив драбинку. Жінка й чоловік опинилися  на палубі корабля. Корабель поплив, вони спостерігали за хвилями і думали про свої свої мрії. Жінка думала про коштовне намисто, а чоловік - про годинник. Лише вони забажали цих речей - як ураз вони з'явилися. На грудях у жінки блищало коштовне намисто, а на руці чоловіка - великий годинник.


   Жінка й чоловік дуже здивувалися. Вони не знали, що цей корабель був чарівний, що на ньому усі думки збувалися.

– Диво! - зраділа жінка.– Я лиш подумала про намисто і воно з'явилося.

– Я теж, - дивувався чоловік. - От би нам грошей торбу, щоб ми розбагатіли з тобою.

   Лише чоловік проказав ці слова, як перед ними з'явився мішок. Гроші заблистіли, аж запаморочили. У головах ураз з'явилося  багато різних думок.

(далі буде)

Ірина ЛЯЛИК, 5 клас