Print
Category: Історія села
Hits: 3447

   9 травня у день перемоги над нацистами у Другій світовій війні ми завітали до Турик (дівоче прізвище Страчук) Марії Федорівни, 1932 року народження. Коли почалася війна Марії Федорівні було 7 років. Вже 72 роки, коли завершилася ця  війна, є вже мало свідків тих історичних подій. Нам дуже цікаво, що запам'ятала дитина про ту війну, особливо тут,  у селі  Клубівцях. Марія Федорівна зустріла нас дуже тепло, запросила до хати. Вона розказувала про війну дуже багато, жінка багато пережила і видно було, що це болючі спомини. Про той час вона дуже багато запам´ятала,  особливо як німці знущалися над нашими людьми, як був голод. Я хотіла плакати, коли Марія Федорівна говорила з таким великим сумом. У неї було дуже тяжке дитинство, війна вкрала їхнє дитинство. Сьогодні у нас знову теж війна (АТО) на сході України, там  є діти, які дуже страждають. Марія Федорівна відкривала нам правду дитячого болю і страху. Ми маємо розуміти дітей, яких застала війна і допомогти їм.

 

-         Маріє Федорівно, що Ви пам´ятаєте про війну?

-           Пам´ятаю все.  Пам'ятаю, як до нас в село прийшла червона армія. Ми всі раділи, вийшли на вулицю, бо думали, що то наші прийшли. Ми тоді по цій дорозі (Франка) на дротах повісили синьо-жовті прапори. А вони нам сказали: «Так не можна, бо наш прапор червоний». Ми всі дуже здивувалися тому, що вони дуже добре до нас ставилися, роздавали дітям олівці. Потім був схід села. Після зборів вони нам сказали: «Заспівайте нам щось». А ми кажемо заспіваємо вам «Ще не вмерла Україна», та вони знову заборонили нам кажучи: «Так ні! Співайте наш гімн». І вони почали співати свій більшовицький. Потім у селі почалися страшні часи, арешти цілий рік 1940 – 1941. Після почали забирати наших сільських людей, вивозити на Сибір. Люди  боялися, тікали в ліс.

-         Де ви переховувалися?

-         Як сюди наступали німці, ми втекли в Береги, з худобою тікали на Надорожну. Ми там пробули місяць, цілий фронт. Там у людей по хатах жили. Звідти  ми прийшли, то у хатах нічого не застали.  Тут де городи сусідів навпроти Олі та Теклі то були окопи. Потім люди вже то засували.

-         Чи був голод у той період?

-         Був дуже великий голод, що люди пухли. Люди варили лободу і так їли, багато дітей і людей повмирали. Мій тато був повіз пару покривал, щоб поміняти їх на хліб.

-         Було дуже страшно?

-         Так, ми всі дуже боялися.

-         Розкажіть якусь історію з тих часів.

-         Німці кидали наших людей у Нижневі через міст у воду. Так над нашими людьми знущалися.

-         Чи маєте давні фотографії?

-         З війни не маю, а такі давні то є.

-         Чи ходили у той час до школи?

-         У війну не ходили. Я провчилася 3 роки до війни.

-         Ваші побажання учням?

-         Щоб ви були здорові, щасливі, щонеділі ходили до церкви, на маївки, щоб любили кожний клаптик своєї землі, щоб поважали свою родину, Україну і все своє.

ТУРИК Марія-Анна, Богдана ШЕШУРАК, 7 клас