В одній сільській школі, в якій було небагато школярів, був Іванко, який не хотів вчитися. Інші учні були старанні і працьовиті, лиш Іванко був лінивим. Йому було 11 років, навчався у 6 класі. Щоправда залюбки Іванко відвідував лишень уроки фізкультури. Вчителі намагалися змінити його ставлення до навчання, та марно. Зрештою класний керівник викликав до школи батьків.

 

    Батьки переконували сина.

– Іванку, твоя поведінка вкрай погана. Ти зараз не хочеш вчитися а потім будеш шкодувати, коли не зможеш знайти роботу. Будеш мити туалети на вокзалах…– сварився батько.

– Я буду бізнесменом, а для цього вчитися не обов’язково, треба вміти рахувати гроші. Он ти щоразу, коли дивишся телевізор, кажеш що теперішні олігархи і бізнесмени ніде не вчилися, а мають такі капітали, – відповів Іванко батькові.

– Та це я про тих, хто нечесно заробив гроші, вкрав у держави, говорив. А чесні бізнесмени мають знати багато, – пояснював батько.

Та це не переконало Іванка. Класний керівник Ольга Тарасівна спостерігала за розмовою Іванка з батьками і розуміла, що потрібно чимось пробудити інтерес школяра до навчання. Коли Іванко вийшов із класу, вона запитала батьків.

– У вашого сина є домашній улюбленець?

– Є, пес Рекс, він його дуже любить, – сказала мама і розповіла як син грається з ним.

– Добре, – відповіла вчителька і щось швиденько написала на листку із шкільного зошита.

Пройшло декілька днів. Іванко прибіг із школи, батьків вдома ще не було.

– Рекс! Рекс! – загукав хлопець та Рекс не відгукнувся. Іванко підбіг до буди, пса там не було. Іванко оббігав подвір’я, кличучи друга, та не знайшов його. Повернувся плачучи до буди і запримітив записку, написану на листку із зошита. Хлопець швиденько відкрив і кинувся читати. Та написано було на англійській мові. Іванко слів не знав, нічого не міг зрозуміти. Батьків ще не було. Він з розпачу кинувся до хати, витягнув словник з англійської мови, почав шукати слова і перекладати. Він так запрацювався, перекладав слово за словом, що не помітив як прийшли батьки.

– Що ти робиш Іванку? – здивувалася мама.

– Мамо, нашого Рекса вкрали якісь іноземці, лишили записку, дивися що тут пише. І хлопець показав текст, який він переклав.

«Рекс у нас. Віддамо його, коли ти виконаєш сім завдань. Друге завдання знаходиться у поштовому ящику…»

Хлопець із мамою поспішили до поштового ящика і побачили другу записку. У ній було запитання з історії.

Чотири дні потратив Іванко, щоб розв’язати всі завдання. Аж на четвертий день він знайшов свого друга у підвалі покинутого будинку.

Він обіймав Рекса і плакав. Іванкові було соромно, що через своє незнання він покинув на голодну смерть свого вірного друга.

Батьки лиш спостерігали за Іванком. Наступного дня він прикликав Рекса у свою кімнату і вчив разом із ним уроки.

– Я виправлюся, песику. Я більше не підведу тебе, – промовляв до свого чотирилапого друга.

– Щось сталося з Іванком, – говорили між собою однокласники.

А він уважно слухав вчителів, записував все у зошит, брав участь у різних виступах. Вчителі були задоволені Іванком.

– Який ти молодець, Іванку, – хвалили його.

Та він щоразу пригадував як потратив цілих чотири дні, щоб розв’язати задачу з математики і повернути додому Рекса.

– Я не розумів, що знання потрібні мені. Без знань я не врятував би свого друга, – зізнався хлопець.

Коли Іванко закінчував школу, класний керівник Ольга Тарасівна, дарувала кожному учню маленьку відкритку напам’ять. Іванкові, який закінчив школу успішно, вона подарувала маленьку записку на англійській мові…

Аж тоді юнак зрозумів, який урок він отримав у дитинстві і як він змінив його життя. Іванко приніс похвальний лист до друга Рекса:

– Песику, це твоя нагорода! Це ти зробив мене відмінником! Дякую, друже!

Дорогі діти, бачите яким лінивим і неслухняним був Іванко до шостого класу. І що трапилося із ним та його другом Рексом. Як змінився Іванко у 7-11 класах, він став відмінником. Отож вчіться, бо знання в житті кожному пригодяться. Якщо лінується вчитися, прочитайте це оповідання і візьміть приклад із Іванка.

Мар’яна Лещук, 8 клас

 Присвячую Марті

Я знову присвячую це оповідання тобі, Марто. Ти моє – Янголятко, моє натхнення. Коли виростеш, то вчися добре. А це оповідання стане тобі у пригоді.

З любов’ю сестричка Мар’янка

20.03.2015, 21:01

Лещук Мар'яна. Украдене яблуко. Читайте за посиланням.

Лещук Мар'янаСонечко у долоні. Читайте за посиланням.

Лещук Мар'яна. Соловейко. Читайте за посиланням