За Українську Самостійну                                                                Воля Народам!

Соборону Державу!                                                                           Воля Людині! 

Друзі Старшини і Стрільці ! 

Христос Рождається ! 

         І знову засніжить Вас зима – зима, що не вперше застає Вас в темнім борі, чи в чистому полі насгерці з ворогом. Збижаються свята найбільш торжественні – найбільш родинні, Рождества Христового. Скільки думок і переживань, скільки спогадів! Не засядиш Ти Друже, до Святої Вечері в люмій родиннім колі, в затишній хххх хаті. Не батько поблагословить Тебе кутею, А Старшина Твій. Не мати подасть Тобі свят вечерні страви, а щирий друг Твій. Не заколядують по всій Українській Землі гомін: ‘’Нова радість стала. . .

  

   Не підеш Ти рано-в-ранці, вистроєний як пара до церкви, бо московсько-жидівський большевик заліз та Твою землю і заборонив святкувати. Не підеш Ти Друже в коляду, бо ворог засів на Тебе в Твоїм селі. Однак голови Ваші Друзі хай не огортає сум, серця Ваші, хай не вялить жура на думку, що роблять Ваші матері, сестри, жінки, дочки. Вони не будуть самітними. Їхню тугу розвеселять Ваші Друзі-побратими з інших сотень своєю бадьорістю.

Вони заколядують їм, вони розказуватимуть про свої подвиги, вони потішать Ваших нарідніших вісткою про Вас. Не будеш, Друже святкувати по старому звичаю Свят-Вечора, але дужий духом і тілом, озброєний Ідеєю, Ти, Друже, сам твориш тепер нову святвечір ну легенду для діла і для майбутніх українських поколінь. Ти твориш Українську Державу. На Тебе покладає всю надію українська мама, що ТИ її захистиш і оборониш перед страшним вампіром-большевиком. На Тебе надіється Твій батько, засланий ворогом в сибірську тайгу, що Ти розтрощиш большевицького глитая і освободиш його.

На тебе, Друже, простягає благально руки Твій дідо, бо він ше мріє бодай то кілька років пожити у вольній, Самостійні Українській Державі. На Тебе покладає надію увесь український народ, що Ти проженеш з його земель всі орди грабіжницьких зайд – опікунів: німецького хижака і московсько-більшовицьку гієну.

         Щасливі Ви, що не на далекій, дикій морозній Півночі, що ви не внорах донбасу під нагайками з вироднілих наглядачів, що Ви не за колючими дротами. Щасливі Ви, що Вас не пірвали підступно та насильно не включили в ряд ЧА і не вислали кервавитись в перших лініях на варшавськім, чи інших фронтах за Ірода-Сталіна, за стоголову-кровожадну змію НКВД, за те, що Ваше добро пограбували, спалили, а Ваших найближчих вивезли на Сибір, чи до в’язниць на найстрашніші муки. – Ти, Друже, не одітий і не обутий як слід, але Ти окрилений ідеєю, видержиш всі невигоди і недостачі і не будеш нарікати. Українські Родини долижуть всіх зусиль, щоб Тебе усе вивінувати, але Ти знай, що ворожі окупанти довго і добре господарили на наших землях. Пригадай собі зимовий похід з-перед 23-ох років. Тисяча героїв виривається зпоза колючих дротів і босі, на піводягені з 60. Рушницями і І-м крісом йдуть походом на Золотоверхий Киів. При відвороті голодні, ранені, вкриті тільки соломою, крайно знеможені. Ні оден стогін, ні оден звук нарікання, ні один випадок не послуху. Який вогонь любови Волі жарів в їхніх серцях, якого одчайдушного завзяття повна була їхня душа, коли вони зважились на таку героїчну самопосвяту.

         Український нарід зложив вже не злічені дари на жертівнику Свободи. Кости і крові міліонів всіх славних, та безіменних героїв зродилися Ви, орли і соколи Української Повстанської Армії. Світ Вас подивляє, воріг боїться, а Україна гордиться Вами. Вона дивиться на Вас з безмежною вірою і певністю, що Ви вже ось-ось піднімети її розкуєте з оков і поставити високо на педистал слави волі вільних народів. Всі покатовані взивають Тебе, Друже, до помсти ї кари ворогам, за руїни, за кров, за знущання та тортури Твоїх братів і сестер, а малий Ісус благословить Вас у Ваших святих змаганнях.

         З нагоди Рождества Христового бажаємо Вам Старшини і Стрільці УПА повного успіху у своїх боях. Громить ворогів на кожній пяди землі нашої. За Вас сила, за Вас Слава і правда Святая .

         ‘’Здобудеш Волю України, або поляжеш в  боротьбі за неї’’. Друже, переможеш і здобудеш те, до чого рветься душа Нашого народу. Останню битву виграєш Ти Проженеш ворогів зі своєї землі, а тоді засядеш до святої вечері, у своїй вільній Державі, як боєвик, як Лицар, як герой, як українська казка. І заспіваєш свят-вечірню, величну коляду перемоги і земної радості. Близький той час, коли земля наша, полита щедрою кровію героїв, встане світла в своїй красі, а Тебе, Друже, вперший ранок після побіди обнімуть мати, дружина, діти.

Не буде алярмів, не буде тривоги, але ясно сонце з блакитного неба освітить своїм сяйвом сино-жовтий прапор над матірю українських городів Києвом. 

 

С л а в а У к р а ї н і ! 

Постій, в січні   1945 р.

Обл. Провід ОУН.

Підготував Євген Пронюк, 11 клас