Казка   

Далеко-далеко у старенькій хатинці жила собі свинка Хрю. Вона жила там зі своєю подругою мишкою Мікі. Їм було разом добре і весело. Одного разу Хрю вирішила піти в ліс, а Мікі залишилась вдома і чекала її. Вже прийшла чарівниця Ніч і одним помахом руки зробила все чорним. Але Хрю ще не було. Мишка почала хвилюватись і вирішила піти шукати свою подругу.

 

   Вийшла надвір і побачила що так темно, злякалась. Але розуміла, що мусить знайти свою подругу. «А може їй потрібна моя допомога?» - забідкалася Мікі. Відважилася і вирушила в дорогу. Йдучи, почула що хтось плаче. Підійшла. Це була змія Зоя.

- Чому ти плачеш? – запитала перелякана мишка.

- Я плачу, бо на мене впала колючка, я не можу її відчепити, вона вп′ялася мені в шкіру. Може ти мені допоможеш? - крізь сльози попросила змія.

Мишка боялася змії, але їй було жаль її, бо колючка завдавала змії болю.

- Добре! Я тобі допоможу, - сказала поспіхом мишка і взялася знервовано витягати колючку.

- Дякую тобі, мишко! - радісно сказала змія. - А чим я можу тобі віддячити?

- Може ти не бачила тут поросятко Хрю? Я не можу знати його, - сумно мовила мишка.

- Бачила. Воно пішло у Чорний ліс. Але туди можуть пройти тільки холоднокровні звірі, - із острахом сказала змія.

- І що ж мені робити? Я - не холоднокровна, і мене не пропустять, а як я знайду свою подругу Хрю? - заплакала мишка.

- Не плач, я тобі допоможу, бо ти врятувала мене, до того ж я - холоднокровна, - розрадила мишку змія.

- Дякую тобі. Хутчіше йдемо, бо пізня ніч і я не знаю що з Хрю, - просила мишка.

Вони попрямували до того лісу, розповідаючи один одному свої пригоди. Мікі ставало чим раз страшніше йти. Але вона борола свій страх, бо хвилювалася за подругу.

Ось дійшли до Чорного лісу. Вони побачили, що на пеньку хтось лежить. Воно було дуже подібне на свинку. Мишка поборола страх і підбігла. Справді там лежала її подруга Хрю. Мишка кликала її, але вона не відповідала. «Що з нею?» - питалася змії.

Змія розповіла, якщо у ліс зайде не холоднокровна тварина, то вона засне довгим сном. Сама вона не прокинеться ніколи. Потрібно йти до чарівниці Ночі і попросити у неї трішки нічного пилку, посипати тим пилком на свинку і вона прокинеться.

Змія Зоя більше нічим не могла допомогти свинці. Та мишка знала дорогу до чарівниці Ночі.

- Я швиденько, а ти побудь біля Хрю.

І вона побігла. А Зоя залишилась вартувати Хрю, бо знала, що можуть прийти голодні змії та з’їсти свинку. Раптом Зоя почула якийсь шелест, оглядається і бачить, що звідти повзуть багато змій, щоб з’їсти Хрю. Зоя вдалася до хитрощів і врятувала свинку. Вона голосно закричала:

-      Свинка втекла, доганяйте її. Он вона біжить до високого дуба.

Змії повернулися і поповзли до дуба.

А тим часом повернулася мишка. Вона бігла радісно з пилком у руках. Мікі так поспішала, що зашпорталася і впала якраз поблизу Зої. Пилок розсипався по землі. Мишка заплакала, бо розуміла, що вона ніяк не зможе допомогти Хрю.

- Мишко, не плач. Поглянь скільки пилку насипалося на мене, спробуємо, може вистачить для Хрю, - заспокоїла мишку змія, хоч сама дуже боялася, що зараз змії розкриють її обман і помстяться їм усім.

- Спробуємо! - вигукнула Мікі і зібрала пилок з подруги.

І справді чарівного пилку вистачило. Він полетів на Хрю, свинка миттєво прокинулася і здивовано запиталася: «Де я?»  Та Зоя поквапила всіх швидко втікати з лісу, бо їх чатує небезпека.

Коли друзі покинули Чорний ліс, вони розповіли свинці про нічні пригоди, вона гарно подякувала їм за порятунок. Хрю зрозуміла, що справжні друзі не залишають в біді.

- Дякую тобі за допомогу,  - сказала мишка змії. - Але чому ти така сумна, Зою?

- Мені сумно, бо я не маю друзів. І назад у Чорний ліс я вже не можу повернутися, бо змії розправляться зі мною. Мишко, ти перша з ким я по-справжньому подружилася. За це я тобі вдячна, - відповіла Зоя.

- Тоді залишайся з нами, ми будемо всі жити разом, - запропонувала Мікі.

- Дякую! Я дуже щаслива, - раділа змія.

Відтоді вони стали жити всі разом. А свою пригоду вони залюбки розповідають усім для того, щоб кожен мав справжнього друга, який буде для тебе вірним товаришем, сестрою чи братом.

Надія Сондей, 8 клас

Читайте казки Надії

Надія Сондей. Зачароване болото. Читайте за посиланням.

Надія Сондей. Казка "Рижик і Блоха". Читайте за посиланням...

 Надія Сондей. Казка "Жабка і Мишка". Читайте за посиланням...

На світлині: юна казкарка Надія Сондей, учениця 8 класу Клубовецької ЗОШ І-ІІІ ст.