Щоб краще розповісти про рідну школу, я  запрошую вас в мандрівку в історію нашого села, бо історія школи тісно переплетена з подіями, які відбувалися у Клубівцях. 

Клубівці – дуже старе село, в серпні йому виповнилося 493 роки . Коли зазирнути в його давню історію, то все почалося з буди. Колись один чоловік побудував хату на таборищах, при шляху, що вів на полудень у Молдавію, яку тоді назвали будою. Через деякий час хаток стало більше. Виникло поселення, яке одержало назву Буди. А той чоловік (імені якого історія не зберегла) став засновником нового села. Тепер це місце знаходиться у лісі.

 

Друга назва нашого села – Пеколів. Колись монголо-татари нищили українські села, спалювали до тла. Така доля спіткала Пеколів. Селяни Пеколева ховалися в ліс, втікали в береги і там поселялися клубками. Від цих «клубів», «клубків» від 1520 року виникла назва села Клубівці. А мешканці села називалися – клубівчанами. В селі досі живе давня легенда про таємну дорогу, яка веде на Вуглірки, де знаходився Монастирський провал. Розказують, що колись на Великдень люди пішли святити паску в монастир, а тут надлетіли татари. І тоді монастир з людьми пішов під землю і утворився провал, який назвали Монастирським. А ще кажуть, якщо на Великдень прикласти вухо до землі у тому місці, то чути як під землею іде Богослужіння, співають хори, дзвонять дзвони.

Місце для церкви наші предки обрали вже на горбі, хотіли щоб він був центром села. Збудували її у 1600 році. Тепер на цьому місці наша діюча церква, збудована вже у 1906 році. Поблизу церкви сільський цвинтар та велика поляна, де відбуваються великодні гаївки.

Цього року нашій церкві виповнюється 107 років. Церква освячена на Святої Покрови Божої Матері. У це Богородичне свято – 14 жовтня – у нас щороку велике храмове свято, «празник», як називають у селі. З’їжджаються рідні з усіх сіл, а починається празник – урочистою святою Літургією – подякою Богу.

Моє село дуже гарне. У ньому багато святинь – каплиць та пам’ятних хрестів. Є могила «Борцям за волю України», де щороку в День незалежності панахидою вшановують полеглих героїв-клубівчан. Славиться село краєзнавчим музеєм, у якому зібрано експонати минувшини, культуру, побут наших предків аж до сьогодення. Та найбільше село красять люди. У нас живе роботящий люд, обробляють землю, тримають худобину, сільську птицю. Славиться село гарними майстрами, вишивальницями, співочими колективами. А просвітянським та культурним осередком села – є школа. Усі мистецькі заходи відбуваються на шкільній сцені.

За Австрії, як стверджують старожили, навчання дітей у Клубівцях розпочалося приблизно 1890 року. Архівні документи підтверджкють дату - 1891 рік. Спочатку школа була однокласова. Діти навчалалися по хатах. На початку ХХ століття побудували школу. За Польщу у першому класі вчилися 1 рік, у другомі і третьому по два роки. Вчилися у дві зміни. В війну школа згоріла. Вчилися у хаті Молощака, якого радянська влада вислала на Сибір. Там були початкові класи. Приміщення під семирічну школу збудоване у 1960 році. Це старий корпус нашої школи, де навчаються початкові класи. а в 1961 році школа стала восьмирічною. Новий корпус, в якому ми навчаємося збудований у 1987 році. у 1989 році наша школа реформована у дев'ятирічну. Учні продовжували здобувати середню освіту у Тисменицькій та Тлумацькій середніх школах. Аж нарешті у 1991 році за бажанням батьків Клубовецька школа почала давати повну середню освіту. У школі гарний педагогічний колектив, щороку є відмінники та медалісти.

 Наше село живе, осучаснюється, стає європейським. Воно недалеко від обласного центру – 16 км, та близько до лісу – найбільшої окраси села. В школі і в багатьох родинає є Інтернет. Багато наших випусників навчається в вузах України та за її межами. Є клубівчани, які досягнули великих успіхів, стали науковцями, льтчиками, акторами, письменниками. Я дуже люблю свою школу і пишаюся рідним селом. І дякую Богу, що народилася у Клубівцях.

Гадомська Галина, 11 клас

На світлинах: 1-2. Цей памятний хрест і знак на ньому засвідчують, що тут у 1241-1520 роках стояла церкванашого старого села Пеколів. Коли татари спалили село, жителі сховалися в лісових ярах.    Вцілілі  клубамизвідси й походить назва села Клубівці) поселилися в Берегах. 3. Церква Святої Покрови Божої Матері у с. Клубівці. 4. Клубовецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.