Мешканці села Клубівці Івасюк Анні Дмитрівні було 13 років коли почалася Друга світова війна. Вона дитина війни. Правовий статус «діти війни», мають особи, які були неповнолітніми в період Другої світової війни. Війна залишила у пам’яті Анни Дмитрівни страх. Пам'ятає, як рятувалися від німців, тікали з села через ліс у Надорожну Тлумацького району, гнали з собою худобу, бо мав бути великий бій. Нині пам'ять вже не та, але пригадує все, як переховувалися у селі Надорожна. Німці забирали у людей худобу. В хату не вдиралися, але лишали людей без молока, м'яса. До школи у війну трохи ходили, аж поки німець заборонив.

 

 

   «Було страшно, - не раз повторює Ганна Дмитрівна, - Боже, борони війни».

   Пам'ятає голод. Як їли лободу. Як ходила на поле, рвала жито, потім мама сушила і пекла хліб.

   Церква у селі була відкрита у час війни. Молитва рятувала людей. Колію німці розбомбили, а церкву Бог оберіг, церква вціліла. Про це пише у свому вірші мешканка села Клубівці Пронюк Марія Федорівна (Корнієва):

Яка велика Божа сила,

Що у війну таку страшну

Твою стіну ніяка куля не вчепила

Село бомбили з літаків,

Дорога від машин влягла,

А ти стояла край села,

Стояла Господа молила.

Панцерка колію орала,

Сама стріляла в два боки

І допалила решту села –

Страшні були воєнні роки. 

З Ганною Івасюк спілкувався Михайло Турик, 8 клас