Print
Category: Історія села
Hits: 6130

   Слава Ісусу Христу! Я, Турик Марія-Анна учениця 7 класу, хочу розказати вам про свою вулицю Івана Франка, яка знаходиться у селі Клубівці. Це найдовша і найголовніша вулиця села. Вона пролягає через все село і  є  центральною вулицею. Вулиця Франка бере  початок від «Німцевого горба» (так називають поле біля Тисмениці  старші люди), а ще біля залізного журавля, там де є автозаправка, а завершується на Таборищах, на роздоріжжі. Її протяжність приблизно 3 кілометри.  Моя вулиця названа в честь великого українського письменника Івана Яковича Франка. Вона дуже гарна і широка, всі подвір’я доглянуті і сучасні. У кожному дворі є квіти і сади.

    

   На вулиці Франка є історичні пам'ятки, державні та торговельні установи. Зокрема, Могила борцям за волю й незалежність України, пам’ятник воїнам, полеглим у німецько-радянській війні, хрести та каплиці, Клубовецька загальноосвітня  школа І-ІІІ ступенів, три продуктових магазини і один будівельний, кафе «Легенда» і «Лісобар». Поблизу вулиці Франка є футбольний стадіон «Маяк» та фермерське господарство. Велика частина вулиці Івана Франка пролягає через Таборищі (від "великого" моста аж до роздоріжжя).

 Але вулицю красять люди. Проживає на нашій вулиці вчителька, а зараз пенсіонерка, Борушок  Марія Олексіївна, багаторічний секретар Клубовецької сільської ради Олійник Анастасія Василівна, моя класна керівничка Надія Богданівна Самборська, священик Братик Володимир Іванович, підприємець Борушок Ігор Іванович, відома вишивальниця Богдана Пісецька, голова правління Тисменицького райспоживтовариства Палагіцька Ганна Миколаївна, мати міністра культури Євгена Нищука,  директор школи Володимир Ярославович  Пронюк, старша сестриця у церкві Турик Ганна Дмитрівна та багато інших цікавих людей, всіх не перелічити.

 Добру пам'ять про себе залишив директор комбікормового заводу, голова колгоспу «Маяк» Турик  Микола Федорович, керівник сільського драматичного театру, колишній голова сільської ради Борушок  Іван Семенович та інші.

 На вулиці Франка, де зараз живе підприємець Борушок Ігор, колись була школа «Молощакова». Мій дідусь розказував, що колись там жив господар Молощак.  Його відправили на Сибір за те , що він не підкорявся радянській владі. А на тому місці побудували школу. В ній вчилися мої бабусі Галина і Марія та  дідусі Йосип і Степан.

   На  вулиці де зараз живе родина Іванчуків, колись була шкільна майстерня. Також на вулиці Франка навпроти могили був колись католицький костел (церква). Є декілька капличок та історичних хрестів.

 Дуже багато  змінилося у селі. Там, де зараз магазин «міні–маркет» на горбі колись до 1970 року  була сільська рада, клуб і бібліотека. Як згадує мій дідусь, біля клубу була волейбольна площадка, він часто ходив туди і грав у волейбол.  Зараз на тому місці є тимчасове приміщення де проходять турніри з настільного тенісу.

 Я довідалися у секретаря Клубовецької сільської ради Пронюк Марії Іванівни відомості про найстарший мешканців вулиці Івана  Франка. Це -  Матвій Олена Іванівна 1925  р. н., Турик Марія Степанівна  р. н. ( вдова ветерана II світової війни), Слупська Євдокія Василівна р. н. 1928, Малець Марія Федорівна 1927 р. н. 1928 присвоєно звання у 2012 р. ( мати - героїня народила і виховила 6 дітей ), Слупський Микола Петрович  1930 р. н., Парадний Іван Васильович 1932 р. н., Ільницька Катерина Йосипівна 1933 р. н., Пронюк Марія Федорівна 1933 р. н., Деренько Марія Василівна 1934  р. н., Мисик Іван Семенович 1935 р. н. , Борушок Марія Миколаївна 1935 р. н. .

   Мій  дідусь Йосип пригадав, якою була вулиця Івана Франка тоді, коли йому було стільки років, як мені зараз. Зі слів дідуся, тоді не було номерацій будинків, також не було асфальту, дорога була кам’яною.  Машин їхало дуже мало, а автобусів взагалі не було. Вони були тільки в містах. По дорозі їхало дуже багато вантажних машин, такі якими колись їздили військові. Добиратися до роботи було дуже важко. Люди їхали на велосипедах, або йшли пішки.

 Зі слів бабусі Галини, коли їй було 12 років, наша вулиця була вузька, для зручності – дорогу розширили.  Люди перенесли свої паркани трішки назад. Їхало дуже багато державних машин. На автомобільній трасі траплялося дуже багато аварій.

   Від свого батька Романа я довідалася, що на моїй вулиці Франка росли історичні дуби, яким понад 300 років. За легендами і переказами ті дуби посадив Богдан Хмельницький який отаборився на роздоріжжі нашого села Клубівці з своїм військом для нетривалого відпочинку. З того часу присілок біля роздоріжжя називають «Таборищі». Зараз залишилися лиш три дуби.

   А найбільше мені подобається вулиця Франка, бо на ній живу я і моя велика родина Туриків та Михайлишин!

Написала учениця 7 класу Турик Марія-Анна

Висновок.

Писати про мою вулицю було важкувато. Перед роботою я думала, що впораюся за один день. А  насправді це клопітна, довга робота. Я працювала над цією дослідницькою роботою цілий  місяць. Щоб написати проектну роботу «Вулиці мого села: вулиця Івана Франка»,  мені приходилося розпитувати старших людей, моїх рідних, сусідів. Але я рада, бо  довідалася багато цікавого про свою рідну вулицю. Історію свого села, вулиці і родини потрібно знати тому, що це найбільший скарб нашого народу.

Проектна робота "Вулиці мого села"

Турик Марія-Анна  Вулиця Івана Франка. Читайте далі...

Самборська Юстина. Вулиця Лугова. Читайте далі...

Палагіцька Анастасія. Вулиця Молодіжна. Читайте далі...

Богдана Шешурак.  Вулиця Берегова. Читайте за посиланням...

Тетяна Павлюк. Вулиця Шевченка. Читайте за посиланням...