Далеко-далеко за високими горами, за широкою рікою, за темним-претемним лісом на сонячній поляні стояла чарівна хатина. І жили собі у тій хатинці зайчик Ді і ослик Мук. Вони жили дружно та ніяк не могли звикнути до всіх див, які відбулися у цій хатині. Коли друзі відлучатися з дому, при поверненні їх завжди чекала якась несподіванка: то на столі з’являлися солодощі, то творилися різні незрозумілі речі.

  

   Зайчику і ослику нетерпілося довідатися, хто господарює у їхній  хатинці і залишає для них солодощі. Одного ранку друзі вирішили підгледіти. Вони вийшли з хатинки, заховалися за широкий кущ, який ріс неподалік і слідкували за хатиною. Вони так зосередилися, що не помітили, як на хвіст зайчика сів метелик. Він покружляв навколо них і полетів у сторону села.  Аж тоді зайчик Ді запримітив красивого метелика.

– Муку, поглянь який красивий метелик полетів!

Друзі помчали, щоб наздогнати і роздивитися того кольорового метелика, та їх зупинив шум, який нісся із кущів. Вони повернулися і побачили лисицю, яка ласувала солодощами.

В ту мить звірята подумали, що то лисиця приносить їм у хату ласощі. Стали її розпитуватись, та вона сама хотіла б жити в тій хатинці і мати солодощі для своїх діток-лисеняток.

– Хто б то міг бути? – питав Ді.

За думками та здогадками їх застала ніч, вони втомлені повернулися у хатинку і знайшли там нові солодощі. Поласували, подякували невідомою і міцно заснули.

Їх розбудив чудовий ранок, сонечко сіяло, легенький вітерець танцював біля хатинки. Ді і Муки почули дивний легіт біля дверей, схожий на подув вітерцю. Зайчик Ді з цікавості визирнув надвір і побачив вчорашнього метелика. Зайчик зрадів і покликав друга:

– Ослику, біжи хутко метелик прилетів!

Друзі роздивлялися метелика, він їм нагадував крилату різнокольорову квіточку.

– Ти хто? Звідки тут взявся? – розпитував Ді.

–Я метелик. Я давно спостерігаю за вами.

Друзі розповіли метелику про дива, які відбуваються у чарівній хатинці. Метелик уважно вислухав звірят і порадив:

– Шукайте бабусю Вишню…

Збив крильцями і полетів.

Друзі Ді і Мук зібрали мішок солодощів і пішли шукати мудру вишню. По дорозі зустріли знайому лисицю.

– Лисичко, ти не знаєш де живе стара вишня, – спитав Мук.

– Знаю. Якщо дасте солодощів мені і моїм лисенятам, я скажу.

Друзі поділилися солодощами із лисицею, а та відповіла:

– Підіть до мого брата лиса він живе га горою, він вам скаже.

Вирушили друзі у далеку дорогу. Підкріплялися солодощами і мандрували. Нарешті дійшли до лисової нори.

– Лисе, нас прислала твоя сестра лисиця, скажи нам, будь-ласка, де живе бабуся Вишня, – попросили звірята.

– А гостинець вона мені передала? – спитав лютий лис.

Друзі переглянулися і витягли солодощів для лиса.

– О, яка щедра моя сестра. Дякую вам, – зрадів лис. – Он біля тієї білої хатини росте бабуся вишня.

Звірі подякували і помчали до вишні.

Вишня була сумна.

– Що сталося, бабусе Вишне, запитали звірята?

– У мене цього року мороз побив цвіт і не зродилися вишеньки. Мої звірята, яких я годувала своїми плодами гинуть від голоду, а яблунька ще не скоро доспіє, – бідкалася вишня.

– Не сумуй, вишенько, у нас в мішку є солодощі, ми погодуємо твоїх друзів.

Ді і Мук щодня носити бабусі Вишні солодощі, годували звірят, аж поки у сусідки яблуньки доспіли плоди.

Одного разу, коли друзі поверталися від бабусі вишні, вони побачили знайомого метелика.

– Привіт, метелику! – привіталися друзі, – Ми не знайшли відповіді, хто робить дива у нашій хатинці, зате допомогли бабусі вишні прогодувати звірят.

– Знайдіть стару грушку, – мовив метелик і полетів.

Щоразу метелик посилав зайчика і ослика до тих, кому потрібна була допомога.

Через багато-багато разів Ді і Мук зрозуміли, що той дивний чарівник у їхній хатині то добрий метелик. Він пригощав їх і вчив робити добро.

– Дякуємо, метелику, – промовили друзі.

– А я дякую вам, що ви вмієте ділитися добром і допомагаєте у біді.

Метелик стежив за всім, хотів щоб усі жили добре і були щасливі. Він радів, що знайшов друзів-помічників Ді і Мука. Але йому потрібні були ще помічники і метелик полетів їх шукати.

   Коли побачите метелика, пригадайте що він шукає помічників. Ви готові допомогти метелику?

Сондей Надія, 8 клас

Читайте казки Надії

Надія Сондей. Закохані ведмедики. Читайте за посиланням.

Надія СондейСправжні друзі. Читайте за цим посиланням.

Надія Сондей. Зачароване болото. Читайте за посиланням.

Надія Сондей. Казка "Рижик і Блоха". Читайте за посиланням...

 Надія Сондей. Казка "Жабка і Мишка". Читайте за посиланням...

На світлині: юна казкарка Надія Сондей, учениця 8 класу Клубовецької ЗОШ І-ІІІ ст.