Казка   

Одного чудового літнього ранку зібралися звірята  на дні народженні слоненяти Тимка. Вони веселилися, раділи, грали різні ігри. Коли гралися у хованки, білочка Муся побачила маленького котика, вона покликала всіх друзів, щоб погралися разом із ним. Звірята прибігли,  познайомилися з котиком. Його звати Сніжок.

 

   З появою нового друга, вони порадилися, яку  гру пограти із ним. Тимко запропонував – футбол. Всі його підтримали, тим більше це його свято. Білочка Муся запитала у Сніжка чи вміє грати у футбол. Та котик не знав про цю гру. Всі здивувались, але побачити що котив засмутився,  запропонували навчити котика грати у футбол. 

 За справу взялося мавпенятко Хвостик:

- Не хвилюйся, ми тебе навчимо!

- Ця гра дуже весела і цікава, - вигукнула панда Під.

Котик зрадів і подякував новим друзям.

- Мені вже дуже цікаво. – аж підстрибувало кошеня.

Спершу звірята розповіли про правила гри, про кількість граків, хто які дії виконує, про ворота і воротаря, а найголовніше про м’яч. Саме коли мова йшла про м’яч, білочка пострибала за ним. Та минав час, друзі вже все розповіли, а білочки із м’ячем не поверталася.

Звірі захвилювалися і побігли на пошуки білочки. По дорозі вони побачили сову, а всі жителі лісу називали її Мудриця. Вона знала все, що відбувалися у лісі.

- Мудрице, ви не бачили білочки? – запитали схвильовані звірята.

- Бачила, - відповіла спокійно сова.

- Скажіть, а де вона? – в один голос мовили лісові друзі.

- Скажу, коли ви мені принесете багато червоних троянд, - відмовила Мудриця і закрила очі. Вона ніколи не бачила троянд. Всі розповідали, які вони красиві. Та сова вдень спала, а вночі троянд не видно. От і загадала таке бажання звірятам.

- Добре, ми принесемо, –  поспіхом відповіли звірята.

І рушили.

– Де ми маємо шукати ті троянди, – забідкалося слоненя.

Воно ступало так сильно, що тупоту перелякалися всі птахи.

– Що трапилося, – запитували.

Звірята переповіли їм, що шукають троянди.

– Спитайте ворону, вона любить все яскраве, воно точно знає, – порадили пташки. – Вона сидить на великому дубі, що на галявині.

– Дякуємо вам, – мовили друзі і поквапилися на галявину.

І справді ворона сиділа і каркала на дубі. Лісові звірята розповіри чорноперій  про свою проблему.

– Добре, я вам допоможу, – відповіла та, – але ви повинні виграти у мене в футбол. Кар-кар-кар!

У ворони заблищали очі.

- Добре, ми позмагаємося із тобою! - відповів котик

- А ви знаєте правила? – запитала ворона Кар.

- Так, знаємо, – відповіли звірята.

 – Тоді розкажіть, - наполягала ворона.

Відповідати зголосився Тимко.

- Футбол є одним із найпопулярніших видів спорту у світі. У футбол грають м’ячем на прямокутному трав’яному полі з воротами на двох протилежних сторонах поля. Метою гри є забити якомога більше голів; тобто, завести м’яч у ворота супротивника якомога більше раз. Головною особистістю футболу є те, що гравці за винятком воротарів не можуть в межах ігрового поля торкатися м’яча руками. Переможцем гри є команда, що забила за час матчу більше голів, ніж супротивник. А поле у нас вже готове, воно знаходиться біля он того дуба. Там і є ворота і вся розмітка. Йдемо туди,

- Йдемо, - весело вигукнули всі.

Ось почалася гра. Суддею був слоник. У команді ворони воротарем був – вовк, нападаючим – борсук, захисником – мавпення, на півзахисником – маленький ведмедик. У другій команді була воротарем була лисиця, нападаючим - єнот, захисником - котик, на півзахисник – панда. Ще були вболівальники, які участі в грі не брали, лиш спостерігали.

Вони грали і під час гри м’яч упав у воду. Всі боялися підійти то річки, бо була велика течія. Тоді ведмедик Мік сказав:

– Я принесу м’яч. Гра має закінчитися, інакше ми не взнаємо де білочка.

Мік наважився і стрибнув  в річку, однією лапою зловився за гілку, а другою пробував дістати м’я. Та йому не вдавалося. Всі злякалися і за ведмедика і за білочку. Єнот Чукі порадив друзям:

- Прив’яжемо ведмедика шнуром і будемо всі тримати один кінець шнурка, а ведмедик зловить м’яч.

Так і зробили. Ведмедик дістав м’яч і вони продовжили гру. Гра була дуже складною, суперники були сильні, але друзі дуже старалися і забили два голи. Суддя Тимко оголосив кінцевий результат:

- Матч закінчився  із рахунком 2:1, голи забили котик і панда, а з команди ворони гол забило мавпеня. Перемогла команда котика!

Ворона змушена була віддати їм квіти, бо пообіцяла, хоч не вірила в те, що хтось може виграти у неї.

Друзі поквапилися із букетом до сови Мудриці. Віддали їй квіти, а вона розказала де білочка. Виявляється, що вони розминулися, і тепер білочка шукає їх.

Нарешті друзі зустрілися, їм допомогли лісові птахи, які дуже боялися тупоту слоненяти, яке поспішало до білочки. Всі зраділи, слоненятко висадило білочку на спину і просило більше не покидати їх. Тимко розповідав білочці їхні пригоди. а Білочка Муся слухала розповідь і раділа, що у неї є такі вірні друзі.

Після розповіді розпочався дружній матч із футболу. Вони знову поділились на дві команди. В одній команді були: вовк, єнот, котик і маленький ведмедик, в другій – лисиця, борсук, мавпеня і панда. А слоненяті Тимку сподобалося бути суддею. У цьому матчі перемогла – дружба. Лісові друзі назавжди запам’ятали цей день народження Тимка. Котик навчився грати футбол і знайшов нових друзів. Тепер він прибігатиме в ліс, щоб з ними погратися.

Отаким було день народження Тимка. І звірятам було весело і нам було цікаво послухати розповідь кошеняти. Мур-мур-мур. Вам цікаво? Тоді до зустрічі!

Надія Сондей, 8 клас

Читайте казки Надії

Надія Сондей. Закохані ведмедики. Читайте за посиланням.

Надія Сондей. Справжні друзі. Читайте за цим посиланням.

Надія Сондей. Зачароване болото. Читайте за посиланням.

Надія Сондей. Казка "Рижик і Блоха". Читайте за посиланням...

Надія Сондей. Казка "Жабка і Мишка". Читайте за посиланням...

Надія Сондей. Казка "Добрий метелик". Читайте за посиланням...

На світлині: юна казкарка Надія Сондей, учениця 8 класу Клубовецької ЗОШ І-ІІІ ст.