Був ранок. Довкола все прокидалося, поблизу лісу оживало болото. Прокинулося і маленьке жабенятко Ква, протерло оченята та й вирушило погратися зі своїми друзями у болоті. Друзі тим часом скакали на полянці біля лісу. Жабенятко поквапилося до них. Глянуло на ліс, та він видався жабеняті якимсь страшним і таємничим. Жабеня перелякалося, боялося поворухнутися. Воно вслухалося у кожен звук, який видавався звідтіля, але не насмілювалося увійти усередину.

 

   "Що там у лісі?" - думало Ква. Щоразу поверталося із цією думкою  додому.

   Одного ранку жабеня не захотіло йти з друзями гратися, а залишилося на галявині. Воно ганяло за комарами, підкидувало м'ячик угору, ловило його, забавлялося. Тут надлетів комар, відволік увагу жабеняти, і воно не спіймало м'ячик. А він дуже швиденько покотився в ліс. В той таємничий і страшний ліс, якого Ква дуже боялося.

   Жабеня розізлилося на комара і дуже перелякалося. Йому було шкода м'ячика, адже він був для Ква улюбленою іграшкою, без якої не уявляло свого життя. Тоді жабеня набралося відваги і рушило у таємничий ліс.

  Скок, скок... Скакало Ква і оглядалося навколо, тремтячи від кожного звуку. А м'ячика не було ніде. Продовжувало скакати у глибину лісу. Так бідне змарнувало цілий день, втомилося і не знайшло свого м'ячика.

   Насувався вечір. Ква пквапився додому. Йому хотілося розповісти всім про свою біду і подорож до сташного лісу, та ніхто не хотів слухати Ква.

   Наступного ранку жабеня вирішило покинути домівку і оселитися в лісі, аж поки не знайде свого м'ячика. воно взяло торбинку і помадрувало. Ква хотіло, щоб всі жителі болота шкодували за свій вчинок, за свою байдужість до нього, але вони навіть не помітили зниклого жабеняти.

   Воно скакало і придивлялося до лісу. Він вже не виглядав йому таким страшним, навпаки ліс, як дідусь привітав Ква і пригощав ягідками та грибочками. Ква вирішило збудувати собі хатинку та познайомитися із усіма мешканцями лісу.

   Скоро у жабеняти з'явилося багато друзів: білочка, зайчик, слимачок, їжачок, мурашка, мишка, метелик та багато інших. Вони допомогли Ква знайти улюблений м'ячик. Жабеня любило гратися з ними і поволі забувало про родичів, які жили у болоті. Кожного дня Ква розповідало цікаву історію лісовим птахам, а вони переповідали всьому лісові. Жабеняті на радощах хотілося підскочити високо-високо. Ліс став для жабеняти світлим, веселим, добрим і дружнім.

   Так промайнула весна, літо, настала осінь. Усі лісові мешканці почали готуватися до зими. Жабеня теж кинулося запасати харчі, та йому це не вдавалося, адже у болоті не треба було запасатися їжею. Воно скакало по лісі і заблукало. Мишка почула плач жабеняти і підбігла близенько.

- Що трапилося? - запитала.

 - Я заблукало, - тремтіло Ква.

   - Ходімо до мене,  - запросила мишка.

  Жабеня зазирнуло у нірку, воно не знало, що під землею настільки красиво. Ква дуже сподобалося у Мишки, але воно сумувало за своєю хатинкою.

- Переночуй у мене, Ква, бо вже ніч, а завтра вирушимо шукати свою осеою, - запропонувала Мишка.

- Дякую, - погодилося жабеня.

   А зраненьку Мишка і Ква поспішили до мудрої Сови.

- Що вам потрібно? - спитала Сова, побачивши двох ранішніх гостей.

   Жабеня розповіло про свої пригоди. Сова подумала, вона любила говорити правду і не хотіла образити Ква.

- Ти шукаєш дорогу додому, Ква? А скажи мені, котрий твій дім? Де твоя родина? Де тобі найкраще? - запитала мудра Сова.

   Жабеня розгубилося.

- Мій дім у лісі. А моя родина на болоті..., - проквакало жабеня і зрозуміло, що щось розділилося у ньому.

- Так... - протягнула Сова. - Тут непросто знайти дорогу, бо їх є аж дві, а ти мусиш визначити котра основна.

   Жабеня ще більше зажурилося. А Мишка не знала, що порадити Ква, бо у неї був один дім.

- Хочу додому! - заплакало Жабеня.

  Мудра Сова покликала свого синочка, порадилися із ним. А потім син Дум полетів і показав дорогу до лісового будиночка Ква.

   Як зраділо жабеня, коли повернулося у свій будиночок, знайшло свій м'ячик, друзів. Але їжі воно не принесло. З дерев опадали листочки, вітер ніс холод, друзі ховалися від холоду у нірках і дуплах, а жабеня залишалося все частіше на самоті. Воно щоразу пригадувало слова мудрої Сови: "Котрий твій дім?" І дуже сумувало за родиною. Згадувало маму, сестричок, братиків, на яких образилося і плакало.

   Той плач почула мудра Сова, яка щодня думала Ква і послала до нього свого сина . Дум прилетів зраненька і запитав:

 - Чому плачеш Ква?

- Я зрозуміло, що дуже хочу до мами, до своїх рідних. 

Жабеня розповіло як образилося на них і пішло з дому.

  Дум допоміг жабеняті вийти з лісу на рідну галявину. Всі лісові друзі прийшли провести жабеня. Ква попрощався із ними, з вірним другом Їжачком та залишив м'ячик Мишці.

- Приходи в гості у ліс, ми тебе завжди чекаємо! - гукали звірі.

  Жабеня проквакало на прощання і було дуже щасливе, бо знайшло рідну хату і гарних лісових друзів.

  Вдома, на болоті,  його зустріли дуже привітно, розповіли як шукали і сумували за ним, як мама плакала.

- Пробачте мене, - попросило Ква.

- І ти нас пробач, бо коли всі веселі, то рідко помічають того хто сумний. Ми будемо більше уважніші один до одного, - сказала мама обіймаючи рідного Ква.

  Довгими зимовими ночима родина слухала  лісові пригоди Ква. Жабеня було щасливе. Воно засинало і йому снилися лісові друзі. А коли прийшла весна Ква поквапилося у ліс привітати своїх друзів. Ця дружба тривала довго-довго.

   Отакі пригоди були у жабеняти.

   Спочатку ліс був страшний і таємничий для Ква, а тепер став рідним і мудрим. Ква навчилося дружити, перепрошувати і прощати образу. Одного разу жабенятко врятувало їжачка від лисиці, яка котила його до калюжі. Ква покотив на руду свого м'ячика. Та перелякалася і залишила їжачка. Це була ціла історія, в які жабеня виявилося відважним і кмітливим. М'ячик тоді проколовся до їжачкової голки, а Слимачок заклеїв його своєю чудодійною слинкою. Відтоді Ква і Їжачок стали справжніми друзями. Мудра Сова з сином навчили Ква цінувати дім і родину. Жабеня побачило нірки в землі, дупла у деревах і зрозуміло, що хати бувають різними, та для кожного звіряти вони рідні і дорогі.

А хто цього ще не зрозумів, то завітайте у таємничий ліс. Він справді має багато таємниць, то лише деякі вивідало жабенятко Ква. Па-па.

Шешурак Юлія, 9 клас